Ухвала суду № 38043166, 25.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6848/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Наумова А.Є. та представника відповідача Назарука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролаб" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2014 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 29.11.2013 № 0003952210.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2014 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Євролаб відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та не в повному обсязі з`ясовано обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на апеляційгу скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Євролаб" рішенням Печерської районної державної адміністрації від 05.10.2004 зареєстровано як юридичну особу. Позивач перебуває на податковому обліку в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції.

Основними видами діяльності за КВЕД-2010 є: загальна медична практика; роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; надання інших інформаційних послуг; діяльність лікарняних закладів; спеціалізована медична практика, інша діяльність у сфері охорони здоров'я.

Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області в жовтні 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПрАТ «СК Прогрес-Фонд» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 07.11.2013 № 235/22-1/33103356, яким встановлено порушення:

- п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР та п. 139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств у розмірі 285350,00грн, в тому числі по періодах: III кв. 2010 року на суму - 17330,00 грн, за 2010 рік на суму - 62406,00 грн, I кв. 2011 на суму - 64760,00 грн, II кв. 2011 на суму 26900,00 грн, IV кв. 2011 на суму 47294,00 грн.

- п. 1, п. 5 статті 203, п. 1, п. 2 статті 215, п. 1 статті 216, ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених між ТОВ "Євролаб" та ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

29.11.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003952210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 285 350,00 грн за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 142 675,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено належними доказами нікчемність укладених позивачем угод з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" та нереальність операцій, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Положеннями підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат підприємства включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Виплата страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.09.2010 між ТОВ "Євролаб" та ПрАТ "Страховою компанією "Прогрес-Фонд" підписано договір добровільного страхування майна №0901/02-320, яким передбачається страхування майнових інтересів ТОВ "Євролаб" та договір №0901/06-320 щодо страхування товарно-матеріальних цінностей на складі, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Солом'янська, 11-а.

До договору №0901/06-320 ТОВ "Євролаб" з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" укладено додаткові угоди від 01.09.2010 №1, від 01.10.2010 №2, від 01.11.2010 №3, 01.12.2013 №4, від 04.01.2011 №5, 01.02.2011 №6, від 01.03.2011 № 7 та від 01.04.2011 №8.

Позивач на користь ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" по двом групам ризиків щомісячно сплачував страховий платіж за договором №0901/02-320 в розмірі 620177,76 грн та за договором №0901/06-320 в розмірі 168561,98 грн.

У зв'язку із закінченням терміну дії даних договорів, позивачем з ПрАТ "Страховою компанією "Прогрес-Фонд" укладено договір добровільного страхування майна від 01.04.2011 № 0401/06-320 щодо страхування будівлі лікувально-діагностичного центру та договір від 01.09.2011 № 0901/01-320 щодо страхування будівлі лікувально-діагностичного центру та основних засобів.

Позивач на користь ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" по двом групам ризиків щомісячно сплачував страховий платіж за договором №0401/06-320 в розмірі 127486,16 грн та за договором №0901/01-320 в розмірі 205626,54 грн.

На виконання умов договорів позивачем надано платіжні доручення, що підтверджують сплату страхових платежів ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд", акти виконаних робіт, оборотно-сальдову відомість по рахунку № 655 за увесь час роботи з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд".

Натомість, ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" на підтвердження надання страхових послуг надано позивачу страхові свідоцтва.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи повністю підтверджують правомірність формування витрат.

Щодо посилання відповідача на те, що укладена угода між позивачем та його контрагентом є нікчемним правочином, то суд вважає за потрібне зазначити таке.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, Держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а, відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам Держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них госпо дарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу Державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, та відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність та кого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам Держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Окрім того, посилання апелянта на обставини, що мали місце під час здійснення перестрахування ризиків ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" з страховими компаніями ТДВ «СПК «Впевненість Безпека», ТДВ «СК «РАДА» (ТДВ СК Відродження України), ТДВ «СК «Сяйво» суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження економічної недоцільності, наданих страхових послуг, апелянт не надав.

Водночас варто звернути увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо практики у спорах такої категорії.

Зокрема, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» вказано, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем документи повністю підтверджують правомірність формування витрат, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 № 0003952210 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2014 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 26.03.2014 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.