Постанова № 38034585, 31.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р. Справа№ 910/9565/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Отрюха Б.В.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Галков І.О., представник за довіреністю №б/н від 10.01.2014р.;

Пінчук-Ніколайчук Ю.В., представник за довіреністю №б/н від 02.12.2013р.;

від відповідача: Мариношенко К.А., представник за №б/н від 24.04.2013р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р.

у справі №910/9565/13 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за заявою Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення заборгованості в сумі 184 053,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р., залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р., у справі №910/9565/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 184 053,30 грн. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю суму основного боргу 173 696 грн. 55 коп., неустойку у розмірі 6 470 грн. 29 коп., 3 % річних у розмірі 3 746 грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 140 грн. 31 коп. та судовий збір в розмірі 3 681 грн. 10 коп.

20.01.2014р. до загального відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва від Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява б/н від 17.01.2014р. про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9565/13 строком на 2 роки в сумі 187734,40грн., одночасно заявник просив суд при призначенні до розгляду заяви винести ухвалу про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9565/13 до винесення рішення по заяві про відстрочення виконання рішення суду (вх.№06-25/35114 від 20.01.2014р.).

Заявник, посилаючись на тяжке фінансове становище та загрозу банкрутства, у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9565/13 строком на 2 роки в сумі 187734,40грн. Необхідність відстрочення виконання рішення, заявник обґрунтовував тим, що в умовах економічної кризи припинилося кредитування банками фізичних та юридичних осіб, упав рівень платоспроможності, у зв'язку з чим зменшилися прибутки фірми, що не дає фінансової можливості вчасно проводити розрахунки з постачальниками товарів, робіт, послуг, великою кредиторською заборгованістю по кредитам. Крім того, заявник не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання відповідача банкрутом, сподіваючись, що протягом строку відстрочення сплатить заборгованість і уникне скорочення штату працівників і ліквідації підприємства. Вказані обставини заявник підтверджував консолідованою фінансовою звітністю з висновком незалежних аудиторів. В підтвердження скрутного фінансового становища заявником надано довідку про щомісячні обов'язкові платежі, які здійснювалися Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю, копії рішень по іншим судовим справам, консолідовану фінансову звітність незалежного аудиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014р. прийнято до розгляду вказану заяву Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю та призначено до розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (позивач по справі) не надало заперечень на заяву боржника про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9565/13; участі у судовому засіданні першої інстанції представник позивача не взяв.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/9565/13 заяву Фірми «Т.М.М» - Товариство з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9565/13 задоволено частково. Відстрочено на 1 (один) рік до 12.02.2015р. виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі № 910/9565/13.

В обґрунтування своєї позиції, місцевий господарський суд зазначав, що при застосуванні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України щодо відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9565/13 є достатньо вірогідним здійснення боржником заходів для акумулювання необхідної грошової суми на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом. Крім того, суд врахував, як можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення, а тому задовольнив заяву відповідача лише строком на 1 рік.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/9565/13.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилався на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, упереджену оцінку доказів поданих боржником, що призвело до порушення вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

На думку апелянта, суд першої інстанції при вирішенні питання про надання відстрочки виконання рішення суду не врахував інформацію про покращення фінансового стану заявника та збільшення інвестування, які мають публічний характер та були розміщені відповідачем на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет.

Серед інших доводів апелянт зазначив, що судом не була врахована можливість виконання рішення у інший спосіб, зокрема за рахунок майна відповідача та за рахунок грошових коштів, які акумулюються на поточних рахунках.

Одночасно, скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду у даній справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського від 17.03.2014р. сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Корсакової Г.В., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2014р. у справі №910/9565/13 (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Корсакова Г.В., Отрюх Б.В.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, Товариству з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/9565/13, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 31.03.2014р.

21.03.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надішли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній зазначив, що про розгляд заяви Фірми «Т.М.М» - Товариства з обмеженою відповідальністю у суді першої інстанції позивачу стало відомо після судового розгляду, оскільки місцевим господарським судом позивача не було повідомлено про місце та час розгляду заяви Фірми «Т.М.М» - Товариство з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №910/9565/13, чим позбавлено його можливості направити представників до суду першої інстанції для надання ними заперечень на відстрочення рішення суду. Крім того, позивач зазначав, що відомості, які містяться на офіційному сайті відповідача у мережі Інтернет спростовують доводи боржника про його становище та свідчать про розвиток діяльності даного товариства. Тому, на думку скаржника, ухвала Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/9565/13 підлягає скасуванню.

21.03.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача (кредитора) надійшла заява про долучення до матеріалів справи наступних документів: Звіт про залучення та обслуговування кредиту за Договором з нерезидентом станом на 01.01.2014р.; Звіт про залучення та обслуговування кредиту за Договором з нерезидентом станом на 01.01.2014р.; Договір позики №125/2004 від 01.10.2004р.; Реєстраційне свідоцтво №3756; Додаток до реєстраційного свідоцтва від 15.03.2010р. №14; Реєстрація змін до договору позики від 01.11.2013р.; Звіт незалежного аудитора №04/12.

Крім того, 28.03.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача (боржника) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, оскільки має заборгованість за кредитами, а належне боржникові майно перебуває у заставі. Усупереч посиланням позивача на неврахування судом першої інстанції матеріального становища ТОВ «Ласка Лізинг», відповідач зазначив, що, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції позивач жодних підтверджень та доказів стосовно скрутного матеріального становища його підприємства не надав. Стосовно тверджень позивача щодо того, що відомості з офіційного сайту боржника в мережі Інтернет містять іншу інформацію про його майнове становище, ніж ту, яка зазначена в заяві про відстрочку виконання рішення суду, то відповідач зазначив, що дані матеріали не є належними та допустимими доказами в розумінні приписів ГПК України, оскільки не спроможні містити фактичні дані.

У судове засідання 31.03.2014р. з'явились представники сторін.

31.03.2014р. у судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційного оскарження, просили суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/9565/13.

У судовому засіданні 31.03.2014р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, положення діючого господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК України.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З наведеного випливає, що суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Дослідивши подану заяву, колегія суддів зазначає, що в обґрунтування обставин, викладених в заяві, Фірма «Т.М.М» - Товариства з обмеженою відповідальністю посилається на відсутність фінансової можливості вчасно проводити розрахунки з контрагентами та жорсткий графік зобов'язань стосовно погашення наявної заборгованості. В якості причини, яка унеможливлює вчасне виконання судового рішення та є підставою для відстрочки його виконання, відповідач додатково зазначив, що в умовах економічної кризи припинилося кредитування банками фізичних та юридичних осіб, упав рівень платоспроможності, у зв'язку з чим зменшилися прибутки фірми, що не дають фінансової можливості проводити розрахунки з постачальниками товарів, робіт, послуг, погашати велику кредиторську заборгованість по кредитам. Крім того, для здійснення господарської діяльності відповідач регулярно здійснює обов'язкові платежі, сума яких в середньому за квартал становить 92758934,02грн. (заробітна плата, енергоносії, комунальні послуги, податок на землю та ін..), в тому числі 24119221,34грн. - часткове погашення кредиту, 19400000,67грн.- сплата відсотків по кредитам. У 2014 році Фірма «Т.М.М.» - ТОВ повинна виплатити 41494тис.дол. США за кредитами і позиками. Фірма почала переговори з одним з кредиторів про продовження термінів погашення кредиту в розмірі 20531тис. дол США. На даний час результат цих переговорів достовірно не відомий. Заявник наголошує на тому, що не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання відповідача банкрутом.

В підтвердження викладених обставин відповідачем надано копію консолідованої фінансової звітності незалежного аудиту (а.с. 29-61, т. 2).

При цьому, судом враховано, що консолідована фінансова звітність - це фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні), тобто надає правдиву та неупереджену інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Колегією суддів встановлено, що позивач до суду апеляційної інстанції подав заяву (вх.№09-11/4562 від 21.03.2014р.), якою просив долучити до матеріалів справи: Звіт про залучення та обслуговування кредиту за Договором з нерезидентом станом на 01.01.2014р.; Звіт про залучення та обслуговування кредиту за Договором з нерезидентом станом на 01.01.2014р.; Договір позики №125/2004 від 01.10.2004р.; Реєстраційне свідоцтво №3756; Додаток до реєстраційного свідоцтва від 15.03.2010р. №14; Реєстрація змін до договору позики від 01.11.2013р.; Звіт незалежного аудитора №04/12 та додаткові пояснення (вх.№09-11/4560 від 21.03.2014р.), в яких містились роздруковані матеріали з мережі Інтернет, які в суді першої інстанції не були предметом розгляду.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» №7 від 17.05.2011р. додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Водночас зі змісту апеляційної скарги слідує, що скаржник обґрунтовує неможливість подання вказаних вище документів тим, що судом першої інстанції позивача не було повідомлено про розгляд заяви боржника про відстрочку у судовому засіданні, чим порушено його права на участь у розгляді цього питання та на доведеність перед судом переконливості своїх заперечень.

Апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи зазначає, що такі доводи скаржника не знаходять свого документального підтвердження.

Натомість на звороті останньої сторінки ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2014р. у справі №910/9565/13 про призначення до розгляду заяви Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю міститься відмітка про відправку копій вказаної ухвали сторонам у справі, а як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0368006558639 (а.с.74, т.2), ТОВ «Ласка Лізинг» через представника отримав ухвалу суду від 30.01.2014р. - 06.02.2014р.,тоді як розгляд заяви Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення суду був призначений на 12.02.2014р.

Таким чином, позивач отримав вказану ухвалу фактично за 6 днів до розгляду заяви та мав змогу, як надати пояснення та документи з приводу своєї правової позиції, так і направити свого представника для участі у судовому засіданні щодо розгляду заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду.

Крім того, статтею 121 ГПК України встановлено десятиденний строк розгляду заяви (подання) державного виконавця або сторони про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

За результатами розгляду таких заяв (подань) постановляється ухвала у формі окремого процесуального документа, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому процесуальним законодавством.

За змістом п. 25 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» господарський суд не може продовжити встановлений частиною першою статті 121 ГПК строк розгляду заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови.

Отже, при винесенні оскаржуваної ухвали суд керувався нормами чинного законодавства і не мав можливості відкласти розгляд заяви для забезпечення явки сторін в судове засідання.

З огляду на таке, колегія суддів зазначає, що в даному випадку при прийнятті господарським судом оскаржуваної ухвали не було допущено порушень Господарського процесуального кодексу України; позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, але не скористався своїм правом на участь у ньому; доводів боржника документального не заперечив, а тому додатково подані ним документи до суду апеляційної інстанції до розгляду прийняті бути не можуть в силу прямої вказівки ст. 101 ГПК України у зв'язку з недоведеністю неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги і відхиляє посилання позивача на те, що місцевим судом не враховано наявність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Питання щодо звернення стягнення на майно шляхом зміни способу виконання рішення суду, позивачем не ініціювалось. Між тим, відповідне питання може вирішуватися державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Колегією суддів вважає, що суд першої інстанції врахував при прийнятті оскаржуваної ухвали можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк та такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, на підставі досліджених ним доказів по справі правомірно знайшов підстави для відстрочення на 1 рік виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі №910/9565/13 для надання можливості заявнику за цей час акумулювати необхідну грошову суму для виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом, а позивачу - отримати грошові кошти у повному обсязі, не застосовуючи заходів примусового виконання судового рішення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги обставини, наведені боржником, та наявні у матеріалах справи докази на підтвердження цих обставин, враховуючи загальні принципи судочинства, які направлені на збереження правоздатності юридичної особи та запобігання банкрутству, колегія суддів не вбачає підстав для скасування законної ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у даній справі та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/9565/13 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/9565/13 без змін.

2.Матеріали справи №910/9565/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Г.В. Корсакова

Б.В. Отрюх