Рішення № 38036604, 27.03.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/4153/2012

Провадження № 2/265/2/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненко О. В.,

при секретарі Григор А.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, про усунення перешкод у здійсненні права власності квартирою АДРЕСА_1, виселення відповідачів з вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення та зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та ОСОБА_3 04 листопада 2009 року, був укладений договір позики за умовами якого відповідачка ОСОБА_3 взяла в борг у позивача 151060 грн., і які зобов'язалася повернути до 04 березня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло за договором позики від 04 листопада 2009 року, між ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та позивачем був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки від 04 листопада 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_3, ОСОБА_6, та ОСОБА_4 у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики від 04 листопада 2009 року в розмірі 151060 грн. передали в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору про іпотеку, сторони домовились, що в разі невиконання зобов'язання ОСОБА_3 в строк зобов'язання за основним договором, звернення стягнення та реалізація майна переданого в іпотеку, в разі звернення стягнення на нього, може бути здійснено шляхом передбаченим Законом України «Про іпотеку». Позивачка ОСОБА_3, свої зобов'язання за договором позики не виконала та в умовлений у договорі позики строк позику не повернула.

21 лютого 2012 року позивач на підставі договору іпотеки здійснив державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за собою. Однак, до теперішнього часу відповідачі проживають в спірній квартирі, та перешкоджають позивачу, як власнику, користуватися вказаною квартирою. Вважає, що його права як власника порушені, в зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Просить суд усунути перешкоди у здійсненні ним права власності щодо квартири АДРЕСА_1, виселити відповідачів з вказаної квартири без надання їм іншого жилого приміщення та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, додатково пояснив, що намагався вирішити спір з відповідачами мирним шляхом, але в зв'язку з відсутністю у відповідачів грошей, вирішити спір миром не вийшло, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі нотаріально посвідченою довіреності у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та додатково пояснив, що позивач є власником спірною квартири на підставі договору іпотеки, відповідачі неодноразово оспорювали в судовому порядку право власності позивача на спірну квартиру та звертались до суду з позовами про визнання недійсними догорів іпотеки та позики, однак в задоволенні їх вимог було відмовлено, рішення судів з цих підстав набули чинності, тому просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до жодного судового засідання не з'являлися то з невідомих суду причин, то надавали різні довідки про хвороби тощо, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином - через представника чи поштою.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, протягом розгляду справи проти позову заперечував, зазначав, що у квартирі крім зареєстрованих відповідачів проживає неповнолітній ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спірна квартира є постійним місцем проживання дитини, а тому дитина виселенню не підлягає. У судових дебатах залишив вирішення позову на розсуд суду.

Вислухавши позивача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм про відносини.

Відповідно до особового рахунку за НОМЕР_5 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с. 67)

Згідно з п.1 нотаріально посвідченого договору іпотеки від 04 листопада 2009 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 як іпотекодавцями та ОСОБА_1 як іпотекодержателем, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики від 04 листопада 2009 року у розмірі 151060 грн., з обумовленим строком повернення до 04 березня 2010 року, зі всіма можливими змінами до основного договору в подальшому суми боргу та строку повернення боргу, передали в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п.13 цього договору, сторони домовились про можливість позасудового врегулювання питання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з передачею права власності на предмет іпотеки іпотеко держателю в рахунок виконання основного зобов'язання. (а.с.5)

21 лютого 2012 року позивач ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 04 листопада 2009 року зареєстрував право приватної власності на предмет іпотеки - на квартиру АДРЕСА_1 на своє ім'я, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав за № 33238620. ( а.с. 6)

Згідно зі ч.3 та 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 01 жовтня 2013 року залишено без змін рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 08 серпня 2013 року, якими встановлено, що оскільки ОСОБА_3, як позичальник, свої зобов'язання за договором позики не виконала, в умовлений в договорі строк позику не повернула, як іпотекодавець, разом з іпотекодавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_4, на повідомлення кредитора ОСОБА_1 не відреагували і порушень не усунули, ОСОБА_1 обґрунтовано у відповідності з умовами договору іпотеки та вимогами ст.ст. 33,35,36 Закону України «Про іпотеку», звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та

21 лютого 2012 року зареєстрував своє право власності на предмет іпотеки в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Цей факт встановлений і рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 08 серпня 2013 року, залишеним без зміни рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності на законних підставах.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Так, 05 листопада 2013 року відповідачем ОСОБА_1 за адресою мешкання відповідачів повторно було направлено письмове повідомлення про необхідність добровільно звільнити нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1. (а.с.94) Але відповідачі на пред'явлені вимоги не відреагували.

Отже, вимоги ст. 40 Закону України «Про іпотеку» позивачем виконані в повному обсязі, після реєстрації права власності на спірну квартиру, відповідачам направлена вимога про добровільне звільнення квартири, оскільки вони не звільнили квартиру добровільно, позивачем подано позовну заяву до суду про їх примусове виселення.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Крім того, відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 319, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, шляхом усунення перешкод у здійсненні користування майном особами, які не набули право на користування таким майном.

Згідно з вимогами ст. 150 ЖК України, ст.383 ЦК України громадяни, що мають у приватній власності будинок (квартиру), користуються ним для особистого проживання та проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст.155 ЖК України, ст.321 ЦК України громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно чи обмежений в його здійсненні.

Судом встановлено, що відповідачі, займаючи жиле приміщення, що належить на праві власності позивачу, без законних підстав, порушують його конституційне право власності, а тому позовні вимоги про усунення перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 шляхом виселення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зняття з реєстраційного обліку відповідачів за вказаною адресою, суд виходить з наступного, оскільки суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо примусового виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1, а тому вказана квартира не є законним місцем мешкання відповідачів, тому й вимоги про зняття ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за вказаною адресою підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачені останнім та документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 107,30 гривень по 35,77 гривень - з кожного. (а.с.2) .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 (ІПН (НОМЕР_1) на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення із вказаної квартири ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4), без надання іншого жилого приміщення, та зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4) у дольовому порядку судовий збір в сумі 107,30 гривень - по 35,77 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя _______ Ковтуненко О.В.