Ухвала суду № 38039438, 02.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мирошникова О.Ш.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року справа №425/1719/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Чебанов О.О., Казначеєв Е.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 лютого 2014 року по адміністративній справі №425/1719/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Рубіжному Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Звертаючись з позовом до суду (з урахуванням уточнених вимог а.с.72-73), позивач ОСОБА_2 просив визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Рубіжному Луганської області (відповідач) неправомірними стосовно не зарахування позивачу стажу за час роботи з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року коли він працював реалізатором на ринку в місті Рубіжне, та з 01.02.1998 року по 31.12.2001 року коли він займався торговельно-посередницькою діяльністю на ринках в місті Рубіжне;

зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу період роботи з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року коли він працював реалізатором на ринку в місті Рубіжному, та з 01.02.1998 року до 31.12.2001 року коли він займався торгово-посередницькою діяльністю на ринках в місті Рубіжне;

зобов'язати відповідача нарахувати та перерахувати позивачу пенсію з дня досягнення ним пенсійного 50-річного віку з 03.05.2010 року з урахуванням зазначеного стажу.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 лютого 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі (а.с.209, 211-212).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

Свою позицію апелянт доводить правомірністю та обґрунтованістю вимог, які підтверджуються не тільки документально, але і показаннями свідків, не тільки тими які були допитані в судовому засіданні, але у допиті яких було відмовлено судом безпідставно. Позивач вказує на наявність у нього права на пенсійне забезпечення починаючи з 03.08.2010 року після звернення його 29.07.2010 року до УПФ України в м. Рубіжному Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Колегія суддів не приймає до уваги надіслану позивачем на адресу суду апеляційної інстанції телеграми про відкладення розгляд апеляційної скарги на іншу дату, з причин зайняття його представника в іншому процесі, який тому не може з'явитися в судове засідання. Колегія суддів зазначає, що явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась. Позивач завчасно (20.03.2014 року) та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Жодних документів, які б підтверджували зайнятість представника позивача в іншому судовому процесі, або інших документів які б вказували на неможливість або поважність причин не явки в судове засідання не тільки представника позивача, так і самого позивача суду не надано. При чому, ставлення представником позивача одного судового процесу, зайнятість в якому не підтверджена, проти іншого судового процесу в суді апеляційної інстанції, як необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги, є не коректним та безпідставним. Крім того, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність не з*явившихся сторін, та прийняти рішення за наявними у справі матеріалами, яких на думку суду є достатнім для правильного вирішення спору в межах заявлених позовних вимог.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.07.2010 року ОСОБА_2 звернувся до УПФ України в м. Рубіжному Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 (а.с. 95).

Як вбачається з розпорядження №147583 від 16.12.2010 року, яким відмовлено у призначенні пенсії, загальний стаж позивача становить 17 рок. 7 міс. 19 дн. станом на 29.07.2010 року, стаж на пільгових умовах-на підземних роботах визначений як 11 рок. 3 міс. 4 дн. (а.с.98)

26.04.2011 року позивач звернувся з листом до начальника УПФУ в місті Рубіжному про розгляд питання про призначення йому пенсії, в якому посилався на те, що з 01.02.1998 року по 31.12.2001 року працював підприємцем, але цей стаж йому не зарахований відповідачем. До цієї заяви позивач надав довідку про заробіток для нарахування пенсії від 02.09.2010 року №353, патенти (а.с. 99-100).

На зазначене звернення, відповідач надав письмову відповідь від 11.05.2011 року, в якому зазначив про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з причини недостатності загального стажу для призначення позивачу пенсії за віком за Списком № 1, оскільки за результатами перевірки достовірності роботи, його стаж роботи у ТОВ «Стеле» за період з 25.05.1994 року по 02.12.1996 року не підтверджено, також роз'яснено позивачу, що період здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 року підтверджується даними персоніфікованого обліку, здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальними торговими патентами, свідоцтвом про сплату єдиного податку або довідкою про сплату страхових внесків, з 01.01.2004 року підтверджується даними персоніфікованого обліку та згідно наданих позивачем копій патентів його стаж підприємницької діяльності складає 01 рік 01 місяць та цього стажу недостатньо для призначення йому пенсії (а.с. 64-65).

Відповідно до копії трудової книжки позивача будь-які записи в ній про його роботу за період з 26.05.1993 року по 13.06.2007 року відсутні. Згідно запису № 13 у трудовій книжці позивача, 25.05.1993 року він був звільнений за ст. 40 КЗпП України за прогул з шахти «Привольнянська» ВО «Лисичанськвугілля» та згідно запису № 14 позивач 14.06.2007 року був прийнятий слюсарем-ремонтником 5 розряду до ТОВ ВМФ «Монтажспецбуд» (а.с. 39-42).

Згідно наданої довідки ТОВ «Стелс» № 14 від 03.04.2010 року ОСОБА_2 працював на даному товаристві на посаді водія з 25.05.1994 року по 02.12.1996 року (а.с. 96).

В той же час, згідно акту УПФУ у Солом'янському районі м. Києва від 03.12.2010 року ТОВ «Стелс» документи для перевірки періоду роботи ОСОБА_2 з 25.05.1994 року по 02.12.1996 року не надало, записи в трудовій книжці про роботу позивача у ТОВ «Стеле» у вказаний період відсутні (а.с. 97).

Відповідно до копій патентів, що містяться в матеріалах справи позивач здійснював підприємницьку діяльність - торгово-посередницьку за період квітень-червень 1998 року, вересень-грудень 1998 року, січень-червень 1999 року, тобто 1 рік та 1 місяць (а.с. 46-56).

При дослідженні в судовому засіданні пенсійної справи позивача судом першої інстанції було встановлено, що 06.01.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 1 та відповідно до протоколу УПФУ у місті Рубіжному № 9012 від 13.01.2012 року позивачу було призначено пенсію за віком за Списком № 1 з дати звернення - з 06.01.2012 року (а.с. 101, 102).

Колегія суддів, з огляду на встановлені фактичні обставини справи та заявлених позовних вимог зазначає, що спірним в межах справи є наявна правомірність або протиправна діяльність відповідача стосовно не зарахування позивачу стажу за час роботи з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року коли він працював реалізатором на ринку в місті Рубіжне, та з 01.02.1998 року по 31.12.2001 року коли він займався торговельно-посередницькою діяльністю на ринках в місті Рубіжне до загального стажу роботи, за наслідком звернення позивача 29.07.2010 року із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах по списку №1, та як наслідок необхідність зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію з дня досягнення ним пенсійного 50-річного віку з 03.05.2010 року з урахуванням зазначеного стажу.

Здійснюючи апеляційний перегляд колегія судів вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо позовних вимог про зарахування до стажу періоду роботи реалізатором на ринку в місті Рубіжне з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використання форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. «а» ч. З ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до п. З постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Згідно п.п. «б» п. 7 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1 документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджуються спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 року - даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, обґрунтовано не прийняв до уваги показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вказані свідки не відповідають критеріям та вимогам п.п.17-18 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637. Показання свідків не є належними та допустимими доказами згідно з ст. 70 КАС України в підтвердження наявності обставин стосовно перебування позивача у трудових відносинах з підприємцем ОСОБА_5 Матеріали справи не містять належних доказів, якими б підтверджувався факт сплати позивачем або підприємцем ОСОБА_5 за позивача податків, інших обов'язкових платежів та страхових внесків до Пенсійного фонду України за період 01.03.1994 року по 31.01.1998 року.

Доводи апелянта щодо безпідставної відмови судом у здійсненні заходів про допит в якості свідків інших осіб, в тому числі підприємця ОСОБА_5, яка може підтвердити факт його роботи у неї в спірний період з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року реалізатором на ринку в місті Рубіжне, з огляду на положення пунктів17-18 Порядку № 637, та як наслідок необхідність здійснити такі заходи судом апеляційної інстанції є безпідставними. Тому вимоги апелянта щодо здійснення заходів по допиту ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволенню не підлягають. Такими показаннями, не може бути підтверджений відповідний факт.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на непослідовність позивача між його бажанням при зверненні 29.07.2010 року до відповідача із заявою про призначення пенсії та поданими документами, впевнити у необхідності зарахування на підставі довідки ТОВ «Стелс» № 14 від 03.04.2010 року періоду роботи на даному товаристві на посаді водія з 25.05.1994 року по 02.12.1996 року, та необхідністю в судовому порядку встановити факт його ж роботи, який підлягає також зарахуванню та який утримує в собі частину цього ж періоду - періоду роботи реалізатором на ринку в місті Рубіжне з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року.

При чому факт роботи з 25.05.1994 року по 02.12.1996 року про роботу позивача у ТОВ «Стелс» на час звернення до пенсійного фонду та до суду підтверджений не був. Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що при призначенні пенсії з 06.01.2012 року на підставі поданих документів, період з 1994 року по 1998 рік не був зарахований до стажу з причини відсутності належних документів, які підтверджують цей стаж.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність дій відповідача стосовно не зарахування позивачу стажу за час роботи з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року.

Щодо позовних вимог та доводів апеляційної скарги в частині визнання дій відповідача неправомірними стосовно не зарахування позивачу стажу за час роботи з 01.02.1998 року по 31.12.2001, року коли він займався торгівельно - посередницькою діяльністю на ринках в місті Рубіжне та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу зазначений період до стажу суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та з установлених фактичних обставин справи судом першої інстанції з пенсійної справи позивача, час здійснення позивачем підприємницької діяльності за період квітень-червень 1998 року, вересень-грудень 1998 року, січень-червень 1999 року, тобто 1 рік та 1 місяць, зарахований до загального стажу позивача та врахований при призначенні йому пенсії з 06.01.2012 року, оскільки підтверджений належними документами - патентами, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 46-56), залишок періоду: лютий-березень 1998 року, липень-серпень 1998 року, липень-грудень 1999 року, 2000-2001 роки не зарахований відповідачем до загального стажу позивача також з причини відсутності належних документів, які підтверджують, що позивач здійснював підприємницьку діяльність в цей час.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в частині позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними стосовно не зарахування позивачу стажу за час роботи лютий-березень 1998 року, липень- серпень 1998 року, липень-грудень 1999 року, 2000-2001 роки та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу зазначений період до стажу, слід відмовити. Стосовно не зарахування та зобов'язання зарахувати до стажу періоду квітень-червень 1998 року, вересень-грудень 1998 року, січень-червень 1999 року, тобто : 1 рік та 1 місяць, суд правильно відмовив, оскільки зазначений період зарахований відповідачем до загального стажу позивача та врахований при призначенні йому пенсії з 06.01.2012 року.

Окрім визначених судом першої інстанції підстав для відмови у задоволені позовних вимог, колегія суддів також зазначає.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1.

Крім того, відповідно ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - ч.1. Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як було вже встановлено судами, 29.07.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Управління ПФУ в м. Рубіжному Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, за наслідками якого, розпорядженням №147583 від 16.12.2010 року відмовлено у призначенні пенсії, з огляду на те, що загальний стаж позивача станом на 29.07.2010 року становить 17 рок. 7 міс. 19 дн., стаж на пільгових умовах-на підземних роботах визначений як 11 рок. 3 міс. 4 дн.. Звертаючись із заявою про призначення пенсії, позивач надав довідку від ТОВ «Стелс», інформація в якій про стаж роботи водієм не була підтверджена за наслідками перевірки.

При чому, колегія суддів звертає увагу, що для підтвердження здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності з 01.03.1994 року по 31.01.1998 року та з 01.02.1998 року по 31.12.2001 року до заяви про призначення пенсії патентів про сплату фіксованого розміру прибуткового податку громадян або інших документів визначених п.7 Порядку, надано не було.

Частина патентів, які підтверджували його певний період роботи були надані лише 26.04.2011 року та при повторному зверненні із заявою про необхідність вирішити питання про призначення пенсії.

Враховуючи правила подання та оформлення документів для призначення, строковий період призначення пенсії визначений ст.45 Закону №1058, колегія суддів зазначає, що відсутність документального підтвердження стажу роботи 20 років на час звернення із заявою 29.07.2010 року, не давало право позивачу та не встановлювало обов'язку для відповідача для призначення пенсії по ст.13 «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звертаючись з позовом до суду з заявленими вимогами про захист на думку позивача порушеного права на належне пенсійне забезпечення з 03.08.2010 року, позивач безпідставно та необґрунтовано намагається довести протиправність дій відповідача щодо не врахування заявлених позивачем спірних періодів роботи до його стажу. Такої протиправності в діях відповідача на час звернення до нього не було. В даному випадку приймаючи розпорядження про відмову у призначенні пенсії за наслідками звернення 29.07.2010 року, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено законодавством України, яке регулює питання пільгового пенсійного забезпечення. Відповідач був позбавлений правової можливості на підставі наданих документів здійснити таке призначення, тому визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу з часу набуття 50-річного віку, правових підстав немає.

Враховуючи, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії на пільгових умовах за наслідками поданої заяви від 29.07.2010 року про призначення пенсії з дня досягнення ним пенсійного 50-річного віку, з 03.05.2010 року є похідними від вимог про зарахування стажу роботи з 01.02.1998 року по 31.12.2001 року та з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року (при відсутності документів, які підтверджують відповідні обставини на час такого звернення), то у задоволенні вимог про призначення пенсії також слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення по суті заявлених вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 лютого 2014 року по адміністративній справі №425/1719/13-а- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Е.Г. Казначеєв

О.О.Чебанов