Ухвала суду № 38016991, 02.04.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Ольшевська Н.В.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"02" квітня 2014 р. Справа № 279/5539/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_3 на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "12" лютого 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області оскарження рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила зобов'язати відповідача виплатити одноразову винагороду та стягнути її як жінці, якій присвоєно почесне звання України "Мати - героїня".

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2014 року визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язано прийняти від позивача заяву про виплату грошової винагороди як жінці, якій присвоєно почесне звання "Мати - героїня" та вирішити питання про призначення та виплату грошової винагороди як жінці, якій присвоєно почесне звання "Мати - героїня"

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області та позивач - ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.

Відповідач просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позову, а позивач - в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти посилаються на порушенням судом норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що позивачу присвоєно почесне звання "Мати - героїня", згідно Указу Президента від 07.03.2011 року № 121/2013.

29.03.2013 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня» у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Листом - відповіддю відповідача від 03.04.2013 року відмовлено у призначенні одноразової винагороди, оскільки подана заява не відповідає зразку, затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форми заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг" від 22.02.2012 року № 96.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про одноразову винагороду жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня» від 25 грудня 2007 року N 1254/2007 передбачена виплата одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня» у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Порядок виплати одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 28 лютого 2011 року із змінами та доповненнями.

Згідно з п. 4. зазначеної Постанови, для отримання винагороди жінка, якій присвоєно почесне звання, або уповноважена нею особа подає Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад (далі - органи соціального захисту) за місцем реєстрації зазначеної жінки такі документи:

- заяву про виплату винагороди із зазначенням способу виплати відповідно до пункту 6 цього Порядку;

- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, місце реєстрації;

Орган соціального захисту формує особову справу, до якої додає ксерокопію сторінки Указу Президента України про присвоєння жінці почесного звання "Мати-героїня", що зберігається протягом п'яти років після виплати винагороди.

У разі коли жінка, якій присвоєно почесне звання України "Мати-героїня", не отримала винагороди протягом відповідного бюджетного періоду з поважних причин, вона має право звернутися за її отриманням у наступному бюджетному періоді і отримати винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого з 1 січня року, в якому жінці було присвоєно таке звання.

Відмовляючи позивачу у виплаті вказаної винагороди через відсутність згоди на обробку їх персональних даних є безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.

Статтею 32 Конституції України встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних», підставами виникнення права на використання персональних даних, окрім згоди фізичної особи на обробку її персональних даних, є дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю бази персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень.

Також, обробка персональних даних повинна здійснюватися для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством, як передбачено ч.5 ст. 6 Закону України « Про захист персональних даних».

Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, як слідує з ч.6 ст. 6 Закону України « Про захист персональних даних».

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що отримання від суб'єктів персональних даних письмової згоди на обробку їх персональних даних у сфері отримання допомоги не є обов'язковим, оскільки дозвіл на обробку їх персональних даних наданий законом виключно для здійснення його повноважень у сфері її призначення та виплати.

Будь-які дії володільця бази персональних даних, що виходять за межі дозволу, наданого йому відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень, повинні здійснюватись за згодою суб'єкта персональних даних.

Володілець бази персональних даних, який здійснює їх обробку, на підставі проведеного аналізу законодавства, відповідно до якого здійснюються його повноваження щодо обробки персональних даних в сфері призначення допомоги, самостійно визначає підстави виникнення права на використання персональних даних фізичних осіб, які звертаються за їх призначенням.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня» у зв'язку з ненаданням позивачем згоди на обробку її персональних даних.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня» з посиланням на відсутність згоди останньої на обробку її персональних даних не відповідають нормам чинного законодавства.

Одночасно колегія суддів зазначає, що вимоги позивача в апеляційній скарзі щодо стягнення з відповідача одноразової винагороди жінці, якій присвоєно почесне звання України «Мати-героїня» є безпідставними, оскільки виплата вказаної винагороди проводиться після їх нарахування (призначення).

Відповідач вказане питання по суті не вирішував, повноваження щодо призначення та виплати вказаної винагороди належать відповідачу, і суд при здійсненні правосуддя не може перебирати на себе функції державного органу.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "12" лютого 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" квітня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області вул.І.Франка, 5,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

4- ОСОБА_4 АДРЕСА_2