Рішення № 38024286, 26.03.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2014 р.Справа № 916/3134/13

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Никифорчук М.І.,

Суддя Цісельський О.А.

при секретарі судового засідання Повалій М.М.

участю представників сторін:

Від прокуратури: Доброжан Н.І. (посвідчення № 010038 від 17.10.2012 р.)

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача 1: не з'явився. .

Від відповідача 2: ОСОБА_2 (особисто);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах Одеської обласної державної адміністрації Одеського обласного управління водних ресурсів до відповідачів Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (відповідач-1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач - 2), про визнання недійсним договору оренди водного об'єкту, визнання протиправним розпорядження, звільнення водного об'єкту,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Господарським судом Одеської області розглядається справа №916/3134/13 за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах Одеської обласної державної адміністрації Одеського обласного управління водних ресурсів до відповідачів: Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (відповідач-1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач - 2) про визнання недійсним договору оренди водного об'єкту, визнання протиправним розпорядження, звільнення водного об'єкту.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 02.12.2013 р. представником відповідача подано клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів, яке ухвалою від 02.12.2013 р. розглянуто судом та задоволено.

12.12.2013 р. представником відповідача Білгород-Дністровської районної державної адміністрації подано клопотання про застосування строків позовної давності, відзив на позовну заяву.

08.01.2014 р. представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутністю та письмові пояснення по справі.

10.01.2014 р. відповідачем ФОП ОСОБА_2 подано заперечення на позовну заяву прокурора, заяву про застосування позовної давності до позовних вимог.

Ухвалою судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. від 22.01.2014 року справу №916/3134/13 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 22.01.2014 року справу №916/3134/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., судді Никифорчук М.І., Цісельський О.А.

На підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 18.02.2014 р., приймаючи до уваги те, що суддя Зайцев Ю.О. знаходиться на навчанні „Про підвищення кваліфікації", згідно наказу голови господарського суду Одеської області № 1-пс від 12.02.2014р., справу №916/3134/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., судді Никифорчук М.І., Цісельский О.В.

На підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 04.03.2014 р., приймаючи до уваги, що 03.03.2014 р. суддя Зайцев Ю.О. повернувся з навчання „Про підвищення кваліфікації", а суддя Степанова Л.В. з 03.03.2014 р. знаходиться у відпустці, справу №916/3134/13 передано на розгляд колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя -Зайцев Ю.О., судді Никифорчук М.І., Цісельский О.В.

26.03.2014 року після повернення з нарадчої кімнаті, відповідно до ст.. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 916/3134/13.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Проведеною Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою перевіркою законності розпорядження водних об'єктами загальнодержавного значення та їх використання встановлено, що розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 354/2007 від 20.03.2007 надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 згоду на оренду водойми загальнодержавного значення, розташованої на території Володимирівської сільської ради, за межами населеного пункту, площею дзеркала 12,43 га строком на 23 роки для рибогосподарських потреб (риборозведення).

На підставі зазначеного розпорядження між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 06.07.2007 укладено договір оренди водного об'єкта - ставка площею водного дзеркала 12,43 га, який розташований на території Володимрівської сільської ради, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля села Чистоводне.

Позивач вважає, що зазначене розпорядження та договір оренди згідно ст. 5, 14, 51 Водного кодексу не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки у відповідача Білгород-Дністровської районної державної адміністрації було відсутнє право розпоряджатись (передавати в оренду) даний водний об'єкт з огляду на його статус загальнодержавного значення.

Згідно листа Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 13.08.2013 № 2849/01-33/1/5072 за наявною інформацією, Кабінетом Міністрів України не проводився розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду в порядку ст. 51 Водного кодексу України.

Про вказані порушення Білгород-Дністровській міжрайонній прокуратурі стало відомо лише 15.08.2013, за результатами перевірки за завданням прокуратури Одеської області та на підставі отриманих документів з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Білгород-Дністровського управління водного господарства, надання їм правової оцінки. У зв'язку з чим, прокуратура вважає вказані підстави поважними для поновлення строку подачі позовної заяви.

