Ухвала суду № 38043242, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12381/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дідем" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дідем" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дідем" (далі - ТОВ "Дідем") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2012 р. №0006202220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "Дідем" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі проведено позапланову перевірку ТОВ "Дідем" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 12.11.2012 р. №543/22-205/34730397.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 14.1.228 ст. 14, п. 137.1, п. 137.1, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 061 509,64,00 грн., в тому числі по періодах: 3 квартал 2011р. - 1224506,39 грн.; 4 квартал 2011 р. - 369751,08 грн.; 1 квартал 2012 р. - 126000,47 грн.; 2 квартал 2012р. - 341251,70 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 р. №0006202220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 178 322,68 грн. (за основним платежем 2 061 509,64 грн. та штрафні (фінансові) санкції 116 813,04 грн.).

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Згідно п. 138.4 ст. 138 цього Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів враховує те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з контрагентів при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.07.2011 р. №07/2011-1, згідно п. 1.1 - п. 1.2 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити жіночій та чоловічий одяг, іменоване у подальшому товар. Кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію визначаються у відповідних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Згідно п. 2.1 - п. 3.1 цього договору, якість товару, повинна відповідати стандартам і держстандартам, що діють в Україні на момент постачання.

Придбаний товар в подальшому реалізований позивачем, шляхом укладення договорів купівлі-продажу від 05.09.2011 р. №09-09/2011 та від 11.12.2011 р. №11-12/2011 з ТОВ «МАСТЕРГІЛЬДІЯ» та ТОВ «Альбіон 2011» (покупці). Згідно п. 1.1 - п. 1.2 таких договорів, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити жіночій та чоловічий одяг, іменоване у подальшому товар. Кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію визначаються у відповідних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Згідно п. 2.1 - п. 3.1 цих договорів, якість товару, повинна відповідати стандартам і держстандартам, що діють в Україні на момент постачання.

На підтвердження товарності та реальності виконання вказаних договорів позивачем надано відповідні договори купівлі-продажу, договір суборенди складського приміщення та видаткові накладні. Інших первинних документів ні відповідачу під час проведення перевірки, ні суду першої інстанції позивачем надано не було та не зазначено причин неможливості їх подання.

При цьому, з таких документів неможливо встановити порядок, строки, час виконання сторонами договорів та їх оплати, з огляду на відсутність банківських виписок, виставлених виконавцями рахунків чи будь-яких інших документів, що у своїй сукупності можуть свідчити про реальність виконання таких договорів.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність у позивача видаткових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, при цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Суду апеляційної інстанції позивачем надано додаткові докази, а саме копії складського обліку матеріалів та банківські виписки, однак причини неможливості подання таких доказів суду першої інстанції позивачем не обґрунтовані.

Разом з тим, необхідно зазначити, що такі докази не підтверджують реальність виконання вказаних договорів та не спростовують перерахування та прийняття коштів без мети реального настання правових наслідків, а з метою економічної вигоди.

Крім того, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.04.2013 р. по справі №758/4387/13-к встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України (умисне ухилення від сплати податків), та звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих підстав. Ухвалою встановлено, що договори між ТОВ "Дідем" та ТОВ «МАСТЕРГІЛЬДІЯ», ТОВ «Альбіон 2011» від 05.09.2011 р. №09-09/2011 та від 11.12.2011 р. №11-12/2011 були укладеними з метою ухилення від сплати податків, тобто без мети та можливості реального виконання договорів.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 10.12.2012 р. №0006202220 є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Дідем" необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дідем" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 25.03.2014 р.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.