Рішення № 38044666, 21.03.2014, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

21.03.2014 Єдиний унікальний номер 205/446/14-ц

2/205/419/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2014 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - Позивач) звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 10.08.2010 року у м. Дніпропетровську з вини ОСОБА_1 (далі - Відповідач), який керував автомобілем ГАЗ 24, д/н НОМЕР_3, була скоєна дорожньо-транспортна пригода. В результаті вище зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль VOLKSWAGEN, д/н НОМЕР_5, що належить ОСОБА_2. Розмір завданих збитків ОСОБА_2 внаслідок вказаної ДТП складає 24 825 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 95 коп. Також, позивач поніс додаткові витрати у розмірі 910(дев'ятсот десять) грн. 00 коп. на збір документів у справі та визначення розміру шкоди. Відповідач на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. 24 лютого 2011 року ОСОБА_2 скориставшись своїм правом передбаченим Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", подав відповідну заяву з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду завдану ОСОБА_1. Відповідач відшкодування за завдану матеріальну шкоду добровільно не сплатив. У зв'язку з настанням події, передбаченої ст. 41 п.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач 04 квітня 2011 року здійснив виплату відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 24 825 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 95 коп. Позивач також зазначає, що витратив також 910(дев'ятсот десять) грн. 00 коп. на збір документів у справі та визначення розміру шкоди. Таким чином, Моторне (транспортне) страхове бюро України виконало покладений на нього законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У зв'язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути на їх користь грошові кошти у розмірі понесених витрат у сумі 24 825 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 95 коп., додаткові витрати на збір документів у справі та визначення розміру шкоди у розмірі 910(дев'ятсот десять) грн. 00 коп., та судового збору у розмірі 257(двісті п'ятдесят сім) грн. 36 коп.

21 березня 2014 року до суду надійшла письмова заява від представника позивача, в якій вони просять справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 41).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать судові повістки (а.с. 32,39) та поштове відправлення яке повернулось до суду із відміткою «закінчення терміну зберігання» (а.с. 40), про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило. Тобто не зважаючи на неодноразове повідомлення поштового відділення, про надходження судового листа, зазначене поштове відправлення таким відповідачем отримано не було. Відсутність такого відповідача за зазначеною адресою та неотримання поштового відправлення (його повернення за закінченням терміну зберігання) слід розцінювати як належне повідомлення про день та час розгляду справи по суті такої особи, що бере участь у справі.

У відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочну форму розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

Так, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.08.2010 року приблизно о 11 год. 30 хв. водій ОСОБА_1, рухаючись по вул. Авіаційній в м. Дніпропетровську, керуючи транспортним засобом марки "ГАЗ 24", д/н НОМЕР_3, допустив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN», д/н НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вказана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини ОСОБА_1, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року (а.с.5).

Таким чином, відповідно до п. 4 ст. 61 ЦПК України, вина ОСОБА_1 встановлена та не підлягає додатковому доказуванню.

Судом також встановлено, що внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «VOLKSWAGEN», д/н НОМЕР_5, цивільно-правова відповідальність також ОСОБА_2 була застрахована згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВЕ/1358293, укладеного із страховою компанією "ОРАНТА" (а.с.7).

Із матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2011 року ОСОБА_3 скориставшись своїм правом передбаченим законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за дорученням ОСОБА_2, подала відповідну заяву, як того вимагає ст.35 п.35.1 вказаного Закону, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду завдану ОСОБА_1 (а.с. 21-22), при цьому останній на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до звіту № 1793 від 07.09.2010 року складеного експертом ЧП ОСОБА_4 вартість матеріального збитку завданого автомобілю ОСОБА_2 29 415 грн. 07 коп. (а.с.6-9).

У зв'язку з настанням події, передбаченої ст.41 п.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України згідно наказу № 837 від 01 квітня 2011 року здійснило виплату ОСОБА_2 у розмірі 24 825 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 95 коп. (а.с.25).

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), Моторне (транспортне) страхове бюро України, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як визначено п. 38.2 ст. 38 вказаного Закону, Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно до положень ст.ст. 1187, 1188 ЦК України та роз'яснень , що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 (зі змінами) „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одному з володільців підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується винним. Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, як до особи, що відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, перейшло в межах фактичних витрат право вимоги, у відповідності із зазначеними нормами матеріального закону.

Таким чином, зважаючи на всі обставини, що встановлені судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача фактично сплаченої суми заподіяної шкоди є такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення із відповідача фактичного виплаченого грошового відшкодування у розмірі 24 825 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 95 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1363 від 01 квітня 2011 року (а.с. 26).

Також судом встановлено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України понесло витрати на збір документів по справі, огляду пошкодженого транспортного засобу, витрати на визначення розміру заподіяних збитків потерпілому, що підтверджується платіжним дорученням № 897 від 11 березня 2011 року (а.с.28). Однак суд не знаходить правових підстав для стягнення із відповідача вказаних грошових коштів. За правилами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи лише у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що позивач, отримав право регресу до відповідача лише в межах розміру виплаченого відшкодування. Окрім цього, за загальним правилом, страхове відшкодування не може перевищувати розміру реальних збитків, інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Як вбачається із матеріалів справи, послуги аварійного комісара, послуги з огляду пошкодженого транспортного засобу тощо не є прямими збитками, а отже не можуть бути стягнуті в порядку регресу. З огляду на наведене, в задоволені позову в цій частині слід відмовити з-за необґрунтованості позовних вимог.

Також, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача з ОСОБА_1, підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені та понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 257(двісті п'ятдесят сім) грн. 36 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2 7 Закону України "Про страхування", ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993,1166, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.10, 11,15, 57-60, 66, 80, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24 825 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 95 коп.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені та понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 257(двісті п'ятдесят сім) грн. 36 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Д. В. Мовчан