Постанова № 3802028, 06.05.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2009 № 25/516

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Борисенко І.В.

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-спецтехніка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2008

у справі № 25/516 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-спецтехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача Потапенко В.Г. – дов. № 103 від 14.11.2008

від відповідача Сербіна О.В. – дов. № 12/01-09 від 12.01.2009

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсал-спецтехніка” (надалі – позивач, апелянт) в листопаді 2008 звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша західно-українська лізингова компанія” (надалі – відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 115 887,94 грн., з яких основний борг за договором - 106 060, 80 грн., інфляційні - 2 863,66 грн., 3% річних - 773,72 грн. та пеня - 6 189,78 грн.

В ході розгляду справи місцевим господарським судом позивачем подана заява про зменшення позовних вимог від 05.12.2008, у відповідності до якої позивач просив стягнути на його користь з ТОВ „Перша західно-українська лізингова компанія” заборгованість в розмірі 10 670,36 грн., з яких основний борг - 60,80 грн., інфляційні - 2 863,64 грн., 3% річних - 860,66 грн. та пеня 6 885,26 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2008 у справі № 25/516 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша західно-українська лізингова компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-спецтехніка” 1 390,92 грн. (в тому числі 60,80 грн. основної заборгованості, 1 182,32 грн. пені та 147,80 грн. 3% річних), а також судові витрати в розмірі 1 276,88 грн.; в інший частині в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, річних та пені за прострочення виконання зобов’язання по оплаті за поставлену продукцію є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, оскільки вартість поставленого позивачем обладнання відповідачем у встановлений строк оплачена не була. При цьому місцевим судом здійснено перерахунок розміру річних та пені, що стягнуті з відповідача рішенням суду за період з 10.11.2008 по 27.11.2008.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсал-спецтехніка”, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 29.12.2008, у відповідності до якої просить змінити рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2008 у справі № 25/516, задовольнивши позов повністю, а саме - стягнути з ТОВ „Перша західно-українська лізингова компанія” на користь ТОВ „Універсал-спецтехніка” 10 670,36 грн., з яких 60,8 грн. - сума основної заборгованості, інфляційні – 2 863,64 грн., 3% річних - 860,66 грн., пеня - 6 885,26 грн., а також стягнути 4 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом винесено рішення з невідповідністю висновків обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення підлягає зміні.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін.

Представник апелянта (позивача) в судовому засідання апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.06.2008 між позивачем – ТОВ “Універсал-спецтехніка” (як постачальником), відповідачем – ТОВ „Перша західно-українська лізингова компанія” (як покупцем) та ТОВ „Бізнес К і Т” (як користувачем) було укладено договір поставки № 2606/08-2 (а.с.11-13).

Відповідно до умов названого договору постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві вилковий автонавантажувач KOMAТSU FD25Т-16 (надалі – обладнання), а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити обладнання (п.1.1 договору).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість обладнання, що є предметом поставки, визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору (п.2.1 договору).

У відповідності до п.3.2 договору обладнання відвантажується на адресу покупця зі складу постачальника на умовах попередньої передоплати. Обладнання буде готове до передачі зі складу постачальника протягом 1 дня.

Пунктом 3.3 договору № 2606/08-2 від 26.06.2008 передбачено, що покупець здійснює оплату на підставі даного договору в наступному порядку та формі:

- загальна вартість обладнання становить 132 576,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 25 042,13 грн.);

- протягом трьох банківських днів з моменту підписання даного договору покупець оплачує постачальнику 20% від вартості обладнання, визначеної в специфікації, що складає 26 515.20 грн. (в т.ч. ПДВ 4 419,20 грн.);

- доплату в розмірі 80% від вартості обладнання, що складає 106 060,80 грн. (в т.ч. ПДВ 17 676,80 грн.), покупець здійснює за рахунок кредитних коштів або власних коштів на протязі 5 робочих днів з моменту повідомлення покупця про наявність обладнання на складі продавця.

Строк і порядок відвантаження обладнання сторони узгодили у розділі 4 договору, у відповідності до якого:

- обладнання відпускається покупцю протягом одного банківського дня з моменту отримання постачальником передоплати, розмір якої визначений п.3.3.1 договору;

- передача обладнання постачальником здійснюється уповноваженому представнику покупця на складі постачальника в м.Києві за наявності у нього довіреності на отримання зазначеного обладнання.

На виконання умов договору відповідач 12.08.2008 сплатив позивачу аванс у розмірі 26 515,20 грн. (20% від вартості обладнання), що підтверджено банківською випискою з рахунку позивача від 12.08.2008 (а.с. 21).

21.08.2008 позивач на підставі видаткової накладної № РН-0001527 від 21.08.2008 (а.с.16) відвантажив відповідачу обладнання на загальну суму 132 576,00 грн., яке отримано уповноваженим представником відповідача на підставі належним чином оформленої довіреності серії ЯПВ №874404 від 13.08.2008 на отримання обладнання (а.с.17).

