Рішення № 38019678, 01.04.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2014 р.

Справа № 924/165/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 26420,15 грн., з яких 25994,20 грн. основного боргу, 425,95 грн. 3% річних

представники сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

встановив: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 26420,15 грн., з яких 25994,20 грн. основного боргу, 425,95 грн. 3% річних, посилаючись на видаткові накладні, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.692 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надіслав факсограму від 31.03.2014р. про проведення судового засідання без участі повноважного представника позивача.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався. При цьому, адреса відповідача та його правовий статус підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно на цю адресу та адресу, зазначену у позовній заяві, направлялися ухвали суду. Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Судом враховано положення ст.64 ГПК України, п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких вважається, що сторона належним чином повідомлена про судовий розгляд справи, якщо ухвала суду надіслана за адресою місцезнаходження сторони, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернута підприємством зв'язку або повернута з посиланням на відсутність (вибуття) адресата.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Приватне акціонерне товариство "Юнікон" м.Дніпропетровськ відпустило Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" м.Кам'янець-Подільський товар (металопрокат) на загальну суму 39398,55 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЮКП 0001482 від 13.06.2013р. на суму 29337 грн., №ЮКП 0001493 від 14.06.2013р. на суму 445 грн., №ЮКП 0001494 від 14.06.2013р. на суму 6713,75 грн., №ЮКП 0001622 від 20.06.2013р. на суму 600 грн., №ЮКП 0001623 від 20.06.2013р. на суму 109,20 грн., №ЮКП 0001663 від 25.06.2013р. на суму 1500 грн., №ЮКП 0001682 від 26.06.2013р. на суму 516 грн., №ЮКП 0001719 від 27.06.2013р. на суму 177,60 грн. Накладні підписані представниками ПАТ "Юнікон" та ТОВ "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" та скріплені печатками сторін.

25.07.2013р. ПАТ "Юнікон" направило претензію-вимогу (вих. №377-КУ) ТОВ "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" з вимогою про оплату 46994,20 грн.

20 листопада 2013 року ПАТ "Юнікон" направило претензію-вимогу (вих. №1091) ТОВ "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" з вимогою про оплату 26394,51грн.

Оскільки відповідач не сплатив кошти за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 26420,15 грн., з яких 25994,20 грн. основного боргу, 425,95 грн. 3% річних.

Аналізуючи та досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов’язання виникають з договорів та інших правочинів.

Статтями 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 4 ст.203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1 ст.205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч.1 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем поставлено відповідачу товар (металопрокат) на загальну суму 39398,55 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЮКП 0001482 від 13.06.2013р. на суму 29337 грн., №ЮКП 0001493 від 14.06.2013р. на суму 445 грн., №ЮКП 0001494 від 14.06.2013р. на суму 6713,75 грн., №ЮКП 0001622 від 20.06.2013р. на суму 600 грн., №ЮКП 0001623 від 20.06.2013р. на суму 109,20 грн., №ЮКП 0001663 від 25.06.2013р. на суму 1500 грн., №ЮКП 0001682 від 26.06.2013р. на суму 516 грн., №ЮКП 0001719 від 27.06.2013р. на суму 177,60 грн., скріплені печатками та підписами відповідача. Даний товар був частково оплачений в сумі 13404,35 грн. Заборгованість склала 25994,20 грн.

Протилежне відповідачем не доведено та вищенаведене не спростовано.

Таким чином, на підставі вищезазначених документів між сторонами, як суб’єктами господарської діяльності згідно з приписами ст.ст.11, 202, 509, 642 ЦК України, ст.173 ГК України виникли зобов’язання, які за своїм змістом фактично є укладенням договору поставки.

Відповідно до ч.1 статті 793 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що сторонами не встановлено строк оплати поставленого відповідачу товару, суд керується вищенаведеними вимогами ЦК України, тому у відповідача виник обов'язок оплатити товар з моменту його прийняття.

Судом враховується п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», яким встановлено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом враховується правова позиція, викладена в п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №01-06/767/2013 від 29.04.2013р.

Оскільки доказів про повне або часткове погашення заборгованості суду не подано, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 25994,20 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 425,95 грн. згідно поданого в матеріали справи розрахунку.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 44, 49, 82, 85,116 Господарського процесуального кодексу України,суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Юнікон" м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" м.Кам'янець-Подільський про стягнення 26420,15 грн., з яких 25994,20 грн. основного боргу, 425,95 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" м.Кам'янець-Подільський, Князів Коріатовичів, буд.37А (код 33468780) на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" м.Дніпропетровськ, вул. О.Гончара, 28-А (код 23647276) 25994,20 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 20 коп.) основного боргу, 425,95 грн. (чотириста двадцять п'ять гривень 95 коп.) 3% річних та 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (49005, м.Дніпропетровськ, вул. О.Гончара,28-А), 3 - відповідачу (32300, м.Кам'янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, буд.37А).