Постанова № 38023084, 31.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/774/14

31 березня 2014 року

10год. 40хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

до

Товариство з обмеженою відповідальністю " ТЕК "Вероніка"

щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банках, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю " ТЕК "Вероніка" щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банках.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Натомість, на адресу суду повернулося поштове відправлення із відміткою відділу поштового зв'язку - "за закінчення терміну зберігання". Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. А тому, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення відповідача про день, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, на підставі ч. ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Вероніка" зареєстроване як юридична особа 25.05.2007 року та взяте на облік як платник податків 01.06.2007 року.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно п.п. 4 п. 1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до картки особового рахунку та довідки відділу погащення заборгованостей позивача станом за відповідачем рахується заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 10370,00 грн.

Дана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою штрафних санкцій, нарахованих за неподачу податкової звітності.

Відповідно до ст. 59.1 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що податковим органом для відповідача було направлено податкову вимогу №56 від 04.04.2013 року на суму 1190,00 грн. у строки та порядку встановленому законодавством.

Відповідно до положень статті 89 Податкового кодексу України, у зв’язку з тим, що за підприємством рахувався податковий борг до бюджету, податковим органом стосовно відповідача було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №41 від 05.02.2013 року.

Податковим керуючим складено акт опису майна від 06.02.2013 року №12, яким встановлено відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу.

У зв’язку з наявністю заборгованості та відсутністю добровільної сплати відповідачем податкової заборгованості позивач звернувся з позовом до суду про накладення арешту на кошти платника податку.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 88.1 ст. 88 Кодексу метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.п.89.1.2 Податкового кодексу України).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби (п.89.3 Податкового кодексу України).

У відповідності з п. 89.5 ст.89 у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до п. 20.1.17 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що відповідачем податковий борг в сумі 10370,00 грн. не погашений і у нього відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та належить до задоволення.

Разом з тим, суд зазначає, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Позивач від сплати судового збору звільнений у відповідності до Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями ст. ст. 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності на суму 10370,00 грн. платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Вероніка" (код 35148624), що знаходяться в банках.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.