Ухвала суду № 38043222, 25.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19260/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.- Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну вимог, просив визнати нечинними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17 вересня 2013 року №100270000/2013/300326/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів від 17 вересня 2013 року №100270000/2013/01745.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №05/2013 від 01 січня 2013р., укладеного ТОВ «Т.Б.М. - Україна» з фірмою «KALE KILIT VE KALIP SAN .AS», (Китай), позивач імпортував в Україну поворотно - відкидну фурнітуру для пластикових вікон та дверей під торговою маркою «ELEMENTIS», двірні замки, пневмоножиці, лінійки для пневмоножиць, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатній основі.

Митна вартість товару позивачем визначена за основним методом шляхом подання декларації митної вартості №100270000/2013/177720 від 17 вересня 2013р. До складу митної вартості товару позивачем включено вартість товару, транспортні витрати, витрати на розвантажувально - завантажувальні роботи, витрати на страхування.

До вантажно - митної декларації позивачем додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 01 січня 2013 року № 05/2013; додаток № 5 до контракту; бухгалтерська документація (видаткові та податкові накладні) прайс-лист виробника; довідка про транспортні витрати № 163 від 12 вересня 2013 року; договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 130212; документ, який підтверджує вартість страхування № 817/1148; висновок ДП «Держзовнішінформ» від 16 вересня 2013 р.; накладна CMR 513373; книжка МДП (Carnet TIR) RX 72886448; рахунок-фактура (інвойс) 604091 -092; калькуляція виробника; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; інформація про позитивні результати СЕС контролю товару; пакувальний лист; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Держави екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»; сертифікат походження товару; копія митної декларації країни відправлення 13341300ЕХ496058; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №100270000.2013.177720; рішення Укрметрстандарт від 16 вересня 2013 р.

Київською міжрегіональною митницею Міндоходів від 17 вересня 2013 року №100270000/2013/300326/2 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 17 вересня 2013 року №100270000/2013/300326/2 митна вартість товарів, яка ввозилась позивачем за зовнішньоекономічним контрактом №05/2013 від 01 січня 2013р. скореговане за резервним методом.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем вказаної картки та рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності визначення митної вартості товарів резервним методом та прийняття відповідачем картки відмови у митному оформленні товару та оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст.57 Митного кодексу України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст.57 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік таких документів визначено в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем надані необхідні документи для визначення митної вартості товару ввезеного ним на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №05/2013 від 01 січня 2013 р. за першим основним методом.

Зазначення позивачем нижчого рівня митної вартості імпортованого ним товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Слід також звернути увагу на наступне.

Оскаржуване рішення містить посилання на те, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Визначена митна вартість товарів за резервним методом ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях.

Отже, відповідач у оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування другого та третього методів у зв'язку з відсутністю інформації. Натомість, в тому ж рішенні відповідач послався на визначення митної вартості з застосуванням митної вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за митними деклараціями від 16 липня 2013р. №100270000/2013/170364, від 01 липня 2013р. № 100270000/2013/168588, від 01 серпня 2013 р. №100270000/2013/172426.

Отже, оскаржуване рішення містить протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийняття ним оскаржуваних картки відмову у митному оформленні та рішенні про визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 31.03.14 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.