Рішення № 38020179, 25.03.2014, Господарський суд Чернігівської області

19.3.2014

19.03.2014

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

25 березня 2014 року Справа № 911/110/14

За позовом: Національного університету оборони України імені Івана Черняховського,

просп. Повітрофлотський, 28, м. Київ, 08636

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптукрпром-ВР",

вул. Пушкіна, 16 а, м. Чернігів, 14000

про стягнення 64518,17 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Свистільник І.А. - заступник начальника юридичного відділу, дов. № 182/69 від 13.01.14 р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Національний університет оборони України імені Івана Черняховського звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптукрпром-ВР" про стягнення 64518,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору про відшкодування вартості постачання водяної пари та гарячої води витрачених на опалення та спожитих в процесі надання послуг з харчування № 18/3/13 від 20.02.13 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повного та своєчасного відшкодування вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 64518,17 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 911/110/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.14 р. на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи № 911/110/14 надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області у зв'язку із встановленням в ході розгляду справи, що місцезнаходженням відповідача є м. Чернігів.

За наслідками автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу суду справа № 911/110/14 передана на розгляд судді Селівону А.М.

Господарським судом Чернігівської області ухвалою від 24.02.14 р. справу № 911/110/14 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 11.03.14 р.

Ухвалою суду від 11.03.14 р. розгляд справи відклався на 25.03.14 р.

В судові засідання 11.03.14 р. та 25.03.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 11.03.14 р. та 25.03.14 р. не з'явився.

Копії ухвал суду від 24.02.14 р. та 11.03.2014 р., які направлялась відповідачу на юридичну адресу згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ат фізичних осіб - підприємців, а саме: вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14000, повернулись до суду неврученими адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання рекомендованих поштових відправлень на підприємстві поштового зв'язку.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час слухання справи не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 24.02.14 р. та 11.03.14 р., відповідачем суду не надані.

В судовому засіданні 25.03.14 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарським процесуальним кодексом України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подане представником позивача письмове клопотання від 11.03.14 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02 лютого 2012 року між Міністерством оборони України (Замовник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ-ВР" (Виконавець за Договором) укладено договір про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військової частини та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) № 286/2/12/2 (далі - Договір № 286/2/12/2).

Згідно п. 1.1 Договору № 286/2/12/2 Виконавець зобов'язується у 2012 році надавати Міністерству оборони послуги громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військової частини та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), зазначені у специфікації Договору з харчування, освіження (оновлення) продовольства, а Замовник - прийняти послуги і оплатити у кількості, строки та за цінами згідно з положенням цього Договору.

Період надання послуг відповідно до п. 1.4 Договору № 286/2/12/2 визначений з 09 лютого по 31 грудня 2012 року.

Згідно п.1.2 Договору № 286/2/12/2 визначений перелік військових частин та військових навчальних закладів, дислокованих у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградських областях та м. Київ, особовому складу яких надавались послуги з харчування, серед яких, зокрема, Військова частина А2250 (м. Київ), яка згідно довідки позивача № 182/40/1/72 від 03.12.13р. є структурним підрозділом Національного університету оборони України імені І.Черняховського та знаходиться у нього на фінансовому забезпеченні.

Додатковою угодою № 13 від 10.01.13 р. до Договору від 02.02.12 р. № 286/2/12/2 термін дії договору з харчування продовжено з 01 січня 2013 року по 19 березня 2013 року.

За умовами укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» Договору про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військової частини та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) № 286/2/13/15 від 19 березня 2013 р. (далі - Договір № 286/2/13/5), зокрема, п.1.1 цього Договору, Виконавець зобов'язується у 2013 році надавати Міністерству оборони послуги щодо забезпечення харчування за контрактом (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військової частини та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), зазначені у специфікації Договору з харчування, освіження (оновлення) продовольства, а Замовник - прийняти послуги і оплатити у кількості, строки та за цінами згідно з положенням цього Договору.

Згідно п. 1.4 Договору № 286/2/13/5 від 19.03.13 р. сторони домовились про надання послуг у 2013 році у період з 20 березня 2013 р. по 30 квітня 2013 року.

