Постанова № 38022683, 18.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 березня 2014 року 15 год. 45 хв. № 826/1105/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М. Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 30 січня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М. Україна" (далі - позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 07 серпня 2013 року №100270000/2013/300199/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 28 серпня 2013 року № 100270000/2013/01640 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення складені відповідачем всупереч положенням законодавства.

Ухвалою суду від 17 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 25 лютого 2014 року через канцелярію від законного представника позивача надійшла письмова заява про зміну позовних вимог, а саме про визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 07 серпня 2013 року №100270000/2013/300199/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 07 серпня 2013 року № 100270000/2013/01485 (далі - оскаржувані рішення). Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 05 березня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 14 березня 2014 року через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову та документи, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване рішення, які судом також долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як покупцем, та J.C. Grand Corporation, як продавцем, 26 вересня 2012 року укладено договір поставки № 15/2012 (далі - договір поставки), за умовами якого продавець зобов’язався поставити покупцю товар відповідно до рахунків та специфікацій на кожну поставку.

На підставі договору поставки та інвойсу від 11 червня 2013 року № 90014885 (далі - інвойс), на митну територію України ввезено вироби із чорних металів, торговельна марка: Firmax, країна виробництва: TW, виробник: JCG (далі - товар).

У подальшому, позивачем надано відповідачу електронну митну декларацію № 100270000/2013/172985 (далі - декларація) та відповідні документи, необхідні для митного оформлення товару, а саме: договір поставки; додаткову угоду від 27 травня 2013 року № 1; додаток до контракту від 11 червня 2013 року № 2; інвойс; міжнародну автомобільну накладну від 02 липня 2013 року № 1219; коносамент від 16 червня 2013 року № KAKHHODS13060024; платіжне доручення від 10 червня 2013 року; видаткові накладні від 07 червня 2013 року № 6744 та 14 червня 2013 року № 7162; податкові накладні від 07 червня 2013 року № 431/4504 та від 14 червня 2013 року № 1647; довідку про транспортні витрати від 02 серпня 2013 року; прайс-лист; експертний висновок від 06 серпня 2013 року; пакувальний лист від 11 червня 2013 року № 90014885; довідку про проведення декларування валютних цінностей від 08 липня 2013 року № 26008788; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 16 червня 2013 року № 2761; резервну позицію від 26 липня 2001 року № 915; сертифікат від 17 червня 2013 року № EJ13НА11035; екологічну декларацію від 01 серпня 2013 року № 62230; рішення Укрметртестстандарт від 31 липня 2013 року № 2; копію митної декларації країни відправлення від 10 червня 2013 року № 30854172.

Однак, не зважаючи на викладене, відповідачем прийнято оскаржувані рішення.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7, п. 24 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 246, ч. 1 ст. 248, ч. 1 ст. 257, ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України (далі - МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 25 серпня 1994 року № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походження з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів", при здійсненні суб’єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб’єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі ст.ст. 49, 57, ч.ч. 1-3 ст. 53, ст. 266 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується, лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На декларанта покладений обов’язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Як з’ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивачем для митного оформлення надано усі необхідні документи.

Однак, як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, у зв’язку з тим, що надані позивачем документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), відповідачем митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу.

У вказаному рішенні зазначено, що платіжне доручення, надане позивачем для митного оформлення, датоване 10 червня 2013 року, а інвойс і специфікація - 11 червня 2013 року. У платіжному дорученні є посилання на 2 додатки до договору поставки, але дата другого додатку відсутня. Підписи генерального директора продавця у додатку № 1 до договору поставки та у додатку № 2 зовсім інші, ніж оригінальний підпис у самому договорі поставки. Експертний висновок містить інформацію щодо цін на аналогічну продукцію та носить консультаційний характер. Експертом здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари з російських сайтів без урахування кон’юнктури ринку азіатського регіону, з якого походить товар, що ввозиться позивачем на митну територію України.

Разом з тим, як також з’ясовано судом у ході розгляду справи, підтверджується поясненнями представника позивача та не спростовано відповідачем, незважаючи на викладене, будь-які додаткові документи відповідачем, згідно зі ст. 54 МК України, у позивача не запитувались, консультації не проводились.

Тобто, за переконанням суду, відповідачем не вчинено дій, направлених на здійснення повного та всебічного контролю правильності визначення митної вартості товару під час проведення митного контролю і митного оформлення.

Відповідач, таким чином позбавивши позивача можливості надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, позбавив позивача законного права на належний захист своїх прав та доведення правомірності і обґрунтованості вказаної вартості товарів.

Між тим, слід зазначити, що позивачем із власної ініціативи надано відповідачу додаткові документи, які, однак, відповідачем не враховано.

Відповідно до п. 1 ч. 4, п.п. 1, 2 ч. 5, ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту оскаржуваної картки відмови вбачається, що будь-яких обґрунтованих підстав для відмови у прийнятті декларації та митному оформленні імпортованого позивачем товару відповідачем не зазначено.

У ході судового розгляду справи відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у наданих позивачем документах розбіжностей або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Тобто, відповідачем не спростовані правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору поставки, а також об’єктивна можливість застосування першого методу.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, у тому числі факт надання позивачем для митного оформлення обов’язкових документів, суд прийшов до висновку про протиправність складання оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, враховуючи безпідставність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, суд, відповідно, прийшов до висновку про протиправність прийнятої на підставі вказаного рішення картки відмови у зв’язку з недоведеністю обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М. Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 07 серпня 2013 року № 100270000/2013/300199/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2013 року № 100270000/2013/01485, прийняті стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М. Україна".

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М. Україна" (ідентифікаційний код 31111213) здійснений ним судовий збір у розмірі 560,28 грн. (П’ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин