Ухвала суду № 38021370, 18.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року м. Київ К/9991/47951/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2011 року

у справі № 2а-2317/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферріт-плюс»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

за участю Прокурора Ленінського району м. Луганська

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферріт-плюс» (далі - ТОВ «Ферріт-плюс»; позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-плюс» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за липень 2009 року, за результатами якої складено акт № 2331/23-616/32201847 від 19 листопада 2010 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000862360/0 від 19 листопада 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ферріт-плюс» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну перевірку ТОВ «Ферріт-плюс» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за липень 2009 року, за результатами якої складено акт № 2331/23-616/32201847 від 19 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000862360/0 від 19 листопада 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 41 854,77 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 41 854,77 грн., яку неможливо підтвердити з підстав відсутності платника за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням та, як наслідок, неможливості отримання первинних документів для проведення перевірки.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Однак, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази на підтвердження обставин, які надавали б контролюючому органу право на проведення позапланової перевірки позивача, а також прийняття керівником Ленінської МДПІ у м. Луганську відповідного наказу.

Крім того, в порушення вимог Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 травня 2010 року № 336, відповідачем не надано жодного доказу, який би засвідчував вжиття відповідних заходів щодо встановлення місцезнаходження ТОВ «Ферріт-плюс».

Водночас в прийнятих податком органом деклараціях з податку на додану вартість за липень 2009 року та за наступні звітні періоди позивачем визначено своє місцезнаходження за адресою: 94800, м. Свердловськ, вул. Дзержинського, 3/14.

Також, платником долучено до матеріалів справи заяву ТОВ «Ферріт-плюс» на ім'я начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську, в якій позивач повідомляв контролюючий орган про зміну фактичного місцезнаходження підприємства та просив зняти його з податкового обліку у Ленінській МДПІ у м. Луганську та передати податкову справу до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Однак, в розглядуваній ситуації під час проведення невиїзної перевірки відповідачем не витребувались та не досліджувались первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, посадові особи ТОВ «Ферріт-плюс» для підписання та ознайомлення з актом перевірки № 2331/23-616/32201847 від 19 листопада 2010 року не запрошувались.

В свою чергу, сам акт перевірки не містить відомостей про заниження позивачем податкових зобов'язань або завищення податкового кредиту, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість за охоплені перевіркою періоди, а висновок контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Ферріт-плюс» податкової дисципліни, викладений в акті перевірки № 2331/23-616/32201847 від 19 листопада 2010 року, ґрунтується виключно на відсутності позивача за юридичною адресою, що, з урахуванням долученої платником до матеріалів справи на підтвердження правомірності формування заявленої до бюджетного відшкодування у липні 2009 року суми податку на додану вартість належним чином оформленої первинної бухгалтерської та податкової документації, не може бути підтвердженням порушення позивачем вимог Закону № 168/97-ВР.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування. Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.