Постанова № 38037829, 03.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2014 року № 826/2695/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.10.2013 № 799 про проведення документальної позапланової перевірки позивача; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2012 року, проведеної на підставі наказу відповідача від 28.10.2013 № 799; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.11.2013 № 0016641701.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 27.03.2014 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.10.2013 ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п .79.1 ст. 79 ПК України видано наказ № 799 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як видно з матеріалів справи, податковий орган на підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України відправив позивачу письмовий запит від 28.05.2013 № 6387/м/17-212 про надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень, в якому, зокрема, просив позивача надати письмові пояснення та їх документальні підтвердження з питань здійснення підприємницької діяльності та взаємовідносин з ТОВ «Вівал Сервіс», а також детально зазначити наявність договорів, контрактів на поставку товарів (робіт, послуг), умови транспортування товару, зберігання, фактичне відвантаження, здійснення розрахунків (номер і дата платіжного доручення, виписки банку), накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

Відповідно до змісту пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

При цьому, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до змісту ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом.

Посилання позивача, як на підставу для визнання протиправним та скасування спірного наказу, на те, що вимоги вказаного запиту виконано у повному обсязі шляхом надання відповідних документів та пояснень, не приймається судом до уваги, оскільки, з аналізу останніх судом встановлено, що позивачем не надано детальних письмових пояснень з питань здійснення підприємницької діяльності та взаємовідносин з ТОВ «Вівал Сервіс», а лише надано пояснювальною запискою від 11.06.2013 первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Вівал Сервіс» та декларацію з ПДВ за травень 2012 року.

Крім того, сам наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 28.10.2013 № 799, за висновком суду, відповідає вимогам ст.ст. 78-79 ПК України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ від 28.10.2013 № 799 винесений відповідачем в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак у суду відсутні належні правові підстави для його скасування.

01.11.2013 за результатами позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2012 року ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено Акт № 1109/26-53-17-НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 27450,33 грн.

14.11.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0016641701, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27450,33 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6862,58 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 27450,33 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок отримання акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 30.11.2012 № 888/2260/34896114 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вівал Сервіс», в якому зазначено, зокрема, про відсутність ТОВ «Вівал Сервіс» за податковою адресою та про відсутність у вказаного підприємства основних засобів, виробничих активів, складських приміщень тощо, а також зазначено, що директором, засновником та бухгалтером ТОВ «Вівал Сервіс» є гр. ОСОБА_3, який дав пояснення, що ніколи не був і не є на даний час директором та засновником ніяких підприємств.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено в Акті перевірки та не заперечувалось представниками сторін, між позивачем та ТОВ «Вівал Сервіс» укладено договір про надання юридичних послуг від 15.03.2012 № 2-11/3 (далі - Договір). На підтвердження факту виконання умов вказаного Договору складено акт виконаних робіт від 23.05.2012 та ТОВ «Вівал Сервіс» виписало позивачу податкову накладну від 23.05.2012 № 9 на загальну суму у розмірі 164702 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 27450,33 грн.). Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжного доручення та виписки по рахунку позивача з відповідними відмітками банку позивач вказані послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши ПДВ у розмірі 27450,33 грн.

На думку суду самі по собі відомості, викладені в акті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 30.11.2012 № 888/2260/34896114 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вівал Сервіс», не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Разом з тим, з огляду на встановлені податковим органом обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність ТОВ «Вівал Сервіс» суд вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту за операціями з ним, позивач зобов'язаний надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних договорів.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України для визначення об'єкта оподаткування включають витрати операційної діяльності, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та валових витрат підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Фактичне укладення та виконання сторонами Договору підтверджується дослідженими судом копією такого Договору, акту виконаних робіт від 23.05.2012 та податковою накладною від 23.05.2012 № 9.

Дослідивши вказані документи суд вважає, що вони не є достатніми доказами фактичного отримання позивачем послуг, обумовлених вказаним Договором, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору ТОВ «Вівал Сервіс» зобов'язувалося надавати позивачу послуги, зокрема, з представництва інтересів в судах різних інстанцій.

З досліджених акту виконаних робіт від 23.05.2012 та податкової накладної від 23.05.2012 № 9 неможливо встановити які саме послуги та в якому об'ємі були виконані ТОВ «Вівал Сервіс» та оплачені позивачем.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначені документи не місять чітких відомостей про зміст та обсяг господарської операції, адже в них не зазначено, які саме із послуг, обумовлених Договором, та в якому об'ємі були надані позивачу.

З огляду на викладене, надані позивачем письмові документи не містять в собі відомостей, що свідчать про отримання від ТОВ «Вівал Сервіс» послуг, обумовлених Договором. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 у справі № К/9991/75682/12.

Водночас, не зважаючи на неодноразову вимогу суду позивач документів, які підтверджують надання вказаних послуг (процесуальні документи по справам, як то позовна заява, пояснення, заперечення тощо) в процесі здійснення спірних господарських операцій, що в сукупності є доказами на підтвердження факту виконання умов названого Договору, суду не надав.

Посилання позивача на те, що складання процесуальних документів, безпосереднє представництво у суді здійснювалось співробітниками ТОВ «Вівал Сервіс» чи залученими останнім спеціалістами, в тому числі ОСОБА_2, не приймається судом до уваги з огляду на те, що, по-перше, жодних доказів на підтвердження того, що складання процесуальних документів взагалі відбувалось, а також, що безпосереднє представництво у суді здійснювалось співробітниками ТОВ «Вівал Сервіс», позивачем суду не надано, по-друге, зазначення в якості представника ОСОБА_2 в наданих позивачем рішеннях Господарського суду м. Києва не є безумовною підставою вважати, що вказана особа, за відсутності будь-яких доказів, здійснювала представництво в якості залученого ТОВ «Вівал Сервіс» спеціаліста на виконання умов спірного Договору.

Крім того, судом не можуть бути прийняті до уваги похідні документи фінансово-господарської позивача з третіми особами, які, на думку позивача, підтверджують виконання спірного Договору з ТОВ «Вівал Сервіс», оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ «Вівал Сервіс» відповідних трудових ресурсів. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

За таких умов, суд прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вівал Сервіс», а відтак, головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, за висновком суду, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування позивачем податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Таким чином, віднесення відображеної у виписаній ТОВ «Вівал Сервіс» податковій накладній від 23.05.2012 № 9 суми ПДВ до податкового кредиту позивача є безпідставним.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0016641701 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаних рішень ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Водночас, вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 2, ст. 104 КАС України судовому захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Однак дії контролюючого органу з проведення перевірки не відповідають наведеним критеріям, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Слід також зазначити, що оспорювані за цим позовом процедурні дії податкового органу з проведення перевірки не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 у справі № К/9991/75343/12.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко

К.С. Пащенко