Рішення № 38037470, 31.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2868/14 31.03.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім"

до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 747,08 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім" до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 747,08 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним 19.11.2010 року був застрахований автомобіль «Fiat Grande Punto» д.н. НОМЕР_2, за договором добровільного комплексного страхування наземних транспортних засобів, страхування від нещасних випадків водіїв та пасажирів наземних транспортних засобів та страхування цивільної відповідальності наземного транспорту № НТ/НВ/ДЦВ -12№0405-КО-0502.

20.03.2013 року о 18 год. 00 хв. в м. Києві на вул. Хрещатик, 12 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Fiat Grande Punto» д.н. НОМЕР_2, що на праві власності належить страхувальнику під його керуванням, «Lexus» д.н. НОМЕР_3, який на момент ДТП керував ОСОБА_1.

Позивачем у відповідності з умовами договору страхування виплачено страхове відшкодування в розмірі 3 257,08 грн.

Цивільну відповідальність винуватця ДТП застраховано у відповідача.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.02.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.03.2014 року.

В судове засідання 17.03.2014 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали від 26.02.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 28548528, № 01030 28548498 відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від розгляд справи відкладено на 31.03.2014 року.

В судове засідання 31.03.2014 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали від 26.02.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, але 25.03.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав пояснення на позовну заяву, відповідно до яких не заперечує проти позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2013 року у справі №761/8576/13-п, провадження №3/761/2624/2013, ОСОБА_1, 30.03.3013 року о 18 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Лексус», д.н. НОМЕР_3, по вул. Хрещатик, 12 в м. Києві, за одночасне перестроювання транспортних засобів не надав дорогу автомобілю «Фіат» д.н. НОМЕР_2, який рухався ліворуч від нього та здійснив зіткнення внаслідок чого обом транспортним засобам завдано матеріальної шкоди, чим порушив вимоги п.10.3 ПДР, за що відповідальність передбачено ст..124 КУпАП.

Відповідно до довідки №9173893 про дорожньо-транспортну пригоду, датою ДТП є 20.03.2013 року.

Вищевказаною постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до договору добровільного комплексного страхування наземних транспортних засобів, страхування від нещасних випадків водіїв та пасажирів наземних транспортних засобів та страхування цивільної відповідальності наземного транспорту № НТ/НВ/ДЦВ-12№0405-КО-0502 від 19.11.2010 року, укладеного між приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» та ОСОБА_2, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Fiat Grande Punto» д.н. НОМЕР_2.

Відповідно до звіту №2814 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Fiat Grande Punto (д.н. НОМЕР_2) від 16.07.2013 року, розмір матеріальний збиток завданий власнику КТЗ приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин, без урахування ВТВ: 3 920,33 грн.

Згідно з страховим актом №НТ/НВ/ДЦВ-12/0405/КО/1 від 17.07.2013 року позивачем вирішено виплати страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 3 257,08 грн.

Позивачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 3 257,08 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1652 від 17.07.2013 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Цивільна відповідальність власника (ПАТ КБ «Правекс-банк») транспортного засобу автомобіля «Lexus LS 460» д.н. НОМЕР_3, застрахована відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3950955 (діючий поліс на 20.03.2013 року).

Так, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Для врегулювання спору мирним шляхом позивач направив відповідачу претензію (заяву на страхове відшкодування) вих.№225/07/23 від 14.08.2013 року, відповідно до якої просив відшкодувати в порядку регресу в розмірі 3 257,08 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до полісу №АВ/3950955 передбачено, що франшиза складає 510,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 2 747,08 грн. в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім" (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 3, код ЄДРПОУ 32556540) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 2 747 (дві тисячі сімсот сорок сім) грн. 08 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 04.04.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий