Ухвала суду № 38030732, 02.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 р.Справа № 820/533/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. по справі № 820/533/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

16.01.2014 року позивач - ПАТ "Завод "Південкабель" - звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000204000, №0000014000 від 10.01.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення №0000204000, №0000014000 від 10.01.2014 р., винесені СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Завод "Південкабель", посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Завод "Південкабель" з питання законності та достовірності декларування від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2013 р. у розмірі 3503320,0 грн., за наслідками якої складений акт перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. (а.с. 28 - 48).

Згідно висновків акту перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. податковим органом встановлено порушення ПАТ "Завод "Південкабель", а саме: завищення від'ємного значення за вересень 2013 р. на 133720,0 грн., що призвело до порушення вимоги п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України; заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду (вересень 2013) в розмірі 44691,0 грн., що призвело до порушення вимоги п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту документальної позапланової перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів 10.01.2014 року винесені податкові повідомлення - рішення: № 0000204000, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 133 720,0 грн.; №0000014000, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 55864,0 грн., з яких: 44691 грн. - за основним платежем, 11173 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 5 - 6).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями №0000204000, №0000014000 від 10.01.2014 р., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень п.198.6 ст. 198, а також п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, та, відповідно, відсутність факту завищення від'ємного значення за вересень 2013 р. на 133720,0 грн. та заниження суми ПДВ на 44691,0 грн. Висновки СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, викладені в акті перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р., не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.10.2013р. № 1433/2203/33698892/136 про те, що ПАТ "Завод "Південкабель" безпідставно включило до складу податкового кредиту за вересень 2013 року суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Завод "Спецлит'є", що призвело до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року на загальну суму 133 720,0 грн. та до збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за вересень 2013 року на суму 55864,0 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З матеріалів справи убачається, що між ПАТ "Завод "Південкабель" та ТОВ Завод "Спецлит'є" укладено договір купівлі - продажу № 1/01-1 від 01.04.2013 року, згідно умов якого постачальник (ТОВ Завод "Спецлит'є") зобов'язується передати у власність покупцеві (ПАТ "Завод "Південкабель") злитки мідні згідно ГОСТ 193-79, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору (а.с. 64 - 65).

Факт придбання та отримання позивачем у ТОВ Завод "Спецлит'є" товару підтверджується видатковою накладною №119 від 13.09.2013 року (а.с. 72).

Доставка товару здійснювалась автотранспортним підприємством - ПАТ "Завод "Південкабель" - позивачем (покупцем), що підтверджується товарно - транспортною накладною серії СТН-13 від 13.09.2013 р. (а.с. 73).

Після цього товар був оприбуткований на складі № 98, що належить позивачу, згідно прибуткового ордеру № 808 від 13.09.2013 року (а.с. 71).

В подальшому придбаний у ТОВ Завод "Спецлит'є" товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Якість придбаного позивачем у ТОВ Завод "Спецлит'є" товару (злитки мідні) підтверджується сертифікатами якості від 13.09.2013 р.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Вартість придбаного товару оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок свого контрагента - ТОВ Завод "Спецлит'є", що підтверджується копіями платіжних доручень №345 від 02.09.2013 р., №377 від 03.09.2013 р., №413 від 04.09.2013 р., №453 від 05.09.2013 р. з відміткою банківської установи.

Від ТОВ Завод "Спецлит'є" позивачем отримані податкові накладні, зокрема: №5 від 04.09.2013 р. на суму 130 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 21 666,67 грн., №1 від 02.09.2013 р. на суму 80 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 333,33 грн., №7 від 05.09.2013 р. на суму 50 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 333,33 грн., №4 від 03.09.2013 р. на суму 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 33 333,33 грн., №13 від 13.09.2013 р. на суму 342 320,00 грн., у тому числі ПДВ - 57 053,33 грн., що були включені позивачем до складу податкового кредиту, оскільки вони містять усі обов'язкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що вищевикладені обставини придбання товарів позивачем та його транспортування, відображення в бухгалтерському обліку позивача цих господарських операцій, відомості щодо оприбуткування та використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, підтверджені належними та допустимими доказами, та не викликають у суду сумнівів в реальності здійснення ПАТ "Завод "Південкабель" господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Завод "Спецлит'є".

Як убачається з матеріалів справи, позивач за придбаний товар у контрагента - ТОВ Завод "Спецлит'є" розрахувався повністю грошовими коштами у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалось відповідачем.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" господарські операції між ПАТ "Завод "Південкабель" та його контрагентом (ТОВ Завод "Спецлит'є") є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснювалась виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Тобто, грошові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Статус позивача та його контрагента (ТОВ Завод "Спецлит'є") підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем ані в письмових запереченнях, ані в ході судового засідання.

Укладений між позивачем та його контрагентом -, ТОВ Завод "Спецлит'є" - договір не визнано недійсним, а відповідачем не заперечувалась дійсність податкових накладних та факт сплати ціни товарів за договором купівлі - продажу з урахуванням ПДВ.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність фактичним обставинам справи доводів відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПАТ "Завод "Південкабель" за перевірений період (вересень 2013 р.) з ТОВ Завод "Спецлит'є".

З акту перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. вбачається, що з метою походження придбаного товару - зливок мідних марки СВ 90Х90Х1400МСІ ТУ 48-21-137-88 по ланцюгу постачання, 18.11.2013 р. СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів направлено запит №5841/7/40-00-24 до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Міжрегіонального головного управління Міндоходів. Проте, на момент складання акту перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р., відповіді на вказаний запит щодо підтвердження суми нібито ризикового кредиту по постачальнику товару, яким надано кредит, до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів не надано, що, як зазначено відповідачем в акті перевірки, тягне за собою відсутність права на призначення податкового кредиту у ПАТ "Завод "Південкабель" за вересень 2013 р. в сумі 133720,0 грн.

Між тим, в акті перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. податковим органом зазначено, що за результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ПАТ "Завод "Південкабель" з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними (арк. акту перевірки 12).

З матеріалів справи убачається, що ТОВ Завод "Спецлит'є" є окремою господарською одиницею зареєстрованою в якості юридичної особи виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 14.02.2000 р., про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №416450 (а.с. 96), згідно Свідоцтва, виданого ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість (а.с. 97), займається такими видами господарської діяльності як: заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових металів, про що свідчить Ліцензія Серії АВ №597683 (строк дії з 29.11.2011 р. по 29.11.2016 р.) (а.с. 101), має дозвіл №528.09.12-27.53.0 на виконання роботи підвищеної небезпеки (дозвіл діє з 14.09.2009 р. по 14.09.2014 р.) (а.с. 100), а також система управління якістю виробництва та постачання відповідної продукції ТОВ Завод "Спецлит'є" відповідає вимогам стандарту, про що свідчить Сертифікат на систему управління якістю (дійсний до 31.08.2014 р.) (а.с. 99).

Згідно листа ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.02.2014 р. №1882/7/0465-2204-631 на №5841/7/40-00-24 від 18.11.2013 р., яким відповідача повідомлено, що підприємством Завод "Спецлит'є" надано уточнюючі рахунки податкових зобов'язань з ПДВ №9001916793 від 23.01.2014 р., №9002023032 від 24.01.2014 р. в яких ризиковані контрагенти - ТОВ "Компанія Бізнеспроект" та ДП "Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державної Пенітенціарної Служби України у Дніпропетровській області (№133)", змінено на підприємство реального сектору економіки - ТОВ "Гатіора". А відтак, відповідно до наказу Міндоходів України від 05.07.2013 р. №245/ДСК "Про базову систему оперативного реагування та подоланням проявів тіньової економіки", контрагент позивача - ТОВ Завод "Спецлит'є" виключено як підприємство "податкова яма" (а.с. 92), а отже, ТОВ Завод "Спецлит'є" не є ризиковим контрагентом - постачальником товару, що спростовує твердження відповідача стосовно господарських відносин позивача з нібито ризикованим контрагентом - ТОВ Завод "Спецлит'є".

Щодо нарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 864,0 грн., з яких: 44 691,0 грн. - за основним платежем, 11 173,0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), зазначеній у прийнятому податковим органом оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні за формою "Р" №0000014000 від 10.01.2014 р., колегія суддів з зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем зазначається, що в результаті проведеної ним перевірки дотримання вимог п.п.4.6.7 п.4.6. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 встановлено порушення, а саме: підприємством не були відображені в податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 р. в рядку 21 та 21.3 результати попередньої перевірки по акту від 05.09.2013 р. № 87/40-00-14/00214534, згідно якого податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення за формою "В-4" №0000054000 від 19.09.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 44 691,0 грн. за січень, квітень, вересень, грудень 2011 р. та грудень 2012 р., а отже, зазначена сума з податку на додану вартість (44 691,0 грн.) підлягає нарахуванню.

Відповідно до п.56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь - який момент після отримання такого рішення.

З матеріалів справи убачається, що позивач оскаржив у судовому порядку податкове повідомлення - рішення за формою "В-4" №0000054000 від 19.09.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 44 691,0 грн. за січень, квітень, вересень, грудень 2011 р. та грудень 2012 р. шляхом звернення до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні - рішенні форми "В-4" №0000054000 від 19.09.2013 р., вважається неузгодженою до дня набрання судовим рішенням законної сили, а відтак, не могла бути відображена позивачем в рядку 21 та 21.3 наданої ним до податкового органу податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 р.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень - рішень №0000204000, №0000014000 від 10.01.2014 р., винесених СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. по справі № 820/533/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.