Ухвала суду № 38021482, 18.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року м. Київ К/9991/12097/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року

у справі № 2а-12783/09/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»; позивач) звернулась до суду з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Карлівська МДПІ Полтавської області; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000011500/0 від 13 березня 2009 року, № 0000011500/0 від 13 березня 2009 року, № 0000021500/0 від 13 березня 2009 року, № 0000021500/0 від 13 березня 2009 року, № 0000011500/1 від 25 травня 2009 року, № 0000021500/1 від 25 травня 2009 року, № 0000011500/2 від 30 липня 2009 року, № 0000021500/2 від 30 липня 2009 року, № 0000011500/3 від 13 жовтня 2009 року, № 0000021500/3 від 13 жовтня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та прийняття нового рішення про повне задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за нафту, природній газ і газовий конденсат, за результатами якої складено акт № 5/15-30019775 від 18 лютого 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011500/0 від 13 березня 2009 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 183 314,07 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000021500/0 від 13 березня 2009 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 388 023,27 грн.

Листом від 25 березня 2009 року контролюючий орган направив на адресу платника нові податкові повідомлення-рішення № 0000011500/0 від 13 березня 2009 року та № 0000021500/0 від 13 березня 2009 року, а також повідомив, що отримані ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» 16 березня 2009 року податкові повідомлення-рішення слід вважати недійсними та просив їх повернути без виконання.

В подальшому, за результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000011500/1 від 25 травня 2009 року, № 0000021500/1 від 25 травня 2009 року, № 0000011500/2 від 30 липня 2009 року, № 0000021500/2 від 30 липня 2009 року, № 0000011500/3 від 13 жовтня 2009 року, № 0000021500/3 від 13 жовтня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 7 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати чергової частки розстрочених податкових зобов'язань та податкового боргу, який виник після скасування розстрочених податкових зобов'язань з рентної плати за природний газ і газовий конденсат.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1251-XII) рентні платежі належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону № 1251-XII порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Преамбулою Закону № 2181-III передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому колегія суддів вважає, що судові інстанції обґрунтовано відхилили доводи позивача про зупинення на 2008 рік дії Закону України від 05 лютого 2004 року № 1456-IV «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1456-IV), який визначає поняття, розміри та порядок сплати рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат в Україні, контроль за правильністю їх обчислення і сплати та відповідальність платників таких платежів, як на підставу для відсутності можливості розповсюдження положень Закону № 2181-III на ренту плату.

Адже, зупинення дії Закону № 1456-IV на 2008 рік, передбачене пунктом 17 статті 67 розділу І Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 107-VI), Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України від 03 червня 2008 року № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 309-VI) зупинено дію Закону № 1456-IV до 01 січня 2010 року.

Водночас Прикінцевими положеннями Закону № 309-VI встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу ІІ Закону № 107-VI.

Пунктом 4 розділу ІІ Закону № 309-VI встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме - природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України: рентну плату за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ), рентну плату за нафту, рентну плату за газовий конденсат.

Так, відповідно до пунктів 8, 9 Порядку у звітному (податковому) періоді платник сплачує до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансові внески відповідно за першу, другу і третю декаду в розмірі однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній звітний (податковий) період.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України сум податкових зобов'язань з рентної плати та своєчасність подання податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники відповідно до законодавства.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.