Ухвала суду № 38031949, 25.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 р.Справа № 820/3134/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Тарана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 820/3134/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0002791720 від 08 квітня 2013 року, № 0002741720 від 08 квітня 2013 року, № 0002731720 від 08 квітня 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 р. позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0002791720 від 08 квітня 2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 121084,27 грн. та № 0002731720 від 08 квітня 2013 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальна планова перевірка фінансово - господарської діяльності цільового дотримання позивачем вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 06 квітня 2011 р. по 31 грудня 2012 р., за результатами якої було складено акт № 837/17.2-07/НОМЕР_4 від 11 березня 2013 р., висновками якого встановлені наступні порушення: п.п. «Б» п. 176.2 ст.176 ст.49 Податкового кодексу України, неповідомлення за ф.І-ДФ за 4 кв.2011р., 2,3,4 квартал 2012 року про доходи сплачені фізичним особам; п.181.1 ст. 181 п.187.1 «а» ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. № 2755VI із змінами та доповненнями, а саме встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 4590грн. (у т.ч. за листопад 2011р. у сумі 1000,0 грн., грудень 2011р. у сумі 400 грн., січень 2012 р. у сумі 900 грн., квітень 2012р. у сумі 1330 грн. липень 2012 р. у сумі 400 грн., вересень 2012 р. у сумі 100 грн., листопад 2012 р. у сумі 460 грн.); п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. № 22755-VI документальною перевіркою встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб під підприємницької діяльності що підлягає сплаті до бюджету на 106907,16 грн. (у т.ч. за 2011 р. - 85725,70 грн., за 2012р. -21181,46 грн.); п.44.3 ст. 44 п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ документальною перевіркою встановлено не зберігання первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Крім того, у зазначеному акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем до складу валових витрат віднесено витрати на суму 645129 грн., що не були підтверджені відповідними розрахунковими документами, у т.ч. у 2011р. - 516096,00 грн., у 2012р. - 129033,00 грн.

В порушення ст. 49 та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України не надано розрахунку за формою 1-ДФ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 В порушення п. 44.3 ст. 44 та п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України не забезпечено зберігання документів визначених у пункті 44.1 ст. 44.1 Податкового кодексу України та не надано Книгу обліку доходів і витрат.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення № 0002791720 від 08 квітня 2013 року, № 0002741720 від 08 квітня 2013 року, № 0002731720 від 08 квітня 2013 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0002791720 від 08 квітня 2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 121084,27 грн. та № 0002731720 від 08 квітня 2013 року, необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судовим розглядом встановлено, що при проведенні вищезазначеної перевірки позивачем відповідачу надані документи бухгалтерського обліку, що підтверджують його витрати за перевіряємий період на суму 746629,00 грн., які були задекларовані ним, у тому числі: за 2011 р. - на суму 544 196 грн., із яких на 502 000 грн. документів перевіряючими не прийнято до уваги, у зв'язку з чим зазначено, що відповідні розрахункові документи відсутні, 14 196 грн. - платіжні документи за навчання позивача, які не були прийняті ДПІ; за 2012р. - на суму 202 433 грн., з яких на 129 033,00 грн. документів перевіряючими не прийнято до уваги, у зв'язку з чим зазначено про відсутність зазначених документів.

Крім того, судом встановлено, що у перевіряємий період позивач виконував послуги з організації перевезень. У зв'язку з відсутністю власного автомобільного транспорту, перевезення виконували наступні контрагенти: замовлення ТОВ «Антекс» м. Харків щодо перевезення вантажу - Словенська компанія OPO&Co.

Грошові кошти, що сплачувалися ТОВ «Антекс» позивачеві становили для нього оподатковуваний дохід, а документально підтверджені витрати позивача на користь Словенській компанії ОPO&Co - це витрати позивача в період з квітень 2011 р. - грудень 2012 р. на загальну суму 610 000.00 грн. (у 2011 р. 502000 грн. та у 2012 р. - 108000 грн.), які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем під час проведення перевірки надані договір доручення, укладений між позивачем та ТОВ «Антекс», та документи, які це підтверджували, у тому числі акти виконаних робіт, відповідно до яких перевезення фактично мали місце.

Крім того, позивачем до перевірки наданні первинні документи, що підтверджують його витрати в зв'язку з організацією перевезень товару ТОВ «Антекс» за період з квітень 2011 р. - грудень 2012 р. на загальну суму 610 000.00 грн. (у 2011 р. 502000 грн. та у 2012 р. - 108000 грн.), а саме: договір доручення на транспортно-експедиційне обслуговування та перевозку вантажів автомобільним транспортом від 11 квітня 2011 р., укладений між позивачем та повіреним за договором «ОРО&Со» (Словенія) в особі директора ОСОБА_6, відповідно до умов якого повірений зобов'язався виконувати доручення Довірителя з перевезення вантажів автомобільним транспортом (п.1.1. договору) міжміського та міжнародного сполучення (п.1.2. договору). Пунктом 1.3. договору визначено, що повірений зобов'язується виконувати транспортне перевезення за маршрутом, вказаним в заявці Довірителя, що є невід"ємною частиною договору, яка може бути отримана за допомогою факсимільного зв'язку та має юридичну силу однаково з оригіналом, а Довіритель зобов'язується оплатити перевезення в порядку, передбаченому договором. Розділом 3 договору визначено, що ціни за даним договором встановлені у гривні та узгоджуються на кожне перевезення. Пунктом 4.1. договору та додатковою угодою №1 від 17 квітня 2011 р. сторонами було визначено, що розрахунок з повіреним може відбуватися шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, а також готівкою.

Реальність виконання зазначеного договору підтверджують наступні первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме: заявки, акти виконаних робіт, рахунки, розрахункові квитанції, які складені без зауважень та на підставі діючого законодавства.

Відповідно до абз.3 п .138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

В акті перевірки, не відображено склад витрат позивача за даними ДПІ. Позивачем надавалися до перевірки документи, що підтверджують на загальну суму 746 629 грн.: за 2011 рік на загальну суму 544 196 грн., відповідно задекларованій позивачем., з них 502 000 грн. - витрати за договором доручення з OPO&Co 28 000 грн. - інші витрати 14 196 грн. - платіжні документи за навчання позивача, як; правомірно не були прийняті ДПІ. За 2012 рік на загальну суму 202 433 грн. із задекларованих позивачем 202 433 грн., з них:108 000 грн. - витрати за договором доручення з OPO&Co 94 433 грн. - інші витрати.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стсвоно того, що до перевірки позивачем були надані документи, які підтверджують його втрати на загальну суму 746 629,00 грн., із них на 732 433,00 грн., які пов'язані з господарською діяльністю та відносяться в розумінні п. 177.4 ПКУ до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 р. призначено судово - економічну експертизу, висновками якої встановлено наступне.

Відповідно наданим документам, висновки вищезазначеного акту перевірки в частині: донарахування позивачу за період з 01 квітня 2011 р. по 31 грудня 2012 р. податку на доходи фізичних осіб підтверджуються на загальну суму 10039,75грн. (у т.ч. за 2011 р .- 2554,86грн., за 2012р. - 7484,89 грн.); питання щодо невиконання вимог п.п.«Б» п. 176.2 ст.176 ст.49 Податкового кодексу України, встановленого саме внаслідок факту неповідомлення за ф.І-ДФ за 4 кв.2011р., 2,3,4 квартал 2012 року про доходи сплачені фізичним особам , пов»язано з оцінкою дій підприємця, щодо не подання звітності (Податкового розрахунку по ф. N ДФ) та не відноситься до компетенції експерта-економіста.

Відповідно наданих документів висновки вищезазначеного акту перевірки в частині донарахування позивачу за період з 01 квітня 2011р. по 31 грудня 2012 р. податку на доходи фізичних осіб підтверджуються на загальну суму 10039,75грн. визначити, чи підтверджується документально розрахунок фінансової санкції з донарахованої по акту перевірки ДПІ суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011рік в розмірі 21431,43 грн. за порушення пп.139.19 ст.139. пп.177.4 ст.177 Податкового кодексу України відповідно до податкового повідомлення - рішення №0002791720 від 08.04.2013 р. судовому експерту не надається за можливе з причин наведених в дослідницькій частині висновку.

Відповідно наданим документами та виходячи з дослідження наведеного в дослідницькій частині висновку, розрахунок штрафних санкцій з донарахованої по акту перевірки ДПІ суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік підтверджується в сумі 1871, 22грн.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0002791720 від 08 квітня 2013 року підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 121084, 27 грн.

Судовим розглядом встановлено, що перевіркою встановлено здійснення нарахувань та виплати доходів ФОП ОСОБА_5, по відношенню з яким позивачем не надавались до податкового органу податкові розрахунки за формою 1-ДФ.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_5, у 2011-2012 роках знаходився на спрощеній системі оподаткування, та самостійно здавав податкові звіти відповідно до положень Податкового кодексу України.

Пунктом 177.8. ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивач не був податковим агентом ФОП ОСОБА_5 та не утримав податок на доходи з платежів на його користь, у зв'язку з чим, діючим законодавством не передбачений обов'язок здавати до ДПІ податкові розрахунки за формою 1-ДФ.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 820/3134/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 31.03.2014 р.