Рішення № 38026620, 27.03.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/5231/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/612/14

Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С. О.

Доповідач Чічіль В. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 грудня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що за умовами кредитного договору №Ск-467-000515/7-2008 від 18 липня 2008 року банк надав ОСОБА_1 споживчий кредит у сумі 16 363,50 грн. на строк до 18 липня 2010 року зі сплатою 7% річних.

У порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує та має прострочену заборгованість: за кредитом у сумі 16 363,50 грн., по відсоткам - 2 276,88 грн., по платі за кредитом у сумі 10 829,60 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту у сумі 1 914,89 грн., 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту у сумі 265,25 грн., 3% річних від суми простроченої плати по кредиту у сумі 1 259,78 грн. та нараховано неустойку у вигляді пені за несвоєчасне погашення заборгованості: щодо кредиту у сумі 372 769,94 грн., щодо процентів - 51 637,26 грн., та щодо плати за обслуговуванням кредиту у сумі 245 762,09 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №Ск-467-000515/7-2008 від 18 липня 2008 року на загальну суму 703 079,18 грн.

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ПАТ «Родовід Банк», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У зв'язку з поверненням без вручення повісток «за закінченням строку зберігання», що направлялись ОСОБА_1 за адресою його державної реєстрації, виклик відповідача у судове засідання проведено у порядку, передбаченому ч. ч. 9, 10 ст. 74 ЦПК України, через розміщення оголошення у пресі.

Сторони до суду не з'явилися, з урахуванням чого колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справу за відсутності належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи учасників у справі, які не з'явились у судове засідання.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що 18 липня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (правонаступник - ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Ск-467-000515/7-2008, відповідно до умов якого останньому надавався споживчий кредит у сумі 16 363,50 грн. строком дії до 18 липня 2010 року, включно, зі сплатою 7% річних.

Унаслідок невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, станом на 17 липня 2013 року за кредитним договором рахується заборгованість за тілом кредиту у сумі 16 363,50 грн. та 3% річних на суму простроченого кредиту у розмірі 1 914,89 грн., заборгованість за несплаченими відсотками - 2 276,88 грн., та 3% річних на суму прострочення процентів у розмірі 265,25 грн., заборгованість за простроченою заборгованістю по платі за кредитом у сумі 10 829,60 грн. та 3% річних на суму простроченої плати по кредиту у розмірі 1 259,78 грн.

Також банком нараховано неустойку у вигляді пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 372 769,94 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у сумі 51 637,26 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованої плати за кредитом у сумі 245 762,09 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, посилаючись на положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", виходив із пропуску позивачем встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, що до вимог про стягнення заборгованості за споживчим кредитом є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257, ч. 1 ст. 258 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю .

З огляду на положення ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як убачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанцій участі не брав (на підставі ст. 224 ЦПК України здійснювався заочний розгляд справи), із заявою про застосування строку позовної давності до суду не звертався, а тому у місцевого суду не було правових підстав для застосування наслідків спливу такого строку.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року №6-126цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковоюдля всіх судів України, відносно того, що п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною 11 статті 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У силу положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання.

Порушенням зобов'язання, з огляду на зміст ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За приписами ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором №Ск-467-000515/7-2008 від 18 липня 2008 року по тілу кредиту, відсоткам та платі за кредит на загальну суму 29 469,98 грн. та 3% річних, підтверджена наданим банком розрахунком заборгованості (а.с. 6-7) та випискою по особистому рахунку (а.с. 22-27), які у колегії суддів сумніву не викликають.

Відповідно до п. 4.1.23 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, внесення плати за обслуговування кредиту, боржник повинен сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6% процента від суми простроченого платежу, якщо інший розмір пені не встановлений тарифами.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що пеня позивачем нарахована за період, що перевищує понад 5 років та значно перевищує розмір заборгованості, зокрема, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами та платі по кредиту, більш ніж у 22,5 рази перевищує розмір самої заборгованості та становить 670 169,29 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Звільнення боржника від сплати пені, штрафів, а також від заборгованості по комісії з цих підстав законодавством та умовами Кредитного договору не передбачено.

Оскільки позивачем не підтверджено завдання майнової шкоди через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, як і наявність будь-яких інших негативних наслідків для банку, ураховуючи значне перевищення розміру нарахованої пені завданих збитків невиконанням грошового зобов'язання, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшити розмір пені у 10 разів, саме такий розмір неустойки є справедливим, розумним та співмірним, виходячи з встановлених фактичних обставин справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті заявлених вимог

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 грудня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість станом на 17 липня 2013 року за кредитним договором №Ск-467-000515/7-2008 від 18 липня 2008 року на загальну суму 99 926,81 грн., що складається з: заборгованості за кредитом з урахуванням 3% річних у сумі 18 278,37 грн., по відсоткам з урахуванням 3% річних у сумі 2 542,13 грн., по платі за кредитом з урахуванням 3% річних у сумі 12 089,38 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 37 276,99 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів у сумі 5 163,73 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за платою за обслуговування кредиту у сумі 24 576,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судовий збір у сумі 499,63 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: Чічіль В.А.

Судді: Кузнєцова О.Ю.

Хіль Л.М.

З оригіналом згідно:

суддя Чічіль В.А.