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки доплата за отримане обладнання в розмірі 80% від його вартості (що складає 106 060,80 грн.) відповідачем здійснена не була, позивач направив йому претензію № 77 від 27.10.2008 (а.с.18) з вимогою погасити заборгованість по договору № 2606/08-2 від 26.06.2008 за поставлене обладнання в 7-ми денний термін.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

27.11.2008 (в період розгляду справи судом першої інстанції) відповідач частково сплатив позивачу суму заборгованості у розмірі 106 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.11.2008 (а.с. 44).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, на час прийняття рішення сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлене обладнання складала 60,80 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Пунктом 3.3 договору № 2606/08-2 від 26.06.2008 передбачено, що доплату в розмірі 80% від вартості обладнання покупець здійснює на протязі 5 робочих днів з моменту його повідомлення про наявність обладнання на складі продавця.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що повідомлення відповідача про наявність обладнання на складі зроблено вже в самому договорі (один день з моменту попередньої передоплати), оскільки такі твердження змістом договору не підтверджуються.

А тому помилковими є доводи позивача про те, що датою настання заборгованості відповідача є 21.08.2008 (і саме з цієї дати позивачем нараховані штрафні санкції та інфляційні втрати).

Позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б об‘єктивно та однозначно свідчили про дату повідомлення відповідача позивачем про наявність обладнання на складі.

Разом з тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт отримання обладнання відповідачем свідчить про повідомлення відповідача про наявність обладнання на складі позивача.

Однак, при цьому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що обов’язок відповідача по оплаті залишку вартості обладнання виникає за першою вимогою позивача, у зв’язку з чим помилково застосував до спірних правовідносин норми ч.2 ст.530 ЦК України.

Таким чином, оскільки факт отримання обладнання відповідачем 21.08.2008 свідчить про повідомлення відповідача, передбачене договором, то судова колегія дійшла висновку, що датою виникнення обов’язку відповідача здійснити доплату в розмірі 80% від вартості обладнання слід вважати дату відвантаження йому цього обладнання (тобто, 21.08.2008).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Пунктом 6.2 договору № 2606/08-2 від 26.06.2008 року передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати, встановлених п.3.3 даного договору, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи від суми неоплаченої вартості обладнання.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки судова колегія дійшла висновку, що датою виникнення обов’язку відповідача здійснити доплату є 21.08.2008, то датою, з якої зобов’язання відповідача є простроченими та з якої розпочинається строк для обрахування пені, інфляційних та річних, є 29.08.2008.

З врахуванням того, що місцевим судом помилково було встановлено дату виникнення заборгованості відповідача (у зв’язку з чим було неправильно перераховано суми річних та пені), апеляційний суд здійснив перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат, річних і пені та встановив, що на користь позивача за період з 29.08.2008 по 27.11.2008 підлягає стягненню: інфляційні втрати (104,4% - за ІХ-ХІ місяці 2008) у сумі 1 107,27 грн., річні у сумі 791,11 грн. та пеня у сумі 6 328,87 грн.

Отже, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, який не відповідає обставинам справи, рішення підлягає зміні на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права (щодо нестягнення з відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката) судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення № 40 від 19.11.2008 на суму 5 000,00 грн. (а.с.36), з якого вбачається що грошові кошти позивачем перераховані не адвокату, а одержувачем грошових коштів є суб’єкт підприємницької діяльності–фізична особа (СПДФО) Потапенко В.А.

Крім того, в додатку № 1 (а.с.34) до договору про надання правової допомоги № 1 від 07.11.2008, що укладений позивачем з адвокатом Потапенко В.Г., вказано, що послуги адвоката є орієнтовними, остаточні послуги адвоката будуть відображені в Акті прийому-передачі наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 08.12.2008 на суму 4 000,00 грн. був поданий позивачем до Господарського суду м.Києва лише 19.12.2008, тобто, після прийняття рішення судом першої інстанції. Будь-яких обґрунтувань щодо неможливості своєчасного їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, апелянтом суду не надано.

За таких обставин місцевий господарський суд цілком правомірно при стягненні на користь позивача судових витрат не врахував у їх складі витрати на оплату послуг адвоката у сумі 5 000,00 грн., які просив стягнути позивач.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-спецтехніка” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2008 у справі № 25/516 підлягає зміні.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-спецтехніка” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2008 у справі № 25/516 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-спецтехніка” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша західно-українська лізингова компанія” змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2008 у справі № 25/516 викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша західно-українська лізингова компанія” (04070, м. Київ, вул. Ільїнська, 8, під’їзд 7, п/р 26505014726980 у ЛРУ Банка „Фінанси та Кредит” м. Львів, МФО 325923, код 31362539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал-спецтехніка” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 25-б, р/р 260009000976 у КФ ВАТ СКБ „Дністер” м. Києва, МФО 300722, код 32210390) основний борг у сумі 60 (шістдесят) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 107 (одна тисяча сто сім) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 791 (сімсот дев’яносто одна) грн. 11 коп., пеню у розмірі 6 328 (шість тисяч триста двадцять вісім) грн. 87 коп., а також 82 (вісімдесят дві) грн. 88 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині – в позові відмовити”.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 25/516 повернути до Господарського суду м. Києва.

Дата підписання постанови - 13.05.2009.

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді Борисенко І.В.

Євсіков О.О.