Рішення № 38041593, 31.03.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 березня 2014 р. Справа № 902/260/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України (69063, м.Запоріжжя, вул.Анголенка, 2) в інтересах держави в особі Державного підприємства "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "Мігремонт" 69013, м.Запоріжжя, вул.Військбуд, 124

до: Військової частини А0215 21007, м.Вінниця -7, вул.Червоноармійська, 105

про стягнення 118674 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Водяницький О.О. - за довіреністю;

відповідача : Ільчик О.В. - за довіреністю;

прокуратури: Зубко В.С. - за посвідченням.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "Мігремонт" до Військової частини А0215 про стягнення 118674,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання останньою умов укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг за державні кошти №53/13 від 29.08.2013.

Ухвалою суду від 13.03.2014 порушено провадження у справі №902/260/14 з призначенням судового засідання на 31.03.2014.

В судовому засіданні представники позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали копію обопільно підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 20.02.2014 на суму 118 674,00 грн (вх.канц. №08-46/2809/14 від 27.03.2014).

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві (вх.канц. №08-46/2814/14 від 27.03.2014), просив позов залишити без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.08.2013 між Державним підприємством "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт" (виконавець) та Військовою частиною А0215 Міністерства оборони України (замовник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №53/13.

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов'язався надати у 2013 році послуги, зазначені у Специфікації послуг (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг: оцінка технічного стану літака Су-25 №25508110277 з його відновленням (далі - послуги) (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що обсяг виконаних робіт за даним правочином має становити 118674,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) у розмірі 19779,00 грн.

Четвертим розділом Договору сторони передбачили порядок здійснення оплати.

Так, відповідно до п.4.1. Договору, Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем за надані Послуги шляхом: прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця через відповідні реєстраційні рахунки військової частини А0215, відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області. Основною формою оплати є оплата за фактом виконання послуг після надання документів на оплату.

Розрахунки за надані Послуги здійснюються за фактом їх надання згідно з чинним законодавством України протягом поточного бюджетного 2013 року, після отримання замовником документів на оплату: рахунку-фактури; акту приймання послуг (п. 4.2. Договору).

Після закінчення виконання Послуг за цим Договором сторони (або по факту припинення дії Договору) у 30-ти денний строк проводять звірку взаєморозрахунків з підписанням Акту про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків (Додаток 4 до Договору), який є підтвердженням взаємного виконання Сторонами зобов'язань за даним Договором (п.4.5. Договору).

Термін надання послуг - до 26.11.2013 (п.5.1. Договору).

Місце надання послуг: виробничі площі виконавця (п.5.2. договору).

Датою виконання зобов'язань Замовником є дата повного розрахунку з Виконавцем за умовами Договору (п.5.9. договору).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору №53/13 від 29.08.2013, виконавши роботи на суму 118674,00 грн, що підтверджується актом приймання послуг, затвердженого 21.11.2013 року.

Натомість, з наявних в матеріалах справи документів, зокрема, акту звірки взаєморозрахунків сторін станом на 20.02.2014 року вбачається, що відповідач обов'язок стосовно оплати за отримані послуги не виконав, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 118674,00 грн.

Станом на день подачі позову та розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 118674,00 грн, що стверджується вище зазначеними документами, а також обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.02.2014.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини підряду.

Згідно положень частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 118674,00 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки наведені ним обставини не звільняють його від виконання зобов'язань за договором. З положень ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та тексту постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 випливає, що бюджетна організація навіть від відповідальності за порушення зобов'язання не звільняється через відсутність у неї коштів. Тим більше це не може звільнити від виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А0215 Міністерства оборони України (вул.Червоноармійська, 105, м.Вінниця-7, 21007, код ЄДРПОУ 24981451) на користь Державного підприємства "Запорізький державний авіаційний ремонтний завод "МіГремонт" (69013, м.Запоріжжя, вул.Військбуд, 124, код ЄДРПОУ 07917635) 118674,00 грн. заборгованості.

3. Стягнути з Військової частини А0215 Міністерства оборони України (вул.Червоноармійська, 105, м.Вінниця-7, 21007, код ЄДРПОУ 24981451) до державного бюджету України 2373,48 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам та прокурору рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 04 квітня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - прокурору 69063, м.Запоріжжя, вул.Анголенка, 2;

3 - позивачу 69013, м.Запоріжжя, вул.Військбуд, 124;

4 - відповідачу 21007, м.Вінниця -7, вул.Червоноармійська, 105