Рішення № 38034569, 03.04.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2014 Справа № 920/2149/13

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Балицькому В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Бєлов Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/2149/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до Комунального підприємства «Теплогарант», м.Конотоп Сумської області

про стягнення 9974,96 грн.,

встановив:

У грудні 2013 року до суду звернулось ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з позовом до КП «Теплогарант» про стягнення 9974,96 грн., а саме: 6448,95 грн. пені, 1289,79 грн. три відсотки річних, 2236,22 грн. інфляційних збитків за порушення умов договору купівлі - продажу природного газу №14/2448/11 від 30.09.2011р., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач невчасно розрахувався за поставлений позивачем у листопаді 2012 року природній газ чим порушив договірні зобов'язання.

09.01.2014р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить суд зменшити розмір пені нарахованої позивачем, інфляційні збитки та 3% річних нарахувати після дати підписання акту приймання - передачі газу, тобто з 25.12.2012р.

24.02.2014р. від відповідача надійшло доповнення до відзиву в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

13.03.2014р. від відповідача надійшли письмові пояснення в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

20.03.2014р. від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, а 03.04.2014р. клопотання в яких відповідач просить суд зменшити розмір пені на 80%, інфляційні збитки врахувати у розмірі 1663,92 грн., 3% річних врахувати в розмірі 796,98 грн.

В обґрунтування своєї позиції викладеної у відзивах, поясненнях та клопотаннях відповідач посилається на те, що жодних порушень умов договору купівлі - продажу природного газу №14/2448/11 від 30.09.2011р. КП «Теплогарант» не допускало. Акт приймання - передачі газу за жовтень 2012 р. був наданий позивачу в строк передбачений договором, але всупереч своїм зобов'язанням позивач підписав зазначений акт лише 25.12.2012р. чим фактично позбавив, на думку відповідача, можливості КП «Теплогарант» вчасно розрахуватися з позивачем за поставлений у жовтні 2012 року природний газ. Також відповідач посилається на скрутний матеріальний стан свого підприємства та просить суд зменшити нараховані позивачем санкції.

В судовому засідання представник відповідача підтримує позицію викладену у відзивах та поясненнях і просить суд зменшити штрафні санкції згідно поданих клопотань.

В судове засідання 03.04.2014р. представник позивача не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, тому з урахуванням спливу строку розгляду справи та вимог статті 75 ГПК України суд продовжує розгляду справи у відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив наступне.

30 вересня 2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки купівлі - продажу природного газу №14/2448/11 (а.с.13-18).

Відповідно до умов договору №14/2448/11 протягом жовтня 2011 року, жовтня - грудня 2012 року позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 3244969,28 грн., що підтверджується відповідними актами прийому - передачі природного газу (а.с. 23-26).

Сторонами не оспорюються та визнаються обсяги та ціна поставленого за договором газу.

Обсяги запланованого постачання природного газу щодо кожного місяця за період постачання встановлений у п.2.1 договору.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі (п.3.1 договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу(п.3.3 договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця (п.4.1 договору).

Умови договору щодо актів приймання-передачі природного газу розміщені у розділі «Порядок та умови передачі газу».

Умовами п.6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Зазначені умови договору розміщені у розділі «Порядок та умови проведення розрахунків».

Посилаючись на затримку позивачем підписання актів приймання-передачі природного газу, відповідач має належним чином довести факт виконання з його боку умов п.3.4 договору, а саме вчасне, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, надсилання актів на адресу позивача. Разом з тим. відповідач не надав суду таких доказів. Надані відповідачем копії посвідчень про відрядження, наказу про відрядження та довідка ПАТ «Сумигаз» не є належними доказами надання відповідачем позивачу акту приймання - передачі газу за жовтень 2012 року у строки встановлені п.3.4 договору №14/2448/11.

Крім того, положення договору щодо того, що акти є підставою для розрахунків між сторонами розташовано у розділі «Порядок та умови передачі газу», отже і зазначений пункт регулює саме умови передачі газу та є документом, що фіксує остаточний обсяг переданого газу. Проте, сам порядок розрахунків у імперативному порядку встановлено у п.6.1 договору, розділ «Порядок та умови проведення розрахунків». Зазначений розділ договору не містить умови, що оплата поставленого газу здійснюється лише після підписання акту.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору встановлено як заплановані обсяги постачання природного газу у щомісячні періоди, так і обов'язок Покупця розраховувати кількість отриманого газу виходячи з показників лічильників. Відтак, Відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для проведення відповідних розрахунків.

Таким чином, посилання відповідача на затримку в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п.6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування. Дана правова позиція відображена також у постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2013р. №5021/1407/12.

Крім того, суд наголошує, що позивачем нараховано штрафні санкції за несвоєчасний розрахунок за газ поставлений у листопаді 2012 року (акт приймання - передачі за який було підписано 30.11.2012р. - а.с.25), а відповідач посилається на несвоєчасне підписання акту за газ поставлений у жовтні 2012 року за який він розрахувався вчасно - 07.11.2012р. і штрафні санкції за поставлений газ у жовтні 2012 року позивачем не нараховувались.

Тобто, відповідач посилається на несвоєчасне підписання позивачем акту приймання - передачі газу за жовтень 2012 року, як на підставу несвоєчасної оплати КП «Теплогарант» отриманого газу, однак фактично газ за жовтень 2012 року відповідачем оплачено вчасно - 07.11.2012р.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що оплата за поставлений позивачем у листопаді 2012 року відповідачу природний газ була здійснена з порушенням строків встановлених п.6.1 договору (а.с.9, 11-12).

Разом з тим, відповідач не надав суду належних доказів того, що КП «Теплогарант» вчасно розрахувалось з позивачем за газ поставлений у листопаді 2012 року.

Відповідно до п.7.1. договору №14/2448/11 у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України неустойкою право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Враховуючи доведення факту порушення відповідачем строку розрахунків за отриманий у листопаді 2012 року природний газ позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 6448,95 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.9).

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем правомірно нараховано 1289,79 грн. 3% річних та 2236,22 грн. інфляційних збитків, що підтверджується розрахунком позивача (а.с.9).

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн.

Щодо клопотань відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх вимог відповідачем надано суду копії балансів та звітів про фінансові результати за 2011-2013р.р. на які КП «Теплогарант» посилається, як на доказ свого скрутного матеріального становища.

Від позивача 23.01.2014р. надійшли заперечення проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій. В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на своє скрутне матеріальне становище на підтвердження чого суду надано консолідовані звіт та баланс на 30.06.2013р. Також позивач посилається на інші обставини зазначені за змістом заперечень, в тому числі і на стратегічну важливість підприємства - ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» для держави від діяльності якого залежить енергетична безпека України.

Відповідно до ч.1 статті 233 Господарського кодексу України. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п.3 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з наступними змінами та доповненнями господарським судам роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи обставини справи, надані сторонами документи в обгрунтування своїх вимог та заперечень, в тому числі майнового стану, ненадання відповідачем пояснень щодо причин порушення строків розрахунків за отриманий у листопаді 2012 року газ, поведінку винної сторони, враховуючи незначний розмір санкцій порівняно з простроченими сумами основного боргу, а також враховуючи те, що даний випадок жодним чином не являється винятковим, суд не вбачає правових підстав для застосування ч.1 статті 233 Господарського кодексу України та ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплогарант» (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.Садова, 39 А, ід. код 32325215) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ід. код 20077720) 6448,95 грн. пені, 1289,79 грн. три відсотки річних, 2236,22 грн. інфляційних збитків за порушення умов договору купівлі - продажу природного газу №14/2448/11 від 30.09.2011р.; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні клопотань відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій - відмовити.

Повний текст рішення складено 04.04.2014р.

Суддя (підпис) В.В. Рунова