Ухвала суду № 38039188, 26.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року справа №812/9306/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Чебанов О.О., при секретарі Куленко О.Д., за участю представника відповідача Ковальової І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі № 812/9306/13-а за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» про стягнення адміністративно-господарських санкцій -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Садова" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у сумі 959 054,40 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем недотримані нормативи створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. У 2011 році середньооблікова численність штатних працівників облікового складу відповідача становила 735 осіб. Таким чином, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі Закон) у 2011 році у відповідача було працевлаштовано 8 інвалідів, а повинно було бути працевлаштовано 29 інвалідів, що зроблено не було, в зв'язку з чим до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції. Через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, позивач посилаючись на ст. 20 Закону, просить суд стягнути з відповідача суму нарахованої пені.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі № 812/9306/13-а, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» на користь Державного бюджету України в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 959054,40 грн. , у тому числі пеня - 29197,29 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він зазначив, що постанова судом прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте своїм правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою затверджені Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Частиною 2 статті 4 вказаного Закону передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано до Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 735 осіб, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 8 осіб (а.с.9).

Абзацом третім п. 2 ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікацій і знань та з урахуванням їх побажань.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону - забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність.

Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 зазначеного Закону - державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Відповідачем своєчасно подавались щомісячні звіти до Алчевського міського центру зайнятості форми 3-ПН "Про наявність вакансій", які наявні в матеріалах справи.

Згідно до листа Алчевського міського центру зайнятості від 05.06.2012 року № 02/7-1328, вбачається, що від ТОВ "Шахта "Садова" надходили звіти (форма 3-ПН) «Про наявність робочих місць» для інвалідів з січня по грудень 2011 року. На заявлену вакансію центрами зайнятості області направлялося 25 осіб, працевлаштувалася 1 особа, відмов у працевлаштуванні з боку роботодавця не було (а.с.7).

При дослідженні звітів форми 3-ПН (а.с.39-62), які подавалися відповідачем до Алчевського міського центру зайнятості протягом 2011 року, судом першої інстанції встановлено, що для працевлаштування інвалідів на підприємстві було запропоновано вакансій менш ніж 4% норматив, а саме, замість 21 вакантних посад для працевлаштування інвалідів у січні 2011 року було запропоновано 19 вакантних посад, у лютому 2011 року - 19 вакантних посад, у березні 2011 року - 19 вакантних посад, у квітні 2011 року - 19 вакантних посад, у травні 2011 року - 10 вакантних посад, , у червні 2011 року - 15 вакантних посад, у липні 2011 року - 19 вакантних посад, у серпні 2011 року - 19 вакантних посад, у вересні 2011 року - 19 вакантних посад, у жовтні 2011 року - 10 вакантних посад, у листопаді 2011 року - 10 вакантних посад, у грудні 2011 року - 10 вакантних посад. Таким чином Товариство у 2011 році не виконало у повному обсязі обов'язок щомісячно інформувати державну службу зайнятості про утворення робочих місць та наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів, що є правопорушенням у сфері господарювання.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином під час судового розгляду справи підтверджено належними доказами факт не виконання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2011 року та протягом розгляду справи не надав жодного доказу, який би підтвердив вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Посилання відповідача на те, що більшість посад на підприємстві пов'язані із важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, їх працевлаштування має використовуватися на цьому підприємстві із урахуванням такої специфіки, не заслуговує уваги з наступних підстав.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих (середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

Таку правову позицію було викладено Верховним судом України в постанові № 21-232а13 від 17 вересня 2013 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання рішення та дій протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення.

Оскільки під час судового розгляду справи було встановлено, що відповідач у 2011 році не виконало у повному обсязі обов'язок щомісячно інформувати державну службу зайнятості про утворення робочих місць та наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів, що є правопорушенням у сфері господарювання, та відповідачем за весь період розгляду адміністративної справи не було сплачено адміністративно-господарські санкції, позивачем на законних підставах заявлена вимога про стягнення адміністративно-господарських санкцій за не виконання 4% нормативу працевлаштування інвалідів та пені, яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі № 812/9306/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі № 812/9306/13-а за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 28 березня 2014 року.

Суддя - доповідач Блохін А.А.

Судді Міронова Г.М.

Чебанов О.О.