Ухвала суду № 38031946, 25.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 р.Справа № 820/13160/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. по справі № 820/13160/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М."

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." звернулося до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2013 року №0001542204 у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України , КАС України не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." подано до відповідача декларацію з ПДВ за вересень 2013 року, де у рядку 25 останнім задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 24 407 грн., а також додаток 5 до неї "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (а.с. 18-23).

Відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої Відповідачем був складений акт перевірки №1026/20-33-22-04-07 від 11 листопада 2013 року, висновками якого встановлені порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у по декларації за вересень 2013 року неправомірно сформовано податковий кредит за податковою накладною, з дати складання якої минуло понад 365 днів (а.с. 11-14).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2013 року № 0001542204 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 5000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 250 грн. (а.с. 10).

Грошове зобов'язання з податку на додану вартість визначено відповідачем згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, (надалі за текстом - Кодекс) та на підставі встановленого порушення п.123.1 ст. 123 Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 109.1 ст. 109 Податкового Кодексу передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 Податкового Кодексу, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу,- тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що об'єктивними ознаками для визначення платнику податку податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за заниження (завищення) податкових зобов'язань повинна бути наявність причино - наслідкового зв'язку, а саме: протиправне (навмисне) порушення платником податку податкового законодавства з метою заниження або завищення об'єкту оподаткування; вчинення навмисних дій призводить до настання правових наслідків, а саме до зниження або завищення податкових зобов'язань.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198. 2 ст. 198 Податковго Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Цим же пунктом Кодексу визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платник податків має право на включення сплачених сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених п.198.2 ст.198 кодексу, заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковим накладними або податковий кредит сформовано за податковою накладною, з дати складання якої минуло понад 365 днів.

Об'єктивними ознаками порушення платником податку п.198.6 ст.198 Кодексу, в частині формування податкового кредиту за податковими накладними, з дати складання якої минуло понад 365 днів, є намір платника податку занизити податкові зобов'язання шляхом включення таких податкових накладних до податкового кредиту, та такі навмисні дії платника податку призводять до настання правових наслідків у податковому обліку.

Судовим розглядом встановлено, що висновки про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу зроблені у зв'язку із допущенням у розділу ІІ додатку 5 до декларації за вересень 2013 року технічної описки у році складання податкової накладної по взаємовідносинам з ТОВ "Стронг Сейл", а саме описка полягає із зазначенням у рядку 64 період виписки податкових накладних " 10.2011року" замість необхідних "10.2012 року".

Пунктом 44.5 ст. 44 Полаткового Кодексу передбачено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового Кодексу, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що платник податку має право протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта в підтвердження правомірності декларування показників у податковій звітності надати контролюючому органу відповідні документи, а контролюючий орган відповідно повинен врахувати документи під час прийняття рішення щодо визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи акт перевірки №1026/20-33-22-04-07 від 11 листопада 2013 року позивачем отримано 18 листопада 2013 року, що підтверджується відміткою на зазначеного акту перевірки.

18 листопада 2013 року позивачем засобами електронного зв'язку було подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за вересень 2013 року, згідно додатку 5 до нього.

19 листопада 2013 року позивач листом № 21 від 18 листопада 2013 року надав відповідачу докази, які спростовують висновки акту перевірки щодо порушення п.198.6 ст.198 Кодексу, та підтверджують показники податкового кредиту за вересень 2013 року із наданням в підтвердження копії податкової накладної №52 від 04 жовтня 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Стронг Сейл". Зазначені документи відповідачем не прийняті до уваги під час прийняття спірного податкового повідомлення.

Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів, що допущена позивачем у розділі ІІ додатку 5 до декларації за вересень 2013 року технічна описка у році складання податкової накладної призводить до завищення або заниження податкового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. по справі № 820/13160/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.