Ухвала суду № 38019832, 23.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2013 року

справа № 2а/0470/5808/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 17.08.2012р. у справі №2а/0470/5808/12 та

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 17.08.2012р. у справі №2а/0470/5808/12

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Індустріал-Сервіс»

до:

про:

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000128/2302 та №000129/2302 від 16.11.2011р.

ВСТАНОВИВ:

25.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Індустріал-Сервіс» (далі – ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі – ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000128/2302 та №000129/2302 від 16.11.2011р. / а.с. 2-14 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2012р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №2а/0470/5808/12 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем у справі документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. по взаємовідносинам з ПП

«Меридіан» було складено акт №664/231/30619540 від 25.05.2011р., у якому за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновки про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» - ПП «Меридіан» та відсутність об’єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій, що призвело до безпідставного віднесення до складу податкового кредиту перевіряємого періоду ПДВ на загальну суму 152248,00 грн., та заниження податку на прибуток підприємства протягом перевіряємого періоду на загальну суму 190309,00 грн., та за результатами перевірки на підставі акту перевірки та з урахуванням відповіді на заперечення від 11.11.2011р. за №28567/10/231 податковим органом (відповідачем у справі) було прийнято податкові повідомлення – рішення: №000128/2302, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток у сумі 523351,25 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) 418681,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 104670,25 грн.; та №000129/2302, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на додану вартість у сумі 190310,00 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) 152248,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 38062,00 грн., позивач вважає, що висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що контрагент позивача – ПП «Меридіан», на момент укладення договору та виконання сторонами за договором своїх зобов’язань був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов’язань за договором, що свідчить про те, що ця угода була укладена свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, тому позивач вважає, що прийняті відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000128/2302 та №000129/2302 від 16.11.2011р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012р. у справі №2а/0470/5808/12 адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення №000128/2302 та №000129/2302 від 16.11.2011р. (суддя Є.О. Жукова) /а.с. 115-130 том 2/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012р. у справі №2а/0470/5808/12 постановлено окрему ухвалу, якою наводяться факти порушення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська чинного процесуального законодавства і доводиться до відома Державна податкова служба України у Дніпропетровській області про такі факти для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону з боку ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська (суддя Є.О. Жукова) /а.с. 131-134 том 2/

Відповідач - не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 147-150 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 17.08.2012р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі; не погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012р. у даній справі, подав апеляційну скаргу /а.с. 143-145 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не надано належної оцінки нормам процесуального права, що призвело до невірного їх застосування та необґрунтованого винесення оскаржуваної ухвали, просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.08.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у запереченнях на апеляційні скарги на постанову суду першої інстанції /а.с 166-169 том 2/ та на ухвалу суду першої інстанції /а.с. 171 том 2/, оскаржувані судові рішення вважає законними та обґрунтованими, прийнятими відповідно до норм законодавства та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, а тому просив суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційних скарг та залишити оскаржувані судові рішення від 17.08.2012р. без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином /а.с. 200 том 3/.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», ідентифікаційний код 30619540, зареєстровано як юридична особа 08.12.1999р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради /а.с. 55-56 том 2/, є платником податку на додану вартість / а.с. 54 том 2/, та одними з основних видів діяльності підприємства є ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів, ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань / а.с. 42, 55 том 2/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що у період з 08.04.2011р. по 25.05.2011р. відповідачем у справі було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. по взаємовідносинам з ПП «Меридіан», за результатами якої було складено акт №664/231/30619540 від 25.05.2011р. /а.с. 17-29 том 1/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про:

· порушення п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у 3 кварталі 2010р. на суму 190309,00 грн.;

· порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість н загальну суму 152248,00 грн., а саме у серпні 2010р. на 152248,00 грн.

Позивач не погодившись з результатами перевірки, які викладені у акті перевірки №664/231/30619540 від 25.05.2011р., подав заперечення №78 від 24.10.2011р. / а.с. 31-35 том 1/, за результатами розгляду яких податковим органом було зроблено висновок про те, що підприємством внаслідок порушення п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток у 3 кварталі 2010р. на суму не 190309,00 грн., а на 418681,00 грн., в решті висновки щодо порушення вимог податкового законодавства, викладені у акті перевірки, були залишені без змін /а.с. 36-43 том 1/.

За результатами перевірки на підставі акту перевірки №664/231/30619540 від 25.05.2011р., з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача на акт перевірки, податковим органом, відповідачем у справі, 16.11.2011р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

· №000128/2302, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток у розмірі 523351,25 грн., у тому числі : основний платіж (збільшення) – 418681,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 104670,25 грн. / а.с. 44 том 1/;

· №000129/2302, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з ПДВ на 190310,00 грн., у тому числі : основний платіж (збільшення) 152248,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 38062,00 грн. / а.с. 45 том 1/.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у Дніпропетровській області /а.с. 55-61 том 1/, за результатами розгляду якої, було прийнято рішення №2059/10/10-014 від 22.02.2012р., яким податкове повідомлення-рішення №000129/2302 від 16.11.2011р. про збільшення грошового зобов’язання ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» з податку на додану вартість залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №000128/2302 від 16.11.2011р. скасовано в сумі 285465,00 грн. (основний платіж – 228372,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 57093,00 грн.) грошового зобов’язання ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» з податку на прибуток, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, тобто скарга позивача задоволена частково /а.с. 49-55 том 1/.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України /а.с. 62-71 том 1/, за результатами розгляду якої прийнято рішення №6767/6/10-2115 від 17.04.2012р., яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000128/2302 та №000129/2302 від 16.11.2011р., з урахуванням рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скарга – без задоволення /а.с. 72-75 том 1/.

