Постанова № 38020150, 28.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2014 року справа № 813/99/14

09 год. 44 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Чернявська О.Д.,

за участю:

представника позивача Янківа І.М.,

представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства №504 до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Львівське комунальне підприємство №504 (далі - ЛКП №504) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0002271720 від 29 жовтня 2012 року на суму 24599,94 грн., № 0002281720 від 29 жовтня 2012 року на суму 2040,00 грн., №0003582320/15816 від 29 жовтня 2012 року на суму 45230, 00 грн., фінансової санкції в сумі 17093,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0002271720, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на суму 24599,94грн., є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, приймаючи рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб відповідач керувався нормою п.п.126.1 ст.126 ПК України, яка передбачає наслідки порушення правил сплати іншого податку, а саме податку на прибуток підприємств. Позивач вважає протиправним податкове повідомлення рішення від 29.10.2012р. №0002281720, оскільки зі змісту оскаржуваного акта незрозуміло, за яке саме порушення до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2040грн. Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012року №0003582320/15816 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі висновків акта перевірки позивача від 15.10.2012р. №298/22-10/20822365 про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач вказує, що його правочини з контрагентами носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, а також тим, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість; товари/роботи, отримані внаслідок здійснення даних господарських операцій, були використані позивачем у власній господарській діяльності, включені до валового доходу та податкових зобов'язань в частині реалізованих робіт, що підтверджується первинною документацією підприємства. З урахуванням викладеного вважає винесене податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0003582320/15816 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач заперечення на позовну заяву чи заяву про визнання позову до суду не подав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ЛКП №504, за результатами якої складено акт перевірки від 15.10.2012р. №298/22-10/20822365, якою встановлено порушення позивачем податкового законодавства. Відповідач зазначив, що висновки акта перевірки є обґрунтованими та прийнятими за результатами всебічного, повного та об'єктивного дослідження фінансово-господарської діяльності ЛКП №504. Відповідач зазначає, що технічна описка, яка полягала в помилковому зазначенні у податковому повідомленні-рішенні від 29.10.2012р. №0002271720 п.п.126.1 ст.126 ПК України, не може слугувати підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Відповідач пояснив, що податковий ревізор-інспектор дійшов до висновку про неможливість реального здійснення правочинів між позивачем та його контрагентами, враховуючи відсутність у позивача отриманих від контрагентів податкових накладних та, беручи до уваги, матеріали актів перевірки контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач - ЛКП №504 зареєстроване 16.09.1994р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 20822365. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 15.01.1990р. за №15, перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: 79000, м.Львів, вул.Пасічна,64.

На підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Личаківському районі м.Львова №467 від 17.09.2012р. проведена позапланова виїзна перевірка ЛКП №504 (код за ЄДРПОУ - 20822365) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. 30.06.2012р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.10.2012р. №298/22-10/20822365.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.1.7 ст.1, п.п3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187. п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 45230грн.;

2) п.168.1.2, п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України, у зв'язку з чим не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 92930,43грн.;

3) п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, у зв'язку з чим несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 6836,67грн.;

4) п.176.2 ст.176 ПК України;

5) п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, що полягало у не оприбуткуванні готівки в касі підприємства в сумі 380грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 29.10.2012р.:

1) №0002271710, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на суму 24599,94грн.;

2) №0002281720, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на суму 2040грн.;

3) №0003582320/15816, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 62323грн., в т.ч. 45230грн. за основним зобов'язанням та 17093грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" № 0002271720 від 29 жовтня 2012 року на суму 24599,94грн., № 0002281720 від 29 жовтня 2012 року на суму 2040,00 грн., № 0003582320 від 29 жовтня 2012 року на суму 45230, 00 грн., фінансової санкції в сумі 17093,00 грн.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0002271720 суд встановив таке.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб регулюється ст.168 ПК України.

Відповідно до п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Актом перевірки від 15.10.2012року №298/22-10/20822365 встановлено порушення позивачем п.п.168.1.2, п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України, яке полягає в тому, що при виплаті заробітної плати працівникам підприємства у першому півріччі 2012 року ЛКП №504 не в повному обсязі сплатило податок на доходи фізичних осіб. Так, станом на 30.06.2012року позивач не перерахував податок на доходи фізичних осіб в сумі 92930,43грн.

Відповідно до п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Крім того, в порушення п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України позивач несвоєчасно перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 6836,67грн.

Представник позивача у судовому засіданні вказані порушення визнав, пояснив, що в першому півріччі 2012 року ЛКП №504 несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало податок з доходів фізичних осіб.

Керуючись п.54.3 ст.54, п.126.1 ст.126, п.127.1 ст.127 ПК України відповідач нарахував ЛКП №504 штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 24599,94грн.

На підставі акта перевірки від 15.10.2012року №298/22-10/20822365 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0002271720, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку, на 24599,94грн. за штрафними санкціями.

Суд встановив, що в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 29.10.2012р. №0002271720 в графі «посилання на пункт, статтю законодавства, відповідно до якого був зроблений розрахунок чи перерахунок грошових зобов'язань» зазначено п.п.126.1 ст.126, п.127.1 ст.127 ПК України.

Суд зазначає, що стаття 126 ПК України регламентує правові наслідки порушення правил сплати (перерахування) податку на прибуток підприємств, а стаття 127 ПК України передбачає наслідки порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.

З огляду на наведене, суд вважає, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області не могла керуватись нормами п.п.126.1 ст.126 ПК України, оскільки такі передбачають правові наслідки порушення правил сплати податку на прибуток підприємства, а вказаним податковим повідомленням-рішенням нараховано штрафні санкції за порушення правил сплати податку з доходів фізичних осіб.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області при винесенні податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0002271720 помилково зазначила норму п.п.126.1 ст.126 ПК України.

Суд встановив, що ЛКП №504 порушило вимоги п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК. Вказаний факт представником позивача визнаний.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач правомірно збільшив грошове зобов'язання ЛКП №504 з податку на доходи фізичних осіб на суму штрафних санкцій у розмірі 24599,94 грн. При цьому, виключно факт неправильного зазначення норми ПК України, якою керувався відповідач при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення, не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0002271720 в цілому.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.10.2012 року №0002271720 є протиправним та підлягає скасуванню в частині посилання на п.п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, відповідно до якої зроблено розрахунок чи перерахунок грошових зобов'язань.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0002281720 суд встановив таке.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядок заповнення і подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суму утриманого з них податку затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010року №1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2011року №46/18784.

Відповідно до п.п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Актом перевірки від 15.10.2012року №298/22-10/20822365 встановлено порушення позивачем п.п.176.2 ст.176 ПК України, яке полягає в тому, що в розрахунках форми №1-ДФ за 1 квартал 2012року та за 2 квартал 2012 року не відображено кошти, виплачені суб'єктам підприємницької діяльності - фізичних особам.

Представник позивача у судовому засіданні вказане порушення визнав, пояснив, що в розрахунках форми №1-ДФ за 1 квартал 2012року та за 2 квартал 2012 року не відображено кошти, виплачені суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам.

На підставі акта перевірки від 15.10.2012року №298/22-10/20822365 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №002281720, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку, на 2040грн. за штрафними санкціями.

Суд встановив, що в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 29.10.2012р. №002281720 в графі «посилання на пункт, статтю законодавства, відповідно до якого був зроблений розрахунок чи перерахунок грошових зобов'язань» зазначено п.151.1 ст.115, п.п.119.2 ст.119 ПК.

Суд зазначає, що ст.151 ПК України передбачена штрафна санкція за вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування, при цьому штрафні санкції визначають за кожне вчинене разове чи триваюче порушення окремо, а норма ст.119 ПК України визначає санкцію за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Пунктом 119.2 ст.119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Суд звертає увагу, що ні з акта перевірки від 15.10.2012року №298/22-10/20822365, ні з податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №002281720 неможливо дійти висновку, за яке саме порушення вчинене позивачем (разове чи триваюче, перше чи повторне) до нього застосована штрафна санкція у розмірі 2040грн. Представник відповідача у судовому засіданні не зміг пояснити, з яких підстав і яким чином відповідачем визначено штрафну санкцію у розмірі 2040грн.

Суд зазначає, що ст.119 ПК України передбачає штраф у розмірі 510 грн. за порушення платником податку порядку подання інформації про фізичних осіб, вчинене вперше, та 1040грн. за повторне неподання такої інформації протягом року. При цьому, штрафна санкція у розмірі 2040 грн. ні за перше, ні за повторне порушення порядку подання інформації нормативно не встановлена.

З огляду на встановлені обставини та на неможливість встановлення судом виду порушення, вчиненого позивачем, та неможливість обґрунтування представником відповідача розміру застосованих штрафних санкцій у сумі 2040 грн., суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.10.2012р. №№002281720 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0003582320/15816 суд встановив таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість передбачений розділом V ПК України.

На підставі акта перевірки від 15.10.2012року №298/22-10/20822365 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0003582320/15816, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 62323грн., в т.ч. 45230грн. за основним зобов'язанням та 17093грн. за штрафними санкціями.

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення, зокрема, стали висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентами ФОП ОСОБА_4, СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», ПП «ФПК «Каскад», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Констракшн Груп», ТзОВ «Віктор і Ко», ПП «Екоенергобуд», ПП «Версант», ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Викуп».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_4 суд встановив наступне.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу товарів №05055 від 05.05.2011р., відповідно до умов якого продавець (ФОП ОСОБА_4) зобов'язується систематично протягом дії вказаного договору передавати покупцеві (позивачу) окремими партіями товари за цінами, в асортименті та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов'язаний систематично приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених договором.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії належним чином оформлених документів, саме: договору купівлі-продажу товарів №05055 від 05.05.2011р., видаткових накладних №Ф-01075 від 01.07.2011р., №Ф-04078 від 04.07.2011р., №Ф-05075 від 05.07.2011р., №Ф-07073 від 07.07.2011р., №Ф-15071 від 15.07.2011р., №Ф-25075 від 25.07.2011р., №Ф-26072 від 26.07.2011р.

Факт оплати робіт (послуг) за договором підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача за 26.09.2011р., 14.09.2011р., 19.09.2011р., 25.08.2011р., 15.08.2011р.

Позивач надав суду податкові накладні, складені ФОП ОСОБА_4, що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: №3 від 01.07.2011р. на суму 814,48грн., №9 від 04.07.2011р. на суму 150грн., №17 від 05.07.2011р. на суму 943,64грн., №24 від 07.07.2011р. на суму 858,21грн., №36 від 15.07.2011р. на суму 633,58грн., №50 від 25.07.2011р. на суму 210,78грн., №52 від 26.07.2011р. на суму 785,74грн., які отримані від ФОП ОСОБА_4, внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ФОП ОСОБА_4 тим, що податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_4 включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2011року по іншому контрагенту, а саме по ФОП ОСОБА_3

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ЛКП №504 у липні 2011року жодних господарських операцій у позивача з ФОП ОСОБА_3 не було. Окрім цього, зазначив, що ОСОБА_6 помер, у зв'язку з чим позивач уклав договір з новим контрагентом - ФОП ОСОБА_4

Суд встановив, що позивач уклав договір купівлі-продажу товарів №05055 від 05.05.2011р. з ФОП ОСОБА_4, усі податкові накладні (Т.1 а.с.101-107) та видаткові накладні (Т.1 а.с.108-114), подані позивачем, підписані ФОП ОСОБА_4 Жодної згадки у поданих позивачем первинних документах про ФОП ОСОБА_3 немає. А, відтак, відповідач дійшов до необґрунтованого висновку, що податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_4, включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2011року по іншому контрагенту, а саме по ФОП ОСОБА_3

Крім того, в період здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 перебував на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 06.09.2011р. №14273/10/17-010, та був платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100307626 від 29.10.2010р. про реєстрацію ОСОБА_4 платником податку на додану вартість.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 Відтак, відповідач протиправно дійшов висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_4, на загальну суму ПДВ 4396,43грн. та визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 1099,10грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», суд встановив наступне.

Між позивачем та СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів» укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2010р. №325А, відповідно до умов якого виконавець (СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів») зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а споживач (позивач) зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами і у строки, визначені договором.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії належним чином оформлених документів, а саме: договору по надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2010р. №325А, акта приймання робіт по договору, згідно з яким СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів» та ЛКП №504 підтверджують виконання робіт по вивезенню 190,48 тон твердих відходів на Львівське сміттєзвалище, сума ПДВ при наданні послуг становить 7776,15грн.

Факт оплати робіт (послуг) за договором підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача за 31.07.2012р., 26.07.2012р., 20.07.2012р.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів» відсутністю податкової накладної.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що податкова накладна №155 від 30.06.2012р., виписана СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», надавалась представникам податкового органу для перевірки, проте, не була врахована ними в акті перевірки.

Суд бере до уваги, що позивач надав суду податкову накладну №155 від 30.06.2012р., виписану СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», на суму ПДВ 7776,15грн., яка немає жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Сума ПДВ за цієї податковою накладною включена підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідає даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна №155 від 30.06.2012р. на суму ПДВ 7776,15грн., отримана від СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів». Відтак, відповідач протиправно дійшов висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту податкової накладної, виписаної СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», на суму ПДВ 7776,15грн. та визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 1944,04грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «ФПК «Каскад» суд встановив наступне.

Між позивачем та ПП «ФПК «Каскад» укладено договір №00160/1 від 11.01.2010р., відповідно до умов якого продавець (ПП «ФПК «Каскад») зобов'язується продати, а покупець (позивач) належним чином прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в накладних документах.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії належним чином оформлених документів, саме: договору №00160/1 від 11.01.2010р., видаткової накладної №РН-1500009 від 15.01.2010р.

Факт оплати робіт (послуг) за договором підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за 29.01.2010р.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ПП «ФПК «Каскад» відсутністю податкових накладних.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що податкові накладні №1150000009 від 15.01.2010р., №120000003 від 20.01.2010р., виписані ПП «ФПК «Каскад», надавались представникам податкового органу для перевірки, проте, не були враховані ними в акті перевірки.

Суд бере до уваги, що позивач надав суду податкові накладні №1150000009 від 15.01.2010р. на суму ПДВ 2394,21грн., №120000003 від 20.01.2010р. на суму ПДВ 542,12грн., виписані ПП «ФПК «Каскад», які не мають жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включена підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні №1150000009 від 15.01.2010р. на суму ПДВ 2394,21грн., №120000003 від 20.01.2010р. на суму ПДВ 542,12грн., отримані від ПП «ФПК «Каскад», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «ФПК «Каскад», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «ФПК «Каскад» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП «ФПК «Каскад» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП «ФПК «Каскад». Відтак, відповідач протиправно дійшов висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних ПП «ФПК «Каскад» на суму ПДВ 2936,33грн. та визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 734грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Львівкомфортгруп-К» суд встановив наступне.

Суд встановив, що позивач придбав у ПП «Львівкомфортгруп-К» товару (бітум) на загальну суму 25680грн., в т.ч ПДВ 4280грн.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії таких документів: рахунку на оплату товару №274 від 15.02.2010р., видаткової накладної №1026 від 15.02.2010р.

Факт оплати робіт (послуг) за договором підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за 17.02.2010р.

Податкова накладна №0363 від 15.02.2010р. на суму ПДВ 4280грн. отримана від ПП «Львівкомфортгруп-К», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Суд бере до уваги, що позивач не надав акти прийому-передачі товару та товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування товару від ПП «Львівкомфортгруп-К».

Крім того, згідно з актом ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 16.02.2011р. №1115/23-209/35383018 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства» зменшено податкове зобов'язання ПП «Львівкомфортгруп-К» за лютий 2010року на контрагенту ЛКП №504 на суму ПДВ 4280грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Львівкомфортгруп-К». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

З огляду на наведене, відповідач правомірно збільшив розмір податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 4280грн. за основним платежем та визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 1070грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Констракшн Груп» суд встановив наступне.

Суд встановив, що позивач придбав у ПП «Констракшн Груп» будівельні матеріали на суму 4800,10грн., в т.ч. ПВД у розмірі 800,02грн.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копію належним чином оформленого рахунку-фактури на оплату товару №СФ від 13.05.2010року.

Факт оплати робіт (послуг) за договором підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за 21.01.2010р.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ПП «Констракшн Груп» відсутністю видаткової та податкової накладної.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що видаткова накладна №РН-1958 від 31.05.2010р. та податкова накладна №1958 від 31.05.2010р., виписана ПП «Констракшн Груп», надавались представникам податкового органу для перевірки, проте, не були враховані ними в акті перевірки.

Суд бере до уваги, що позивач надав суду видаткову накладну №РН-1958 від 31.05.2010р. та податкову накладну №1958 від 31.05.2010р., виписану ПП «Констракшн Груп», на суму ПДВ 800,02грн., які не мають жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Сума ПДВ за податковою накладною включена підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідає даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна №1958 від 31.05.2010р. на суму ПДВ 800,02грн., отримана від ПП «Констракшн Груп», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Констракшн Груп», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «Констракшн Груп» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП «Констракшн Груп» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП «Констракшн Груп». Відтак, відповідач протиправно дійшов висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту податкової накладної, виписаної ПП «Констракшн Груп» на суму ПДВ 800,02грн. та визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 200грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Віктор і Ко» суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко» укладено договір №32 від 03.08.2010р., відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТзОВ «Віктор і Ко») виконує гідравлічне випробування системи центрального опалення житлових будинків ЛКП №504 відповідно до кошторису виконаних робіт.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії таких документів: договору №32 від 03.08.2010р., акта приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010року.

Факт оплати робіт (послуг) за договором підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивачем за 19.08.2010р.

Податкова накладна №0644 від 03.08.2010р. на суму ПДВ 863,83грн., отримана від ТзОВ «Віктор і Ко», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Як вбачається з акта ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 30.12.2010р. №3282-23-2/10799703 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Віктор і Ко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р.» перевіркою встановлено, що у ТзОВ «Віктор і Ко» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які брали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує на неможливість здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг).

З огляду на наведене, податковим органом правомірно встановлено укладення цивільно-правових договорів та проведення транзитних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

З огляду на наведене, відповідач правомірно збільшив розмір податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 863,83грн. за основним платежем та визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 215,95грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Екоенергобуд» суд встановив наступне.

Між позивачем та ПП «Екоенергобуд» укладено договір №10-11 від 10.11.2010року, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ПП «Екоенергобуд») приймає на себе виконання поточного ремонту електрощитових згідно з кошторисом.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії таких документів: договору №10-11 від 10.11.2010р., акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010року.

Факт оплати робіт (послуг) за договором підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за 13.09.2010р.

Податкові накладні №1220000005 від 20.12.2010р. на суму ПДВ 1185,80грн. та №8310000013 від 31.08.2010р. на суму ПДВ 1634,33грн., отримані від ПП «Екоенергобуд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Як вбачається з акту ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 11.06.2012р. №50/2204/35009599 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Екоенергобуд» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборі, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, жовтень 2010року» господарські операції між ПП «Екоенергобуд» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Таким чином, податковим органом правомірно встановлена відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

З огляду на наведене, податковим органом правомірно встановлено укладення цивільно-правових договорів та проведення транзитних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Екоенергобуд». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції. З огляду на наведене, відповідач правомірно збільшив розмір податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 2820,13грн. за основним платежем та визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 705грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Версант» суд встановив наступне.

Суд встановив, що позивач придбав у ПП «Версант» будівельні матеріали на суму 9912грн., в т.ч. ПДВ на суму 1652грн.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копію видаткової накладної №РН-8-04001 від 04.08.2010р.

Факт оплати робіт (послуг) за договором підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за 20.08.2010р.

Податкова накладна №8040000001 від 04.08.2010р. на суму ПДВ 1652грн., отримана від ПП «Версант», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Як вбачається з акту ДПІ у Франківському районі м.Львова від 21.09.2010р. №4336/23-4/36828580 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Версант» з питань правомірності нарахування ПДВ за період з 01.11.2009р. по 31.07.2010р.» встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В акті перевірки зазначено, що господарські операції між ПП «Версант» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Таким чином, податковим органом встановлена відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

З огляду на наведене, податковим органом правомірно встановлено укладення цивільно-правових договорів та проведення транзитних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ПП ПП «Версант». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції. З огляду на наведене, відповідач правомірно збільшив розмір податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 1652грн. за основним платежем та визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 415грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «БК АТР Груп» суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «БК АТР Груп» укладено договір №05-03/11 від 03.03.2011р., відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТзОВ «БК АТР Груп») приймає на себе виконання робіт «Ремонт сходової клітки будинку по вул.Медової Печери, 36». Згідно з договором №01-04/11 від 04.04.2011р., відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТзОВ «БК АТР Груп») приймає на себе виконання робіт «Ремонт сходової клітки житлового будинку по вул.Медової Печери, 56».

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії таких документів: договорів №05-03/11 від 03.03.2011р., №01-04/11 від 04.04.2011р., акта приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011р.

Факт оплати робіт (послуг) за договором підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача за 21.04.2011р., 18.04.2011р.,20.04.2011р.

Податкові накладні №544 від 01.04.2011р. на суму ПДВ 3753,80грн. та №549 від 28.04.2011р. на суму ПДВ 2766,20грн., отримані від ТзОВ «БК АТР Груп», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Суд бере до уваги лист від 28.09.2011р. №5891/09-03, яким слідче управління ДПС у Львівській області повідомило ДПІ у Личаківському районі м.Львова, що у слідчому управління знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_5, який діючи за попередньою змовою з невстановленими особами за період з 2009р. по 2012р., переслідуючи корисливу мету при вчиненні злочинів, пов'язану з незаконним збагаченням, шляхом надання за винагороду послуг в мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету суб'єктами підприємницької діяльності, без мети здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, сприяв шляхом придбання ТзОВ «БК АТР Груп» та інших суб'єктів господарювання та перереєстрації їх в органах державної влади на підставних осіб.

Згідно з показаннями директора ТзОВ «БК АТР Груп» ОСОБА_7 підприємство було зареєстроване на його ім'я на прохання незнайомих осіб та ОСОБА_8 за грошову винагороду та іншу особисту зацікавленість. Податковим органом встановлено, що ТзОВ «БК АТР Груп» впродовж 2010-2012рр. за юридичною та фактичною адресою не знаходилось, трудовими ресурсами, виробничими потужностями не володіло, операцій з контрагентами не проводило.

З огляду на наведене, податковий орган правомірно встановив, що господарська операція позивача з ТзОВ «БК АТР Груп» немає достатньої доказовості фактичного здійснення господарської операції, відповідно не підтверджується факт придбання (реалізації) товару (послуги безпосередньому покупцю ЛКП №504.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «БК АТР Груп».

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції. З огляду на наведене, відповідач правомірно збільшив розмір податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 6520грн. за основним платежем та визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 1630грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Викуп» суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Викуп» укладено договір №24/07 від 01.07.2011р., відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «Викуп») зобов'язується систематично протягом дії вказаного договору передавати покупцеві (позивачу) окремими партіями товар, а покупець зобов'язаний систематично приймати товар та оплачувати його відповідно до умов договору.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копію належним чином оформленого договору 24/7 від 20.07.2011р., рахунку №36 на оплату товарів.

Факт оплати робіт (послуг) за договором підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за 04.08.2010р.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТзОВ «Викуп» відсутністю податкової накладної.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що податкова накладна №396 від 20.07.2011р., виписана з ТзОВ «Викуп», надавалась представникам податкового органу для перевірки, проте, не була врахована ними в акті перевірки.

Суд бере до уваги, що позивач надав суду податкову накладну №396 від 20.07.2011р., виписану ТзОВ «Викуп», на суму ПДВ 1090,21грн., яка не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Сума ПДВ за цієї податковою накладною включена підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна №396 від 20.07.2011р. на суму ПДВ 1090,21грн., отримана від ТзОВ «Викуп», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Викуп», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Викуп» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Викуп» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Викуп». Відтак, відповідач протиправно дійшов висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту податкової накладної, виписаної ТзОВ «Викуп» на суму ПДВ 1090,21грн. та визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 272,5грн.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами ФОП ОСОБА_4, СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів», ПП «ФПК «Каскад», ПП «Констракшн Груп», ТзОВ «Викуп», а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Водночас, суд вважає, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного отримання товарів (робіт, послуг) за договорами, укладеними з контрагентами ТзОВ «Віктор і Ко», ПП «Екоенергобуд», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Версант», ТзОВ «БК АТР Груп», не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ЛКП «Львівтеплоенерго» суд встановив наступне.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки торів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Актом перевірки від 15.10.2012року №298/22-10/20822365 встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у не включенні до складу податкових зобов'язань податкових накладних за надані послуги ЛКП «Львівтеплоенерго» за лютий 2010р. в сумі 2605грн, квітень 2010року в сумі 4357грн., червень 2010року в сумі 1610грн.

Відповідно до п.185.1 ст.181 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Актом перевірки від 15.10.2012року №298/22-10/20822365 встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187 ПК України яке полягає у не включенні до складу податкових зобов'язань податкових накладних за надані послуги ЛКП «Львівтеплоенерго» за листопад 2011року в сумі 1455грн., грудень 2011року в сумі 2232грн., травень 2012року в сумі 3069грн.

У зв'язку з виявленими в акті перевірки від 15.10.2012року №298/22-10/20822365 порушеннями, відповідач у податковому повідомленні-рішенні від 29.10.2012року №0003582320/151816 збільшив суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 15328 грн. за основним платежем та нарахував штрафну санкцію у розмірі 3832грн.

Суд встановив, що ЛКП №504 за період з 01.01.2009р. по 30.09.2011р. до складу податкових зобов'язань не включило податкові накладні за надані послуги ЛКП «Львівтеплоенерго» на суму ПДВ 15329грн., а саме податкові накладні:

-від 03.02.2010р. №01/01 на суму ПДВ 2605,29грн.;

-від 08.04.2010р. №01/4 на суму ПДВ 4357грн.;

-від 30.06.2010р. №01/07 на суму ПДВ 1610,25грн.;

-від 25.11.2011р. №22 на суму ПДВ 1455,22грн.;

-від 23.12.2011р. №23 на суму ПДВ 2232,27грн.;

-від 31.05.2012р. №32 на суму ПДВ 3069,14грн.

Вказаний факт представником позивача у судовому засіданні визнаний. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ЛКП №504 помилково виписало зазначені накладні, а тому не включало їх до складу податкових зобов'язань звітного періоду.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем допущено порушення правил ведення бухгалтерського обліку.

Представник позивача зазначив, що ЛКП №504 виписало податкові накладні для ЛКП «Львівтеплоенерго» на кінцевого споживача, а саме: податкові накладні №112 від 30.04.2010р. на суму ПДВ 176531,72грн., №173 від 30.06.2010р. на суму ПДВ 125500,03грн., №359 від 30.11.2011р. на суму ПДВ 7437,20грн., №382 від 30.12.2011р. на суму ПДВ 169793,60грн., №68 від 31.05.2012р. на суму ПДВ 5482грн. та включило їх до податкових декларацій за відповідні звітні періоди.

Суд встановив, що податкові накладні №112 від 30.04.2010р. на суму ПДВ 176531,72грн., №173 від 30.06.2010р. на суму ПДВ 125500,03грн., №359 від 30.11.2011р. на суму ПДВ 7437,20грн., №382 від 30.12.2011р. на суму ПДВ 169793,60грн., №68 від 31.05.2012р. на суму ПДВ 5482грн. не мають жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству.

Суми ПДВ за податковими накладними, виписаними на кінцевого споживача, включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкових декларації позивача по ПДВ за квітень 2010року, червень 2010року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, травень 2005року, липень 2011року, червень 2012року, лютий 2010 року, серпень 2010року, грудень 2010року, квітень 2011року. Податкові накладні, виписані на кінцевого споживача, включені в реєстри виданих і отриманих позивачем податкових накладних за вказані періоди (Т.1 а.с.221-250, Т.2 а.с.1-57).

Згідно з п.8.4 наказу ДПА України №165 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (чинного на час виникнення спірних відносин) податкова накладна виписується за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була виписана на ці операції) у разі:

- здійснення поставки товарів (послуг) за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку);

- коли при поставці товарів (послуг) платнику податку за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, установленої Національним банком України для готівкових розрахунків, видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від одержувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника;

- виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, у яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- надання платнику податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера постачальника), якщо сума поставлених товарів (послуг) одному платнику податку не перевищує 200 гривень за день.

На підставі аналізу наведеної норми суд дійшов висновку, що позивач, отримуючи кошти від фізичних осіб споживачів послуг теплопостачання та гарячого водопостачання, податок на додану вартість за послуги по прийняттю коштів від споживачів правомірно включав до своїх зобов'язань з податку на додану вартість по послугах, наданих кінцевому споживачеві (цим же споживачам), оскільки вартість цих послуг є складовою частиною вартості послуг за теплопостачання.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач порушив правила ведення бухгалтерського обліку, що полягали у не включенні до складу податкових зобов'язань помилково виписаних податкових накладних за надані послуги ЛКП «Львівтеплоенерго» на суму ПДВ 15329грн., а саме податкових накладних від 03.02.2010р. №01/01 на суму ПДВ 2605,29грн.; від 08.04.2010р. №01/4 на суму ПДВ 4357грн.; від 30.06.2010р. №01/07 на суму ПДВ 1610,25грн.; від 25.11.2011р. №22 на суму ПДВ 1455,22грн.; від 23.12.2011р. №23 на суму ПДВ 2232,27грн.; від 31.05.2012р. №32 на суму ПДВ 3069,14грн.

Водночас, зважаючи на те, що ПДВ у розмірі 15329грн. включено позивачем до податкових декларацій звітного періоду та відображено у податкових накладних, виписаних на кінцевого споживача та внесених до реєстрів виданих і отриманих позивачем податкових накладних за вказані періоди, суд дійшов висновку, що позивачем не допущено порушень податкового законодавства в межах цього спору.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач протиправно збільшив суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість по відносинах з ЛКП «Львівтеплоенерго» на суму 15329грн. та визначено штрафну санкцію у розмірі 3832грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.10.2012року №0003582320/151816 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 40409,78грн. з них 32327,14грн. - основний платіж та 8082,64грн.- штрафні санкції в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами ФОП ОСОБА_4 (4396,43грн. - за основним платежем, 1099,10грн. - за штрафними санкціями), СП ТзОВ «Ком-Еко-Львів» (7776,15грн. - за основним платежем, 1944,04грн. - за штрафними санкціями), ПП «ФПК «Каскад» (2936,33грн. - за основним платежем, 734грн. - за штрафними санкціями), ПП «Констракшн Груп» (800,02грн. - за основним платежем, 200грн. - за штрафними санкціями), ТзОВ «Викуп» (1090,21грн. - за основним платежем, 272,5грн. - за штрафними санкціями), ЛКП «Львівтеплоенернго» (15328грн. - за основним платежем, 3822грн. - за штрафними санкціями).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011року під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з позивача пропорційно до частини задоволених вимог, а саме з позивача слід стягнути решту суми судового збору у розмірі 997,13грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.10.2012 року №0002271720 в частині посилання на п.п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, відповідно до якої зроблено розрахунок чи перерахунок грошових зобов'язань.

3.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.10.2012року №0002281720.

4.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.10.2012року №0003582320/15816 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40409 (сорок тисяч чотириста дев'ять) грн. 78 (сімдесят вісім) коп., з них 32327 (тридцять дві тисячі триста двадцять сім ) грн. 14 (чотирнадцять) коп. - основний платіж та 8082 (вісім тисяч вісімдесят дві) грн.64 (шістдесят чотири) коп. - штрафні санкції.

5.Стягнути з Львівського комунального підприємства №504 судовий збір у розмірі 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 13 (тринадцять) коп. до Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 02.04.2014 року .

Суддя А.Г.Гулик