Ухвала суду № 38043140, 25.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14555/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Управляющая компания «Брянский машиностроительный завод» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Управляющая компания «Брянский машиностроительный завод» до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, треті особи - Державна податкова служба України, державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод ім. 61 комунара», про визнання недійним наказу та скасування спеціальної санкції, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року закрите акціонерне товариство «Управляющая компания «Брянский машиностроительный завод» (далі - Позивач, ЗАТ «УК «БМЗ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі - Відповідач, Мінекономіки), третя особа - Державна податкова служба України (далі - Третя особа-1, ДПС України), про: визнання недійсним наказу Мінекономіки від 24.02.2011 року №167 «Про внесення змін в додаток до наказу Міністерства економіки від 11.01.2008 року №102/10» в частині внесення даних про заявника; скасування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування, введеного по відношенню до Позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 07.12.2011 року залучено до участі у справі у якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (далі - Третя особа-2, ДП «Суднобудівний завод»).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було обрано правильний спосіб захисту, оскільки санкція застосована наказом Мінекономіки від 11.01.2008 року №102/10, а не оскаржуваним наказом, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Управляющая компания «Брянский машиностроительный завод» задоволено частково - визнано неправомірним наказ Мінекономіки від 24.02.2011 року №167 в частині внесення даних про ЗАТ «УК «БМЗ» та скасовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування, встановлений п. 15 наказу Мінекономіки від 11.01.2008 року №102/10 стосовно ЗАТ «УК «БМЗ», з 24.02.2011 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2014 року частково задоволено касаційну скаргу Мінекономіки - скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що Київським апеляційним адміністративним судом не було надано оцінки посиланням Окружного адміністративного суду м. Києва на те, що: Позивачем не було безпосередньо оскаржено наказ про застосування до останнього спеціальної санкції; встановлення чи скасування спеціальної санкції належить до дискреційних повноважень Відповідача; відновлення прав особи повинно відбуватися шляхом подання позову про скасування наказу про застосування індивідуальної санкції. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що з метою правильного вирішення справи суду апеляційної інстанції необхідно дослідити дотримання Мінекономіки процедури прийняття оскаржуваного наказу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року справу №2а-14555/11/2670 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.03.2014 року.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Треті особи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 18.10.2004 року № 13450-МЕ-1148, укладеного між ЗАТ «УК «БМЗ» та ДП «Суднобудівний завод» (т. 1 а.с. 43-48), було здійснено попередню оплату Позивачу у розмірі 1 096 000,00 євро.

ДПА України листом від 18.12.2007 року № 15750/5/22-6016 (т. 1 а.с. 115-125) звернулася з поданням до Мінекономіки щодо застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до нерезидента «PRIVATE JSC «MANAGEMENT COMPANY «BMZ». При цьому судом першої інстанції було встановлено, що вказане подання містило: назву і реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності «PRIVATE JSC «MANAGEMENT COMPANY «BMZ» (241015, Російська Федерація, м. Брянськ, вул. Ульянова, 26); код порушення - 00011, (порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (згідно з листом ДПА від 16.07.2007 року № 8747/5/22-6016 щодо тлумачення кодів порушень, які використовуються ДПА при наданні пропозицій на застосування спеціальних санкцій до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності); вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України; назву і реквізити контрагента - ДП «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38) (т. 1 а.с. 124).

На підставі вищезазначеного подання Відповідачем за порушення ст. 2 Законук України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла з 01.01.2005 року по 01.01.2008 року) при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 18.10.2004 року № 13450-МЕ-1148, укладеного між Позивачем та Третьою особою-2 щодо купівлі-продажу головного двигуна 6L60vc MkV (прострочена дебіторська заборгованість в сумі 1 096 000,00 євро), видано наказ від 11.01.2008 року № 102/10 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних суб'єктів господарської діяльності», яким застосовано до «PRIVATE JSC «MANAGEMENT COMPANY «BMZ» спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування (т. 1 а.с. 42).

При цьому судом першої інстанції встановлено, що саме зазначену назву ЗАТ «УК «БМЗ» було зафіксовано в акті від 13.03.2007 року № 207/36/14313240 про результати виїзної позапланової перевірки ДП «Суднобудівний завод» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів за період 29.12.2005 року по 06.03.2007 року (т. 1 а.с. 213).

Окружним адміністративним судом м. Києва поряд з іншим встановлено, що Національний банк України листом від 24.12.2010 року № 28-310/4472 (т. 1 а.с. 127) звернувся до Мінекономіки з проханням підтвердити застосування (незастосування) до іноземного суб'єкта господарської діяльності ЗАТ «УК «БМЗ» (Росія, 241015, м. Брянськ, вул. Ульянова, 26, ІПН 3232035432) спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльністю».

Крім того, Мінекономіки листом від 05.01.2011 року №4202-29/13 (т. 1 а.с. 128) звернулося до ДПА України щодо точної ідентифікації іноземного суб'єкта господарської діяльності «Private JSK «Management company «BMZ», до якого за поданням ДПА застосовано спеціальну санкцію.

ДПА листом від 31.01.2011 року №1323/5/22-6016 (т. 1 а.с. 129) повідомила Мінекономіки про те, що при перерахуванні ДП «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» коштів на користь ЗAT «УК «БМЗ» у платіжному дорученні в іноземній валюті від 29.12.2005 року №37 при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 18.10.2004 року № 13450-МЕ-1148 вказано наступну назву нерезидента: Бенефіціар (одержувач) - «Private JSK «Management company «BMZ», 26, Ulyanowa str., 241015, Bryansk, Russia.

У зв'язку з надходженням до Відповідача додаткових матеріалів щодо Позивача, Мінекономіки наказом від 24.02.2011 року №167 «Про внесення змін у додаток до наказу Мінекономіки від 11.01.2008 року №102/10» у позиції 15 додатка 2 до наказу Мінекономіки від 11.01.2008 року №102/10» у графі «Назва нерезидента» слова «Private JSK «Management company «BMZ» змінено відповідно на слова ЗАТ «Управляюча компанія «Брянський машинобудівний завод» (т. 1 а.с. 130).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 2, 11 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та п. 13 затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 року №634/2011 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, прийшов до висновку, що оскаржуваний наказ Відповідача прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства; при цьому, оскільки цим наказом жодних санкцій до Позивача не застосовувалися, підстави для задоволення позову відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу - 24.02.2011 року, (далі - Закон) за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Приписи абз. 3 пп. 28 п. 4 затвердженого Указом Президента України від 23.10.2000 року №1159/2000 Положення про Міністерство економіки України (далі - Положення №1159/2000) останнє відповідно до покладених на нього завдань застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Тобто, повноваження застосовувати передбачені ст. 37 вказаного Закону санкції належать до виключної компетенції центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, яким на момент виникнення спірних правовідносин згідно п. 1 було Міністерством економіки України.

При цьому, надаючи оцінку правомірності прийняття Відповідачем наказу від 24.02.2011 року №167 в частині внесення змін до відомостей щодо Позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 8 Положення №1159/2000 Мінекономіки України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Мінекономіки України підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінекономіки України є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Як вбачається зі змісту наказу Міністерства економіки України від 11.01.2008 року №102/10 в редакції, яка діяла до внесення змін наказом від 24.02.2011 року №167, у п. 15 додатку №2 було вказано наступні реквізити щодо Позивача: назва нерезидента - «PRIVATE JSC «MANAGEMENT COMPANY «BMZ»; адреса нерезидента - «РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ, 241015, БРЯНСЬК, ВУЛ. УЛЬЯНОВА, 26». Після внесення оскаржуваним наказом змін до наказу від 11.01.2008 року №102/10 замість назви Позивача англійською мовою визначено назву останнього російською мовою - «ЗАТ «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ «БРЯНСКИЙ МАШИНОСТРОИТЕЛЬНЫЙ ЗАВОД». При цьому адреса та інші дані пункту 15 додатку №2 до цього наказу змінені не були.

З наведеного випливає, що Відповідач, приймаючи наказ від 24.02.2011 року №167, вніс зміни щодо форми написання назви Позивача, не змінюючи при цьому жодних інших реквізитів та вид санкції. При цьому, на думку колегії суддів, винесення такого наказу Міністерством було єдиною правильною формою реагування не необхідність зміни назви суб'єкта господарювання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

При цьому частинами 10, 12 статті 37 Закону передбачено, що якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Тобто, умовою для скасування санкції є або закінчення терміну її дії, або усунення допущених порушень законодавства України, або вжиття практичних заходів, що гарантуються виконання законів України. Разом з тим, у випадку скасування Міністерством економіки України санкції щодо «PRIVATE JSC «MANAGEMENT COMPANY «BMZ» та застосування її новим наказом до «ЗАТ «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ «БРЯНСКИЙ МАШИНОСТРОИТЕЛЬНЫЙ ЗАВОД» спричинило б порушення процедури як накладення санкції, так і її скасування.

З наведеного випливає обґрунтованість твердження суду першої інстанції про виключність повноваження Мінекономіки на скасування спеціальної санкції, втручатися в які суд не вправі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що Мінекономіки, приймаючи оскаржуваний наказ, діяло у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України. При цьому, як було зазначено вище, жодних санкцій наказом від 24.02.2011 року №167 на Позивача не накладалося, у зв'язку з чим повністю обґрунтованим, на думку колегії суддів, є висновок суду першої інстанції про невірне обрання ЗАТ «УК «БМЗ» способу захисту порушених прав, так як санкція була застосована наказом саме наказом Мінекономіки від 11.01.2008 року №102/10, а не оскаржуваним наказом.

З огляду на викладене, доводи Апелянта про неправомірний характер застосованої санкції колегією суддів оцінюється критично, оскільки, як було зазначено вище, такі питання не належать до предмету даного спору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Управляющая компания «Брянский машиностроительный завод» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Управляющая компания «Брянский машиностроительный завод» до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, треті особи - Державна податкова служба України, державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод ім. 61 комунара», про визнання недійним наказу та скасування спеціальної санкції - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.