Згідно п.1.2 Договору № 286/2/13/5 визначений перелік військових частин та військових навчальних закладів, дислокованих у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградських областях та м. Київ, особовому складу яких надавались послуги з харчування, серед яких, зокрема, Військова частина А2250 (м. Київ).

На виконання вищевказаних договорів 20 лютого 2013 року між Національним університетом оборони України (Позивач у справі, Сторона 1 за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ-ВР" (відповідач у справі, Сторона 2 за Договором) укладено договір про відшкодування вартості постачання водяної пари та гарячої води витрачених на опалення та спожитих в процесі надання послуг з харчування № 18/3/13 (далі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору Сторона 1 забезпечує Сторону 2 відповідно до умов даного Договору водяною парою та гарячою водою, отриманими від Публічного акціонерного товариства «Київенерго», для забезпечення опалення при наданні послуг з харчування особовому складу військової частини А2250.

Відповідно п.1.2 Договору Сторона 2 згідно рішення Міністерства оборони України № 2519/з від 01.03.12 р., відшкодовує Стороні 1 вартість постачання водяної пари та гарячої води для опалення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, згідно Договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/2 від 02.02.12 р. (далі - Договір з харчування) для військової частини А 2250, до площ якої має доступ згідно наказу Міністерства оборони України № 846 від 28.02.11 р., та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 2.3.2 Договору Сторона 2 зобов'язується відшкодовування вартість постачання водяної пари та гарячої води витраченої на опалення, здійснювати відповідно до калькуляції (розрахунку) Сторони 1.

У відповідності до п. 6.1, Договору облік постачання водяної пари та гарячої води, витраченої на опалення, здійснюється відповідно до складеної та затвердженої Стороною 1 калькуляції.

За умовами п.6.7 Договору розмір фактично опалювальних площ, до яких має доступ Сторона 2, визначений додатком № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною, і становить 633,00 кв.м.

Окрім цього, відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, за умовами п. 7.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що умови даного Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 березня 2012 року.

У відповідності до п.п. 10.1, 10.2 цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє з 01 березня 2012 року до 19 березня 2013 року. Даний Договір може бути пролонгований на строк пролонгації Договору про харчування, а також у разі укладення Стороною 2 нового Договору про закупівлю послуг з харчування з Міністерством оборони України, шляхом укладання додаткової угоди до нього.

Згідно наданих позивачем матеріалів, на виконання умов Договору у період з 01.03.12 р. по 30.04.12 р. та з 01.10.12 р. по 31.03.13 р. позивачем здійснено забезпечення відповідача в процесі надання послуг з харчування особового складу військової частини А2250 водяною парою та гарячою водою, а ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» спожито вказаних послуг на загальну суму 64518,17 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печаткою Національного університету оборони України та штампом для накладних ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» відповідними актами звірки постачання водяної пари та гарячої води на опалення під час надання послуг з харчування особового складу в/ч А2250 на вказану суму, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт отримання та обсяг наданих позивачем і спожитих відповідачем послуг з постачання водяної пари та гарячої води для опалення робочих та підсобних приміщень першого поверху, обіднього залу та 2-х вестибюлів за вказаними Актами звірки постачання водяної пари та гарячої води на опалення під час надання послуг з харчування особового складу в/ч А2250 відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо своєчасності забезпечення та наявності перешкод у забезпеченні постачання водяної пари та гарячої води для опалення в приміщеннях, до яких мала доступ Сторона 2 для надання послуг з харчування, до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Національним університетом оборони імені Івана Черняхівського умов Договору з боку відповідача відсутні.

Як вбачається із наданих позивачем Актів звірки постачання водяної пари та гарячої води на опалення під час надання послуг з харчування особового складу в/ч А2250, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного забезпечення відповідача водяною парою та гарячою водою відсутні.

Згідно усних пояснень представника позивача, викладених в судовому засіданні 25.03.14 р., вказані акти і є калькуляціями (розрахунками), складеними позивачем у відповідності до п.6.1 Договору.

Згідно п.п. 6.4, 6.5 Договору на підставі калькуляції (розрахунку) постачання водяної пари та гарячої води, що витрачаються на опалення, оформлюється рахунок - фактура. Щомісячно, в термін до 5 числа місяця наступного за звітним Сторона 1 надає Стороні 2 рахунок - фактуру та калькуляцію, які є підставою для проведення оплати за цим Договором.

Судом встановлено, що на виконання вищевказаних пунктів Договору позивачем виставлялись до сплати рахунки на відшкодування вартості наданих послуг з теплопостачання: № 116 від 28.02.13 р. за березень 2012 р., № 115 від 28.02.13 р. за квітень 2012 р., № 114 від 28.02.13 р. за жовтень 2012 р., № 113 від 28.02.13 р. за листопад 2012 р., № 112 від 28.02.13 р. за грудень 2012 р., № 108 від 28.02.13 р. за січень 2013 р., № 219 від 29.03.13 р. за лютий 2013 р., № 263 від 30.04.13 р. за березень 2013 р. на загальну суму 64518,17 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Отримання вказаних рахунків відповідачем підтверджується підписами уповноваженої особи останнього на рахунках.

Отже, відповідачем не надано суду доказів наявності зауважень щодо обсягів спожитих послуг та опротестування вищевказаних актів звірки постачання водяної пари та гарячої води на опалення під час надання послуг з харчування особового складу в/ч А2250 та рахунків, тому суд доходить висновку, що вказані акти звірки постачання водяної пари та гарячої води на опалення під час надання послуг з харчування особового складу в/ч А2250) та рахунки є такими, що підлягають оплаті.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання із забезпечення відповідача водяною парою та гарячою водою, обумовлених Договором про відшкодування вартості постачання водяної пари та гарячої води витрачених на опалення та спожитих в процесі надання послуг з харчування № 18/3/13 від 20.02.13 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято ці послуги без будь - яких зауважень.

Відповідно до п.2.3.3 Договору Сторона 2 зобов'язалась після отримання від Сторони 1 рахунку-фактури та калькуляції (розрахунку) протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за постачання водяної пари та гарячої води витраченої на опалення на реєстраційний рахунок Національного університету оборони України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.ч.1 , 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач в обумовлений п.2.3.3. Договору строк відшкодування вартості постачання водяної пари та гарячої води не здійснив, заборгованість відповідача станом на 14.01.14 р. складала 64518,17 грн.

Оскільки відшкодування відповідачем здійснене не було, 23 травня 2013 року Національний університет оборони України звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» з претензією № 182/1638 про сплату заборгованості в сумі 64518,17 грн..

Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» претензія № 182/1638 про сплату заборгованості в сумі 64518,17 грн. залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 64518,17 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку позивач просить стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 18/3/13 про відшкодування вартості постачання водяної пари та гарячої води витрачених на опалення та спожитих в процесі надання послуг з харчування від 20.02.13 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 18/3/13 про відшкодування вартості постачання водяної пари та гарячої води витрачених на опалення та спожитих в процесі надання послуг з харчування від 20.02.13 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 64518,17 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" у 2014 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн., тобто за подання даного позову майнового характеру з урахуванням розміру заявлених позовних вимог позивачу необхідно було сплатити 1827,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням № 578 від 10.07.13 р. сплачено 1926,30 грн. судового збору, отже переплата складає 99,30 грн.

Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст. 7). У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення надлишково сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: - в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або - в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або - в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне повернути Національному університету оборони України імені Івана Черняховського надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 99,30 грн.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» (вул. Пушкіна, 16а, м. Чернігів, 14000, код 36517589) на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ, 03049, код 07834530) 64518,17 грн. боргу та 1827,00 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Національному університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ, 03049, код 07834530) з Державного бюджету України суму 99,30 грн. надлишково сплаченого судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення № 578 від 10.07.13 р., яке знаходиться в матеріалах справи № 911/110/14, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Дане рішення є підставою для повернення надлишково сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору позивач має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Повний текст рішення складений та підписаний 31 березня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон