Рішення № 38025216, 03.04.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

03.04.2014 справа № 2/489/968/14

Рішення

Іменем України

03 квітня 2014 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні житловим будинком шляхом вселення до будинку

встановив:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні житловим будинком шляхом вселення в будинок.

У позові зазначено, що позивач є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1, в якому йому належать 3/5 частки, а відповідачу - 2/5. Як на підставу свої вимог позивач вказав на неприязні відносини з відповідачем, відсутність між ними домовленості про порядок користуванням спірним будинком та перешкоджання відповідачем в допуску до будинку.

У судовому засіданні позивач і його представник позов підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача та відповідач, який приймав участь в попередніх судових засідання з іншим представником, просили в позові відмовити з підстав наявності у відповідача іншого житлового будинку, не проживання позивача в спірному будинку протягом тривалого часу та незначної житлової площі цього будинку.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підставі свідоцтва про право власності від 25.07.1987 і договору дарування від 02.09.2003 ОСОБА_1 є співвласником 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_4 є співвласником 2/5 частини цього будинку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 29.03.2012 зареєстрований АДРЕСА_2. До цього, був зареєстрований з 18.06.1974 по 28.03.3012 по АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_4 з 06.09.1986 по теперішній час зареєстрований АДРЕСА_1.

Заперечуючи проти позову відповідач і його представники вказували на наявність у позивача власного будинку під літ. «К», який належить його на праві власності та розташований в АДРЕСА_2.

Вказані обставини позивач не оспорював.

Позивач пояснив, що раніше звертався до суду із позовами до відповідача про реальний поділ спірного будинку та припинення права своєї частки в спільному майні з виплатою грошової компенсації, у задоволенні яких йому відмовлено рішеннями Ленінського районного суду м.Миколаєва від 18.11.2011 по справі № 2-532/11 та апеляційного суду Миколаївської області від 07.11.2013 по справі № 2/480/130/13.

Так як в добровільному порядку відповідач відмовився сплатити грошову компенсацію вартості його частки, перешкоджає користуванню спільним житлом, не допускаючи до нього, на думку позивача єдиним способом захисту порушеного права є вселення до спірного будинку.

Частинами першою, другою статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою частковою власністю.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за призначенням.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 155 ЖК України передбачено, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути у них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, відповідно до норм матеріального права власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном. Підставою для задоволення такого позову є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

З огляду на встановлені обставини, зокрема, неможливість реального поділу спірного будинку, що встановлено рішенням суду від 18.11.2011, перешкоджання відповідачем позивачу в реалізації права користування і розпорядження своєю часткою в спільному майні, що порушує його права як власника, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і його задоволенню.

Доводи відповідача і його представників про тривале не проживання позивача в спірному будинку та незначну його житлову площу, суд вважає безпідставними так як відповідно до цивільного законодавства обмеження права власності в таких випадках не допускається.

Згідно із статтею 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на правову допомогу. Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Несення витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., наданих на підставі договору № 20/01/14 від 20.01.2014, позивач надав квитанцією до прибуткового касового ордену № 14 від 20.01.2014.

Тому, ураховуючи вимоги статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу в розмірі 349,16 грн. (1218,00 грн. х 40% : 60 хв. х 43 хв.), а також 243,60 грн. судового збору.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 - 214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні ОСОБА_1 житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення його до цього будинку.

Стягнути з ОСОБА_4 (іден.номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 349,16 грн. (триста сорок дев'ять гривень 16 коп.) витрат, понесених на оплату правової допомоги, та 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

суддя

Повний текст рішення

підписано 04.04.2014.