Ухвала суду № 38034753, 24.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2014р. Справа № 9104/178811/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Сапіги В.П.,

судді Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Приватного виробничо-побутового малого підприємства "Заграва", м.Стрий Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. у справі №2а-12972/11/1370

за позовом Приватного виробничо-побутового малого підприємства "Заграва", м.Стрий Львівської області

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби, м.Стрий Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-побутове мале підприємство "Заграва" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби (далі – ДПІ у Стрийському районі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000662303 від 25.10.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПВПМП "Заграва" з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп –К" за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. та ТзОВ "Екопласт-Львів" за період з 01.06.2010р. по 30.06.2011р. ДПІ у Стрийському районі, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності приватного виробничо-побутового малого підприємства "Заграва". Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів" цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законом України "Про податок на додану вартість". Підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, мають реальний характер і пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. На підставі наведеного, спірне рішення податкового органу слід скасувати.

За наслідками розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що представлених ПВПМП "Заграва" первинних бухгалтерських документів не достатньо для підтвердження реальності господарських операцій з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів". Відтак, на думку суду, беручи до уваги положення Закону України "Про податок на додану вартість", у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій, а наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата (в тому числі ПДВ), використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Тому суд першої інстанції постановив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ПВПМП "Заграва" оскаржило її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невірно потрактовано норми матеріального права, тому оскаржувана постанова повинна підлягати скасуванню в апеляційному порядку. Апелянт посилається на те, що доказом реальності господарських операцій є наявність усіх потрібних документів первинного бухгалтерського обліку; вказує на те, що податковим законодавством для формування податкового кредиту з податку на додану вартість не передбачено формування будь-яких інших документів. Також апелянт вважає, що на підприємство-покупець не можуть розповсюджуватися негативні наслідки за вчинювані підприємствами-постачальниками порушення податкового законодавства, просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС №0000662303 від 25.10.2011р.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Приватне виробничо-побутове мале підприємство "Заграва" зареєстроване 31.03.1995р. виконавчим комітетом Стрийської міської ради Львівської області як юридична особа, код ЄДРПОУ-22415246, місцезнаходження юридичної особи: м.Стрий, вул.Зелена, 23, офіс 1, взятий на облік як платник податків в ДПІ в Стрийському районі 09.06.1995р. за №01101326, зареєстрований платником ПДВ.

ДПІ в Стрийському районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПВПМП "Заграва" з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "Львівкомфортгруп-К" за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. та ТзОВ "Екопласт-Львів" за період з 01.06.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 11.10.2011р. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів" на загальну суму 16100,00грн., в тому числі: за І квартал 2010р. –в сумі 5388,00грн.; за II квартал 2010р. – в сумі 10712,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Стрийському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011р. №0000662303, якими позивачу визначено (збільшено) податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 20125,00грн., у тому числі за основним платежем – 16100,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4025,00грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалось.

Відповідно до наданих позивачем документів, між ПВПМП "Заграва" та ПП "Львівкомфортгруп-К" укладено усний договір, згідно з яким ПП "Львівкомфортгруп-К" зобов'язувалось поставити на адресу ПВПМП "Заграва" антипірен. Ціна товару визначена в накладних №0942 від 06.01.2010р., №1452 від 01.02.2010р. та №2458 від 31.03.2010р. відповідно.

Крім того, між ПВПМП "Заграва" та ТзОВ "Екопласт-Львів" було укладено усний договір, згідно з яким ТзОВ "Екопласт-Львів" зобов'язувалось поставити в адресу ПВПМП "Заграва" антипірен. Ціна товару визначена в накладній №0807 від 02.06.2010р. відповідно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зі змісту наданих суду документів не можливо встановити, про які істотні умови поставки товарів сторони дійшли згоди, а саме: не зрозуміло, за якою адресою здійснюється поставка, за чий рахунок, не визначено всіх властивостей товару, не обумовлено якість товару, що мав поставлятись позивачу, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари, не вказано місце передачі товару тощо.

Відповідно до вимог ст.638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів між контрагентами, ПВПМП "Заграва" було надано накладні на поставку товарів №0942 від 06.01.2010р., №1452 від 01.02.2010р., №2458 від 31.03.2010р., №0807 від 02.06.2010р., та відповідні їм податкові накладні: №0225 від 06.01.2010р., №0845 від 01.02.2010р., №1976 від 31.03.2010р., №0786 від 02.06.2010р.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до податкового кредиту за відповідні періоди.

Інших первинних бухгалтерських документів на придбання ТМЦ в ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів" представником апелянта не подано.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі – підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із вимогами п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до вимог п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до вимог п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку, виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Крім того, згідно із вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно із вимогами пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, у разі, коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У відповідності до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із вимогами п.п.7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог пп.7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165. Зокрема, у п.18 Порядку №165 зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку – Продавця.

Відтак, беручи до уваги положення Закону України "Про податок на додану вартість", у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій, а наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата (в тому числі ПДВ), використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до актів №3315/23-2/33196220 від 30.12.2010р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Екопласт-Львів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 04.11.2010р." та №115/23-209/35383018 від 16.02.2011р. "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Львівкомфортгруп-К" з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 10.09.2007р. по 30.09.2010р.", у зазначених підприємств відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, складські приміщення, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, в тому числі із ПВПМП "Заграва".

Відповідно до інформаційного листа ВАСУ №742/11/13-11 від 02.06.2011р. встановлено, що статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а тому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до інформаційного листа ВАСУ №1936/11/13-11 від 01.11.2011р., наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст.9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПВПМП "Заграва" було допущено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів" на загальну суму 16100,00грн., в тому числі: за І квартал 2010р. – в сумі 5388,00грн.; за ІI квартал 2010р. – на суму 10712,00грн., оскільки в судовому засіданні не було підтверджено реальності господарських операцій з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ТзОВ "Екопласт-Львів". Звідси, правомірним є нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, тому прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011р. №0000662303 є правомірним.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного виробничо-побутового малого підприємства "Заграва", м.Стрий Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. у справі №2а-12972/11/1370 за позовом Приватного виробничо-побутового малого підприємства "Заграва", м.Стрий Львівської області до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби, м.Стрий Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. у справі №2а-12972/11/1370 за позовом Приватного виробничо-побутового малого підприємства "Заграва", м.Стрий Львівської області до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби, м.Стрий Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя В.П. Сапіга

Суддя Р.Б. Хобор