Ухвала суду № 38021589, 01.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/800/35548/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 р.

у справі № 2а-4735/09/1770

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі - позивач, ВАТ «Рівнеазот») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівне) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Рівне від 28.05.2009 р. № 000092344/0/23-318.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Рівному, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 р., а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 р. залишити в силі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в м. Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Рівнеазот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Метснаб» за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт від 15.05.2009 р. №607/23-300/05607824.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на 65403,59 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2009 р. № 000092344/0/23-318, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 65403,59.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Метснаб» були укладені договори поставки №861 від 20.05.2008 р., №921 від 28.05.2008 р., №1025 від 23.06.2008 р., №1161 від 28.07.2008 р.

За результати господарських операцій позивача з ПП «Метснаб» були належним чином складені видаткові та податкові накладні, проведено оплату за товар.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, первинним документами підтверджено реальність господарських операцій, а саме фактичну доставку придбаного позивачем у ПП «Метснаб» товару (подорожній лист, товарно-транспортні накладні), оприбуткування товару позивачем (прибуткові ордери, картки складського обліку), використання товару у власній господарській діяльності (акти списання).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Крім того, суд обґрунтовано не прийняв до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосувава норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов