Ухвала суду № 38021579, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/9991/58309/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року

у справі № 2а-10060/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» (далі - ТОВ «Бєтулія»; позивач) звернулось до суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (далі - Іванківська МДПІ в Київській області; відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року як податкової звітності, зобов'язати його визнати декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року як податкову звітність з моменту її подання до органу державної податкової служби, тобто з 22 листопада 2010 року, зобов'язати Іванківську МДПІ в Київській області здійснити нарахування по особовому ранку товариства узгоджених даних податкової декларації, а також скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003191600/0 від 30 листопада 2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю неприйняття контролюючим органом поданої платником податку декларації, оскільки, її направлено засобами поштового зв'язку з порушенням строків, встановлених Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Бєтулія» задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року скасовано. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії Іванківської МДПІ в Київській області щодо невизнання декларації ТОВ «Бєтулія» з податку на додану вартість за жовтень 2010 року як податкової звітності протиправними. Зобов'язано Іванківську МДПІ в Київській області визнати декларацію ТОВ «Бєтулія» з податку на додану вартість за жовтень 2010 року як податкову звітність та здійснити нарахування по особовому рахунку узгоджених даних. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року та залишення в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «Бєтулія» щодо неподання податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт № 1611/16/34278728 від 30 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003191600/0 від 30 листопада 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 170,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III у зв'язку з несвоєчасним поданням декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Зокрема, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало невизнання контролюючим органом поданої ТОВ «Бєтулія» податкової звітності з огляду на відсутність обов'язкового додатка - реєстру отриманих та виданих податкових накладних в електронному вигляді.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, подана позивачем декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року підписана керівником підприємства, скріплена печаткою та містить всі обов'язкові реквізити. При цьому доводи контролюючого органу про неподання разом з декларацією реєстру отриманих та виданих податкових накладних в електронному вигляді спростовуються наявним в матеріалах справи описом вкладення до поштового відправлення з відміткою пошти, до якого, серед іншого, включено електронний носій з реєстром отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2010 року.

З огляду на викладене, слід визнати обґрунтованим висновок Київського апеляційного адміністративного суду про відсутність у відповідача в розглядуваній ситуації правових підстав для невизнання спірної декларації.

Водночас, встановивши, що декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року ТОВ «Бєтулія» направлено на адресу Іванківської МДПІ в Київській області засобами поштового зв'язку з порушенням строку, встановленого підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003191600/0 від 30 листопада 2010 року.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.