З урахуванням того, що станом на момент звернення до суду з цим адміністративним позовом, підприємством не було отримано нове податкове повідомлення-рішення з урахуванням зменшеної суми грошового зобов’язання, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №000128/2302 та №000129/2302 від 16.11.2011р.

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновку відповідача про порушення підприємством норм податкового законодавства стали висновки відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» та ПП «Меридіан» в силу ч. 1 ст. 207 ГК України та ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України. А саме, податковим органом у акті перевірки робиться висновок про нікчемність правочину між ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» та ПП «Меридіан» на підставі висновків акту перевірки №68/233/32502385 від 25.01.2011р., проведеної ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, якими правочини ПП «Меридіан» з ТОВ «Е-ВостокУкраїна» та ТОВ «Елфра Дісплей» визнано нікчемними, так як вони (правочини) суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Крім того, у акті перевірки робиться висновок про відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у серпні 2010р.

Судом першої інстанції і апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП «Меридіан» (Підрядник) було укладено договір №1УН від 11.01.2010р. про виконання робіт з ремонту електрообладнання, з умовами якого Замовник доручає та сплачує, а Підрядник зобов’язується виконати ремонт електрообладнання згідно наданих заявок на ремонт /а.с. 76-77 том 1/.

Всі первинні документи, складення яких передбачено діючим законодавством для такого виду договорів, були надані позивачем перевіряючим, що підтверджується належними доказами, які були досліджені судом та знаходяться в матеріалах справи /а.с. 78-112 том 1/.

Крім того, контрагент позивача за цим договором – ПП «Меридіан» під час укладення договору з позивачем у даній справі та під час виконання сторонами своїх зобов’язань за ними протягом перевіряємого періоду був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких доказів або інформації, що могли б спростувати правомірність відображення у податковому обліку позивача операцій з ПП «Меридіан» суду надано не було.

Щодо визнання податковим органом правочину позивача з ПП «Меридіан» фіктивним та нікчемним, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків акту перевірки №664/231/30619540 від 25.05.2011р. відповідач у справі правочин, укладений між позивачем та ПП «Меридіан», кваліфікує, як такі що не направлені на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуги) покупець зобов’язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуги) , який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагента ПП «Меридіан» послуг, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства у податковій звітності з податку на прибуток підприємств, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості послуг, які позивачем було отримано від його контрагента ПП «Меридіан», що свідчить про те, що висновок податкового органу (з урахуванням відповіді ДПІ на заперечення ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» до акту перевірки) про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2010р. суми ПДВ на загальну суму 152248,00 грн. та про завищення валових витрат за 3 квартал 2010р. на 761239,00 грн. є необгрунтованим, і суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №000128/2302 та №000129/2302 від 16.11.2011р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог про скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №000128/2302 та №000129/2302 від 16.11.2011р.

Щодо тверджень та вимог, які викладені відповідачем у апеляційній скарзі на ухвалу суду від 17.08.2012р. у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Окрема ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012р. у справі №2а/0470/5808/12, якою наводяться факти порушення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська чинного процесуального законодавства і доводиться до відома Державна податкова служба України у Дніпропетровській області про такі факти для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону з боку ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, мотивована тим, що відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень та на якого законом покладено обов’язок реалізації в межах своєї компетенції заходів щодо контролювання та нагляду суб’єктів господарювання за дотриманням податкового законодавства, систематично не виконувались та ігнорувались вимоги суду, що проявилось у неодноразовій неявці відповідача у судове засідання без поважних причин, ненаданні відповідних доказів, витребуваних судом, а винесення окремої ухвали в порядку ст. 166 КАС України відносно відповідача є належним заходом щодо дисциплінування ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська та сприятиме недопущенню аналогічних порушень у майбутньому.

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи та приписи процесуального законодавства щодо прав та обов’язків сторін у судовому засіданні, а також враховуючи принцип обов’язковості судових рішень, вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано вжиті заходи щодо дисциплінування ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська шляхом винесення окремої ухвали, оскільки неявка в судове засідання без поважних причин та невиконання ухвал суду з процесуальних питань є зловживанням сторони своїми процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 17.08.2012р. і ухвалу суду першої інстанції від 17.08.2012р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційних скаргах відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційних скарг норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду першої інстанції від 17.08.2012р. у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012р. у справі №2а/0470/5808/12 та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012р. у справі №2а/0470/5808/12 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 20.03.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко