Ухвала суду № 38019817, 11.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2014 року

справа № 811/1123/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства телерадіокомпанія "Веселка" до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства телерадіокомпанія "Веселка" до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000101500 від 21 березня 2013 року, винесене Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному акціонерному товариству телерадіокомпанії "Веселка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 27 664,76 грн., у тому числі 18 443,17 грн. основного платежу та 9 221,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000091500 від 21 березня 2013 року, винесене Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному акціонерному товариству телерадіокомпанії "Веселка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24 473,70 грн., у тому числі 16 315,80 грн. основного платежу та 8 157,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погодившись з постановою суду, Світловодська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (правонаступник Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.03.2013р. посадовими особами Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказу від 11.03.2013 р. №192 (а.с.111-112) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства телерадіокомпанії "Веселка" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ПП "Астно Вілла" їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, ТОВ "Сіті Трейд Плюс" їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт №126/2200/23224848 від 11.03.2013 року.

В Акті перевірки зроблені висновки про порушення Приватним акціонерним товариством телерадіокомпанія "Веселка", на думку відповідача:

- п.138.1, 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18 443,17 грн., у тому числі за взаємовідносинами з ПП "Астон Вілла" за ІІ-ІІІ квартал 2011 року в сумі 15 083,17 грн. та з ТОВ "Сіті Трейд Плюс" за 9 місяців 2012 року в сумі 3 360,00 грн.;

- п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у загальній сумі 16 315,80 грн., у тому числі за взаємовідносинами з ПП "Астон Вілла" за вересень 2011 року на суму 13 115,80 грн. та за взаємовідносинами з ТОВ "Сіті Трейд Плюс" за вересень 2012 року на суму 3 200,00 грн. (а.с.19-25, 91-104).

На підставі зазначеного акту перевірки Світловодською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000101500 від 21.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 18 443,17 грн. основного платежу та 9 221,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000091500 від 21.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 16 315,80 грн. основного платежу та 8 157,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.15, 18, 87, 88).

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, висновки про нереальність фінансово-господарських операцій, вчинених позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами, а також визнання правочинів нікчемними є неправомірними, та не підкріплені належними та допустимими доказами. За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення є цілком необґрунтованими, а відтак, підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями винесено податковим органом, у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованих витрат в загальній сумі 81 579,00 грн. та податкового кредиту в загальній сумі 16 315,80 грн. за господарськими операціями з ПП "Астон Вілла" у вересні 2011 року та ТОВ "Сіті Трейд Плюс" у вересні 2012 року, які, на думку Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, не носять реального характеру.

Судом встановлено, що позивачем до Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС було подано податкові декларації з податку на додану вартість: за вересень 2011 року в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 30 340,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 13 115,80 грн. за податковою накладною №27 від 03.09.2011 р., виданою ПП "Астон Вілла" за господарською операцією щодо поставки обладнання та матеріалів (а.с.28, 29-32, 139-143); за жовтень 2012 року в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 25 431,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 3 200,00 грн. за податковою накладною №67 від 21.09.2012 р., виданою ТОВ "Сіті Трейд Плюс" за господарською операцією щодо придбання обладнання та матеріалів згідно договору поставки №21/09 від 21.09.2012 р. (а.с.4748, 50, 214-218, 219-223).

Виходячи зі змісту податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року, судом встановлено, що позивачем у вересні 2012 року до складу податкового кредиту не відносилися суми ПДВ згідно податкових накладних виданих ТОВ "Сіті Трейд Плюс" (а.с.144-148, 166-171), з огляду на це, колегія суддів зазначає, що не знайшов своє підтвердження висновок податкового органу про завищення Приватним акціонерним товариством телерадіокомпанією "Веселка" податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 3 200,00 грн. у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними виданими ТОВ "Сіті Трейд Плюс" у вересні 2012 року.

Крім того, зі змісту видаткових накладних №АВ-238 від 03.09.2011 р. (а.с.27) та №67 від 21.09.2012 р. (а.с.49) судом встановлено, що ПП "Астон Вілла" та ТОВ "Сіті Трейд Плюс" поставило Приватному акціонерному товариству телерадіокомпанії "Веселка" обладнання та матеріали на загальну суму 81 579,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 16 315,80 грн.

Придбаний товар позивачем оприбутковано відповідно до зазначених видаткових накладних (а.с.27, 41-46, 49, 58-66, 68-70. 205-213). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі у готівковому та безготівковому порядку, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.33-39) і платіжним дорученням №525 від 24.09.2012 р. (а.с.56).

Транспортування товару придбаного у ПП "Астон Вілла" та ТОВ "Сіті Трейд Плюс" здійснювалося транспортним засобом, який перебуває в оренді у позивача відповідно до договору оренди транспортного засобу від 01.01.2011 р. (а.с.201-203, 226), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 03.09.2011 р. та від 21.09.2012 р. (а.с.172, 173).

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді. При цьому ПП "Астон Вілла" та ТОВ "Сіті Трейд Плюс" на момент їх виписки були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мали обов'язок виписувати податкові накладні.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступного.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У відповідності до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, суд першої інстанції вірно зазначив, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, в тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку. Також, суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем та ПП "Астон Вілла", ТОВ "Сіті Трейд Плюс".

На підставі аналізу встановлених обставин справи і правовідносин, що їм відповідають, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред’являються до рішень суб’єктів владних повноважень та які визначено ч. 3 ст. 2 КАС України, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко