Ухвала суду № 38034704, 24.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2014р. Справа № 876/10403/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Сапіги В.П.,

судді Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. у справі №813/2804/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф”, м.Львів

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2013р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф” звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013р. №0000762210/6931 Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. у справі №813/2804/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф” задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 29.03.2013р. №0000762210/6931; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф” 2294,00грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано інформації, зібраної в ході перевірки контрагента позивача – ТзОВ “СД-Груп” та не взято до уваги доводів відповідача щодо відсутності доказів поставки товарів ТзОВ “СД-Груп”.

Від ТзОВ “Фарма Лайф” до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу. Доводи поданого позивачем заперечення зводяться до того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив докази по справі та прийняв правильне рішення. На думку позивача наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку в повній мірі вказують на реальність господарських операцій. Натомість відповідач жодних доказів на підтвердження своїх висновків щодо безтоварності спірних господарських операцій до суду не надав, а лише послався на акт іншого податкового органу, який не вказує на те, що позивачем було порушено будь-які норми податкового законодавства.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф” зареєстровано 29.04.1994р. в Виконавчому комітеті Львівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи: 20810310, види діяльності: 32.50 “Виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів”; 46.46 “Оптова торгівля фармацевтичними товарами”; 21.20 “Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів”; 49.41 “Вантажний автомобільний транспорт”, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ №460544 (а.с.38). Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.05.1994р. за №759, станом на 30.03.2013р. перебуває на обліку у ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф” володіє ліцензією на виробництво лікарських засобів серії АВ №493811 Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів, видану 27.10.2009р., строк дії якої з 23.10.2009р. по 23.10.2014р. (а.с.96).

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ “Фарма Лайф” (код ЄДРПОУ 20810310) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ “СД-Груп Плюс” (код ЄДРПОУ 37448485) за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 13.03.2013р. №613/22-10/20810310 (Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: перевіркою ТзОВ “Фарма Лайф” з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТзОВ “СД-Груп Плюс”, їх реальності та повноти відображення в податковому та бухгалтерському обліку у декларації з податку на прибуток підприємств за період 2-4 квартал 2011 року (в т.ч. за 4кв. 2011р.), 3 квартали 2012р. (в т.ч. ІІкв. 2012р., ІІІкв. 2012р.) в порушення вимог п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2, п.135.1 п.135.2, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VІ (із змінами та доповненнями), встановлено заниження ТзОВ “Фарма Лайф” об’єкта оподаткування з податку на прибуток за 2-4кв. 2011р. в сумі 1571120,36грн. (в т.ч. за 4кв. 2011р.), за 3 квартали 2012р. в сумі 6111,04грн. (в т.ч. за IIкв. 2012р. - 2472,44 грн., за IIIкв. 2012р. - 3638,60грн.), внаслідок порушень, описаних в п.3.1.2, п.3.1.3 даного Акту перевірки. Внаслідок даних порушень ТзОВ “Фарма Лайф” занижено податок з прибутку за 2-4кв. 2011р. в сумі 361357,68грн. (в т.ч. за 4кв. 2011р. в сумі 361357,68грн.), за 3 квартали 2012р. в сумі 1283,32грн. (в т.ч. за IIкв. 2012р. - 519,21грн., за IIIкв. 2012р. - 764,10грн.).

На підставі даного Акту перевірки від 13.03.2013р. №613/22-10/20810310 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000762210/6931 від 29.03.2013р., яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток в розмірі 363282,66грн., в тому числі 362641,00грн. - за основним платежем та 641,66грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ “Фарма Лайф” (Замовником) та ТзОВ “СД-Груп Плюс” (Виконавцем) 23.09.2011р. було укладено Договір №73/09, згідно якого Виконавець зобов’язується протягом терміну дії даного договору за завданням Замовника вчасно виготовити якісну поліграфічну продукцію, а саме: Пачка “Інфанрикс” в кількості 350000,00шт., згідно з затвердженим макетом (а.с.35-37).

Відповідно до положень п.2.1, 2.2 даного Договору, загальна сума роботи з виготовлення продукції становить: 791000,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 131833,33грн. Датою сплати вважається день зарахування коштів на рахунок Виконавця.

Виготовлення Виконавцем продукції здійснюється на підставі перевіреного, узгодженого та затвердженого Сторонами оригінал-макету в паперовому вигляді. Після виготовлення продукції Виконавець інформує про це Замовника. Замовник протягом 3-х (трьох) робочих днів зобов’язаний прийняти виготовлену продукцію. У разі виявлення недоліків по кількості або якості продукції, Замовник під час прийняття продукції повідомляє про це Виконавця. Передача продукції здійснюється шляхом підписання Сторонами акту виконаних робіт або накладної. Вивезення продукції зі складу Виконавця здійснюється Замовником самостійно (п.3.1, 3.5, 3.6, 3.8 вищевказаного Договору).

Зазначений Договір №73/09 від 23.09.2011р. підписано представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств (а.с.37).

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов’язань відповідно до умов вказаного Договору №73/09 від 23.09.2011 року позивачем надано суду:

- податкові накладні від 26.09.2011р. №51 на суму 367024,00грн. (в т.ч. ПДВ - 61170,67грн.), від 28.09.2011р. №52 на суму 423976,00грн. (в т.ч. ПДВ - 70662,67грн.) (а.с.49, 51);

- видаткові накладні №2609 від 26.09.2011р. на загальну суму 367024,00грн. (в т.ч. ПДВ - 61170,67грн.), №2809 від 28.09.2011р. на загальну суму 423976,00грн. (в т.ч. ПДВ - 70662,67грн.) (а.с.48, 50);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.01.2011р. - 30.11.2011р. (а.с.52);

- макет (додаток до Договору №73/09 від 23.09.2011р.), затверджений директорами ТзОВ “Фарма Лайф” (Замовником) та ТзОВ “СД-Груп Плюс” (Виконавцем) та скріплений печатками цих підприємств (а.с.53);

- банківські виписки по рахунку підприємства (а.с.57-60).

Крім цього, на підтвердження факту оплати у повному обсязі на користь ТзОВ “СД-Груп Плюс” позивачем надано суду копії платіжних доручень №8229 від 23.09.2011р. на суму 30000,00грн., №8334 від 11.10.2011р. на суму 37500,00грн., №8336 від 14.10.2011р. на суму 703500,00грн., №8261 від 30.09.2011р. на суму 20000,00грн. (а.с.111-114).

На підтвердження факту необхідності здійснення замовлення вищевказаної продукції (Пачка “Інфанрикс” в кількості 350000,00шт.) та використання такої в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, позивачем надано суду також копію сертифікату про державну реєстрацію медичного імунобіологічного препарату “Інфанрикс” №792/11-300200000 від 24.01.2011р. та №793/10-300200000 від 24.03.2010р. (а.с.80, 81), митну декларацію на ввезення вакцини “Інфанрикс” від 30.05.2011р. (а.с.82-84), копію договору між ТзОВ “Фарма Лайф” та Міністерством охорони здоров’я України на поставку вакцини “Інфанрикс” №195/21-24 від 03.10.2011р. та додаткову угоду №2 до нього від 29.03.2012р. (а.с.85-90, 93) з доданими до них специфікаціями та графіками поставки вказаного препарату.

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний товар було доставлено вантажним автомобілем, який належить на праві власності ТзОВ “Фарма Лайф” (а.с.127). На підтвердження факту транспортування придбаного товару, позивачем подано суду наказ про прийняття на роботу водія-експедитора (а.с.118), наказ про відрядження для доставки медикаментів і готової продукції (а.с.122), подорожній лист №884 від 26.09.2011р. (а.с.123-124), товарно-транспортну накладну №5035 від 26.09.2011р. (а.с.125-126).

Відповідно до вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, у цьому розділі об’єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п.135.2 ст.135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із вимогами п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов’язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об’єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно із вимогами п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до вимог п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст.9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимогами ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п.2.2 Положення).

Згідно із вимогами п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням вищевикладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто, валові витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з Акта перевірки, відповідач, посилаючись на пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, зазначає, що коробочки “інфанрікс”, які було використано при виробництві доз вакцини “інфанрикс”, є безкоштовно отриманими (тобто безповоротною фінансовою допомогою у товарній формі від невстановлених осіб) (а.с.14).

З приводу цього колегія суддів апеляційного суду зазначає, що замовлений позивачем товар було оплачено ТзОВ “Фарма Лайф” у повному обсязі (а.с.57-60, 111-114), тому твердження апелянта (відповідача у справі) про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги у вигляді коробочок “інфанрікс” є безпідставним та необґрунтованим, відтак, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов’язаннях позивача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарські операції позивача з контрагентом ТзОВ “СД-Груп Плюс” були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи вищевказаними первинними документами (договором, податковими та видатковими накладними, виписками з банківського рахунку про оплату наданих послуг у повному обсязі), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне отримання товарів, які були використані позивачем у його господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства, в процесі розгляду справи не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, вказаних доказів у відповідності до вимог ст.71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Правильними є висновки суду першої інстанції стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента, оскільки для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов’язковому порядку необхідно з’ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення правочинів підприємство-контрагент позивача було належним чином включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володіло свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, а отже видача ним податкових накладних за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об’єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Слід враховувати рішення Європейського суду з прав людини у справах “Інтерсплав проти України” (2007р., заява №803/02), “Булвес АД” проти Болгарії” (2009р., заява №3991/03), “Бізнес Супорт Центр проти Болгарії” (2010р., заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З апеляційною скарги також вбачається, що апелянт вважає доказом безтоварності спірних господарських операцій акт “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ “СД-Груп Плюс” в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за рахунок ПП “Сочі-М“ (ЄДРПОУ 35587325) за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.” №19/232/37448485 від 08.02.2012р., складеного Броварською ОДПІ.

Проте колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що такий акт є доказом безтоварності господарських операцій.

Відповідно до вимог п.73.5. ст.73 ПК України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, зустрічна звірка не є перевіркою, а за результатами її проведення повинна складатися довідка. Акт про неможливість її проведення складається на підтвердження того, що таку звірку проведено не було. Відтак в такому акті не можуть міститися жодні висновки про порушення податкового законодавства. Оскільки при складанні такого акта жодні документи первинного бухгалтерського обліку не досліджувалися, тому такий акт і не може містити жодної доказової інформації щодо реальності господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що первинні документи, які знаходяться у матеріалах справи, в їх сукупності повністю розкривають зміст господарських операцій, отже віднесення сум по вказаних господарських операціях до складу витрат по вказаним взаємовідносинам є правомірним.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. у справі №813/2804/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф”, м.Львів до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. у справі №813/2804/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф”, м.Львів до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя В.П. Сапіга

Суддя Р.Б. Хобор