Постанова № 38024227, 02.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.04.2014 справа №913/145/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Cтойки О.В.при секретарі Романовій А.О. від позивача:Крилов О.О. - за дов. б/н від 02.10.2013р.;від відповідача:Дубінченко С.В. - директор; Жежеря С.О. - за дов. №1 від 24.01.2014р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «АГАРТИ», м. Херсон на рішення господарського суду Луганської областівід12.02.2014 рокуу справі№ 913/145/14 (суддя Корнієнко В.В.)за позовомПриватного підприємства «АГАРТИ», м. Херсондо відповідача Фермерського господарства «Дубінченко», с. Дружне Краснодонського району Луганської областіпростягнення збитків в сумі 401 980 грн. 00 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2014 році Приватне підприємство «АГАРТИ», м. Херсон звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Дубінченко», с. Дружне Краснодонського району Луганської області про стягнення збитків в сумі 401 980 грн. 00 коп. та спонукання поставити продукцію.

До початку розгляду справи по суті позивач надав заяву від 04.02.2014 року про зміну предмета позову і остаточно просив суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 401 980 грн. 00 коп., спричинені в результаті неналежного виконання договору №27/06 від 27.06.2013 р., яка прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.02.2014 р. у задоволенні позову Приватного підприємства «АГАРТИ», м. Херсон до Фермерського господарства «Дубінченко», с. Дружне Краснодонського району Луганської області про стягнення збитків в сумі 401 980 грн. 00 коп. було відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Приватне підприємство «АГАРТИ», м. Херсон, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги. Представник позивача надав заперечення на відзив відповідача, яке долучено до матеріалів справи.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/145/14 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2013 року між Фермерським господарством «Дубінченко» (продавець) та Приватним підприємством «АГАРТИ» (покупець) був укладений договір про закупівлю сільськогосподарської продукції № 27/06, відповідно до умов якого продавець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених договором, передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити цю продукцію.

Пунктами 1.5, 1.6 договору передбачено, що загальна ціна продукції за цим договором становить 2750 000 грн. 00 коп. Попередня оплата продукції здійснюється покупцем декількома платежами відповідно за кожну поставлену партію продукції у строк 3 (три) дня.

Згідно з п.1.7 договору, розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок продавця.

Відповідно до п.2.1.1 договору, продавець зобов»язався передати у власність покупцю продукцію, що відповідає вимогам щодо якості, кількості, асортименту, в наступні строки: оскільки продавець працює в зоні ризикованого землеробства, кількість продукції є попередньою. Остаточно кількість продукції підлягає визначенню додатковою угодою до даного договору.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що покупець зобов»язався забезпечити вивезення та розвантаження продукції власним або залученим транспортом в строк до 01.09.2013 року.

У випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. (п.3.1 договору)

Згідно з п.3.2 договору, сторона, що порушила цей договір, зобов»язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь - яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла виникненню або збільшенню збитків.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 договору, та закінчується до 31.12.2013 року.

На виконання укладеного між сторонами договору, позивач здійснив попередню оплату продукції у розмірі 555 610 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, а відповідач в свою чергу відвантажив продукцію на суму у розмірі 555 610 грн. 00 коп., що підтверджується накладними № 12 від 16.07.2013р., №3 від 17.07.2013р., №4 від 18.07.2013р. та товарно - транспортними накладними №36 від 18.07.2013р., №33 від 17.07.2013р., №29 від 16.07.2013р.

Як зазначає позивач у своєму позові, оскільки відповідач відмовився від виконання умов договору, позивач неодноразово направляв на його адресу претензії від 26.07.2013 р., 22.08.2013 р., 04.10.2013 р. з вимогами виконати умови договору №27/06 та поставити продукцію, на що відповідач листом від 05.09.2013 р. повідомив, що оскільки позивачем не підписана додаткова угода, направлена на його адресу 26.07.2013 р., виконувати умови договору він не має можливості у зв»язку з недосягненням згоди по всім суттєвим умовам договору.

Позивач, вважаючи, що оскільки договір про закупівлю сільськогосподарської продукції № 27/06 продовжує свою дію, а відповідач відмовився від його виконання в частині здійснення поставки продукції в кількості 500 т і позивачем, в свою чергу не виконані умови договору купівлі - продажу с/г продукції №1007 від 10.07.2013 р., звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Фермерського господарства «Дубінченко», с. Дружне Краснодонського району Луганської області збитків в розмірі 401 980 грн. 00 коп. ( з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 04.02.2014 р., яка прийнята судом до розгляду за нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2013 року між Фермерським господарством «Дубінченко» (продавець) та Приватним підприємством «АГАРТИ» (покупець) був укладений договір про закупівлю сільськогосподарської продукції № 27/06, відповідно до умов якого продавець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених договором, передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити цю продукцію.

На виконання укладеного між сторонами договору, позивач здійснив попередню оплату продукції у розмірі 555 610 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, а відповідач в свою чергу відвантажив продукцію на суму у розмірі 555 610 грн. 00 коп., що підтверджується накладними № 12 від 16.07.2013р., №3 від 17.07.2013р., №4 від 18.07.2013р. та товарно - транспортними накладними №36 від 18.07.2013р., №33 від 17.07.2013р., №29 від 16.07.2013р.

У зв»язку з тим, що відповідачем нібито порушені зобов'язання за договором про закупівлю сільськогосподарської продукції № 27/06 від 27.06.2013 року в частині відмови у здійсненні поставки продукції саме в кількості 500 т, позивач нібито поніс збитки у розмірі 401 980 грн. 00 коп.

Судова колегія вважає, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача в частині здійснення поставки продукції в кількості саме 500 т, оскільки умовами договору про закупівлю сільськогосподарської продукції № 27/06 від 27.06.2013 року, що визначений позивачем в якості підстави позову, не визначена остаточна кількість продукції, яку відповідач зобов»язався поставити позивачу, та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 401 980 грн. 00 коп., тоді як відповідачем доведено відсутність його вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. В даному випадку взагалі відсутній такий зв»язок між діями відповідача та нібито понесеними збитками позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, свої договірні зобов»язання за текстом договору сторони виконали в повному обсязі, оскільки п.2.1.1 сторони без заперечень та зауважень визначили, що кількість продукції, зазначена в тексті договору, є попередньою і остаточна її кількість підлягає визначенню додатковою угодою, яка була направлена відповідачем на адресу позивача, а останній відмовився від її підписання. До того ж п. 1.6 договору сторони також передбачили порядок розрахунків у вигляді попередньої оплати за кожну поставлену партію продукції.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «АГАРТИ», м. Херсон до Фермерського господарства «Дубінченко», с. Дружне Краснодонського району Луганської області про стягнення збитків в сумі 401 980 грн. 00 коп. в зв»язку з недоведеністю є вірним за мотивами, викладеними в постанові.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи скаржника щодо нібито порушення судом норм процесуального права України в частині нібито ненадання можливості надати заперечення на відзив та направити уповноваженого представника позивача у судове засідання, призначене на 12.02.2014 р., оскільки згідно протоколу судового засідання від 04.02.2014 р. по справі №913/145/14 представник позивача був присутнім у судовому засіданні та був обізнаний про відкладення розгляду справи саме на 12.02.2014 р. При цьому жодних письмових зауважень з приводу допущених у вказаному протоколі неправильностей або неповноти позивач не надав. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача та грошові кошти на суму пред»явлених позовних вимог відмовляється в зв»язку з недоведеністю належними засобами доказування за нормами ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, та відмовою у задоволенні позову.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України висновок рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2014 р. у справі № 913/145/14 відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АГАРТИ», м. Херсон на рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2014 р. у справі № 913/145/14 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2014 р. у справі № 913/145/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Довгалюк К.Г.