Таки чином прокурор вказує, що оскільки Білгород-Дністровській районній державній адміністрації повноваження стосовно передачі спірного водного об'єкту не надавались, а місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавця водних об'єктів загальнодержавного значення при умові розподілу таких повноважень Кабінетом Міністрів України, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження вказаним ставком.

З наведених підстав позивач просить суд визнати недійсним договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення - ставка, площею водного дзеркала 12,43 га, який розташований на території Володимрівської сільської ради, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля села Чистоводне, укладений 06.07.2007 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; визнати протиправним та скасувати розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 354/2007 від 20.03.2007 "Про надання згоди на оренду водойми загальнодержавного значення), розташованої на території Володимирівської сільської ради, за межами населеного пункту"; зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення - ставок, площею водного дзеркала 12,43 га, який розташований на території Володимрівської сільської ради, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля села Чистоводне.

Позивач Одеське обласне управління водних ресурсів надало до суду пояснення, відповідно до яких повідомило, що відповідач ФОП ОСОБА_2 в своїй господарській діяльності на об'єкті оренди - водному ставку повністю дотримується умов висновку Одеського облводгоспу від 22.10.2007 р. №СБ-20-01671 про технічний стан Чистоводненьського ставка №1.

Відповідач Білгород-Дністровська РДА з позовними вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними, та у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскаржуване розпорядження голови державної адміністрації від 20.03.2007 р. №354/2007 та спірний договір оренди водного об'єкта від 06.07.2007 р. на даний час є чинними та не оскарженими. Також відповідач зазначає, що посилання прокурора на нездійснення розподілу повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду в порядку ст. 51 Водного кодексу України, та, як наслідок неправомірність розпорядження районною державною адміністрацію орендованою водоймою, не може бути прийнято до уваги з огляду на те, що, на думку адміністрації, в чинному на момент укладення договору законодавстві відсутнє положення щодо обмеження права місцевих державних адміністрацій по передачі водних об'єктів в оренду у разі відсутності розподілу повноважень.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 також заперечує проти задоволення позову, вважає позовні вимоги прокурора необґрунтованими, та в своєму відзиві підтримує пояснення Білгород-Дністровської РДА.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року за № 3-рп\99, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інш.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її

державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках зазначених законом. В тому числі такі випадки передбачені ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування І форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Водного кодексу України державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні, обласні ради, органи виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Органами виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, та інші органи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2.2 Положення про Одеське обласне управління водних ресурсів, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 12 вересня 2011 року № 164, Одеське управління водних ресурсів відповідно до покладених на нього завдань розробляє заходи щодо екологічного оздоровлення річок, бере участь у їх реалізації, а також здійснює спостереження за станом водних об'єктів, гідротехнічних споруд та дотриманням режимів роботи водосховищ, водогосподарських систем, надає у межах повноважень пропозиції до програм соціально-економічного розвитку регіону. Організовує та забезпечує проведення паспортизації річок та водойм басейнах річок Південний Буг, Дністер та річок Причорномор'я на території Одеської області. Погоджує договори оренди водних об'єктів. Погоджує межі зон санітарної охорони водних об'єктів.

Відповідно до ч. З ст. 51 ВК України (у чинній редакції) водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Зазначеним обумовлюється представництво прокуратурою інтересів держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Одеського обласного управління водних ресурсів.

Прокуратурою під час розгляду справи було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, проти задоволення якого відповідачі заперечували.

Щодо строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте, щодо окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК України).

Частиною 5 статті 267 ЦК України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, про вказані порушення Білгород-Дністровській міжрайонній прокуратурі стало відомо лише 25.10.2013 р., за результатами перевірки за завданням прокуратури Одеської області та на підставі отриманих документів з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Білгород-Дністровського управління водного господарства, надання їм правової оцінки.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідачів на сплив позовної давності, оскільки до матеріалів справи не надано жодних доказів щодо отримання Одеською обласною державною адміністрацією та Одеським обласним управлінням водних ресурсів спірного розпорядження та договору оренди.

Так, судом встановлено, що спірні правовідносини щодо укладення договору оренди склались на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 354/2007 від 20.03.2007 р., яким надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 згоду на оренду водойми загальнодержавного значення, розташованої на території Володимирівської сільської ради, за межами населеного пункту, площею дзеркала 12,43 га строком на 23 роки для рибогосподарських потреб (риборозведення).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Водного кодексу України (далі - ВК України) усі води водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки) штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні воді та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 5 ВК України (в редакції, чинній на час укладення договору) визначено водні об'єкті загальнодержавного і місцевого значення.

Так, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Відповідно до ст. 51 ВК України (в редакції, чинній на час укладення договору) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Зазначена норма є імперативною та не має двозначного тлумачення.

Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Згідно з п. 2 ст. 14 ВК України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Як вбачається з листа Одеського обласного управління водних ресурсів №348/10 від 17.02.2014 р., при визначенні статусу Чистоводненського ставка №1 Одеське облводресурсів керується ст. 5 Водного кодексу України, водогосподарським паспортом та каталогом водного фонду Одеської області, а гребля Чистоводненського ставка №1, розташована на р. Хадждер, в яку впадає р. Каплань, що протікає по території двох держав (Україна і республіка Молдова), і тому відповідно до статті 5 ВК України має статус загальнодержавного значення.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що розпорядження спірним водним об'єктом для риборозведення здійснюється відповідною обласною державною адміністрацією - Одеською обласною державною адміністрацією, з огляду на що дії Білгород-Дністровської районної державної адміністрації по виданню розпорядження № 354/2007 від 20.03.2007 р. є такими, що здійснені з перевищенням повноважень.

У зв'язку з викладеним, розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 354/2007 від 20.03.2007 "Про надання згоди на оренду водойми загальнодержавного значення), розташованої на території Володимирівської сільської ради, за межами населеного пункту" підлягає скасуванню.

Щодо вимог прокуратури про визнання протиправним оскарженого розпорядження № 354/2007 від 20.03.2007 р., суд зазначає, що такі вимоги відповідно ст. 1, ст. 17 КАС України розглядаються у межах адміністративного провадження.

Таким чином, частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

З наведених підстав, враховуючи, що судом встановлено факт перевищення Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією наданих їй повноважень в частині розпорядження водним об'єктом - Чистоводненським ставком №1 при передачі його в оренду, відповідний договір оренди водного об'єкта - ставка, площею водного дзеркала 12,43 га, який розташований на території Володимрівської сільської ради, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля села Чистоводне, укладений 06.07.2007 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, підлягає визнанню недійсним.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора підлягають частковому задоволенню з скасуванням оскарженого рішення, визнанням укладеного договору оренди недійсним та зобов'язанням ФОП ОСОБА_2 звільнити займану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у справі.

Керуючись ст.ст. 33,34,38,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах Одеської обласної державної адміністрації Одеського обласного управління водних ресурсів до відповідачів Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (відповідач-1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач - 2), про визнання недійсним договору оренди водного об'єкту, визнання протиправним розпорядження, звільнення водного об'єкту - задовольнити частково.

Розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №354/2007 від 20.03.2007 р. "Про надання згоди на оренду водойми загальнодержавного значення, розташованої на території Володимирівської сільської ради, за межами населеного пункту" - скасувати.

Визнати недійсним договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення - ставка, площею водного дзеркала 12,43 га, який розташований на території Володимрівської сільської ради, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля села Чистоводне, укладений 06.07.2007 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леона Попова, буд. 24, код ЄДРПОУ 04056813) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

З'обов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення - ставок, площею водного дзеркала 12,43 га, який розташований на території Володимрівської сільської ради, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля села Чистоводне.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леона Попова, буд. 24, код ЄДРПОУ 04056813) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206, судові витрати в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Стягнути з фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206, судові витрати в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 31.03.2014 року.

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Никифорчук М.І.

Суддя Цісельский О.А.