Рішення № 3801613, 01.06.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2009 р.

Справа № 6/11/18/12/2300

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз

України", м. Київ

до Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 149 589,89 грн. пені

Суддя Танасюк О.Є.

Представники сторін:

Позивача : Мацегорін А.О. представник за довіреністю № 197/10 від 26.12.2008р.

Відповідача : Антощук О.А. представника за довіреністю б/н.

Суть спору:

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Шпак В.О.) від 14.06.2006р. позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ЗАТ „Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” м. Київ –370 876 грн. 76 коп. основного боргу, 157 369 грн. 63 коп. пені, 154 698 грн. 88 коп. нарахувань за встановленим індексом інфляції, 48 947 грн. 67 коп. 3% річних, 7 318 грн. 93 коп. витрат по оплаті державного мита, 115 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2006 р. рішення господарського суду в частині стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 370 876,76грн. основного боргу та 48 947,67грн. –3% річних залишено без змін, а в частині стягнення пені та різниці від встановленого індексу інфляції - скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Саврій В.А.) від 25.01.2007р. позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 370 876грн. 76 коп. основного боргу, 157 369 грн. 63 коп. пені, 154 698грн. 88 коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 48 947грн. 67 коп. 3% річних, 7 318грн. 93 коп. витрат по оплаті державного мита, 115 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.07.2007р. рішення місцевого суду в частині стягнення 370 876,76грн. основного боргу, 48 947,67грн. 3% річних, 157 369,63грн. пені скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. Резолютивну частину рішення викладено в новій редакції, а саме присуджено до стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 154 698,88грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.

Не погоджуючись з даною постановою позивач звернувся з касаційною скаргою посилались на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому просили їх скасувати та ухвалити нове рішення.

Постановою від 24 грудня 2007 року колегія суддів Вищого господарського суду України беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, дійшла висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги, оскільки, судами, під час нового розгляду справи № 18/12/2300, в порушення вимог ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, не враховано вказівки, що містились в постанові касаційної інстанції від 30.10.2006р., якою рішення місцевого суду від 14.06.2006р в частині стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” 370 876,76грн. основного боргу та 48 947,67грн. –3% річних залишено без змін. Проте, як суд першої так і апеляційної інстанцій фактично розглянули в повному об'ємі заявлені вимоги, у зв'язку з чим, ці рішення підлягають скасуванню з направленнями справи на новий розгляд для виконання вказівок, зазначених у постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2006р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Радченя Д.І.) від 01.04.2008р. позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з закритого акціонерного товариства „Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123 (код ЄДРПОУ 32844038) на користь Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (код ЄДРПОУ 31301827) –154 698 грн. 88 коп. (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень 88коп.) різниці від встановленого індексу інфляції, 1 546 грн. 99 коп. витрат по оплаті державного мита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.06.2008р. рішення господарського суду Хмельницької області від 01 квітня 2008 року у справі №11/18/12/2300 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені на суму 149589,89 грн., прийнявши нове рішення в цій частині про задоволення позову, та змінити в частині стягнення інфляційних, витрат зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою від 13 жовтня 2008 року колегією суддів Вищого господарського суду України постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.06.2008р. у справі господарського суду Хмельницької області №11/18/12/2300 в частині стягнення 149 589,89грн. пені –скасовано та передано справу до господарського суду Хмельницької області для нового розгляду. В іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Матеріали справи надійшли до господарського суду 10 листопада 2008 року та передані на розгляд судді Танасюк О.Є

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.11.2008р. справу №11/18/12/2300 прийнято до провадження суддею Танасюк О.Є. в частині позовних вимог щодо стягнення 149589, 89 грн. пені, присвоївши справі порядковий номер 6/11/18/12/2300 та призначено до розгляду в засіданні суду з викликом повноважних представників сторін.

Ухвалою суду від 25.11.08р. провадження по справі №6/11/18/12/2300 зупинялось до вирішення Верховним Судом України касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на постанову Вищого господарського суду України від 13.10.08р.

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду України від 25.12.2008р. у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13.10.08 у справі № 11/18/12/2300 відмовлено, тобто усунуті обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі, ухвалою від 30.03.2009р. провадження у справі №6/11/18/12/2300 поновлено та призначено судове засідання із викликом представників сторін.

Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 01.06.2009р. представник позивача позовні вимоги в частині стягнення пені підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та в доповненнях до відзиву на позовну заяву з посиланням на вимоги ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просить суд зменшити розмір пені, внаслідок дії виняткових обставин які стались в результаті встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на комунальні послуги, що надає підприємство, нижчими фактичних витрат на їх виробництво. Крім того вказує на те, що при поданні ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” позовної заяви не врахована дія Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” № 554-1V від 20.02.2003 року, Закону України “Про реструктуризацію заборгованості за надалі послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворились станом на 1 грудня 2006 року” № 498-Н від 20.12.2006 року, постанови Кабінету Міністрів України №848 від 21.10.1995 року “Про спрощення порядку, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” та постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 року № 664 “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, відповідно до яких на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії “Нафтобаз України” на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

Суд оцінивши подані сторонами по справі докази рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2004р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ЗАТ "Тепловоденергія" (покупець) укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення бюджетних установ та організацій, за №06/04-1123ТЕ-34 (його копія міститься на арк.спр.18-22, т.1).

Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в період з 01 жовтня 2004р. по 31 грудня 2004р. природний газ в обсязі до 21400000грн., а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.п.1.1.,2.1.).

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги спожитого газу.

Не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним місяцем, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п.п.3.3.,3.4.).

Оплата здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця (п.п.6.1.).

Даний договір набирає чинності з 01 жовтня 2004р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2004р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.11.1.).

Взяті на себе зобов’язання постачальник належним чином виконав, передавши відповідачу протягом жовтня-грудня 2004р. природний газ в об’ємі 21688,934тис.куб.м. на загальну суму 4 554 676 грн. 14 коп., що підтверджується актами прийому-передачі газу (їх копії містяться на а.спр.23-25, т.1).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково. Розрахунки за отриманий газ провів в сумі 4 183 799 грн. 38 коп.

Пунктом 7.2 договору №06/04-1123ТЕ-34 від 03.11.2004р. сторони обумовили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець сплачує на корить постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.7.5 договору штраф та пеня нараховуються постачальником протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Шпак В.О.) від 14.06.2006р. позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ЗАТ „Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” м. Київ –37 0876 грн. 76 коп. основного боргу, 157 369 грн. 63 коп. пені, 154 698 грн. 88 коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 48 947 грн. 67 коп. 3% річних, 7 318 грн. 93 коп. витрат по оплаті державного мита, 115 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2006 р. рішення господарського суду в частині стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 370 876,76грн. основного боргу та 48 947,67грн. –3% річних залишено без змін, а в частині пені та різниці від встановленого індексу інфляції - скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд.

Зважаючи на наведене та приписи встановлені Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2006 року предметом розгляду по даній справі з врахуванням наведеного судового рішення яке набрало законної сили (суддя Шпак В.О.) в подальшому виступала вимога позивача про стягнення з відповідача нарахувань за встановленим індексом інфляції та пені.

01.04.2008р., при новому розгляді справи № 11/18/12/2300 в частині стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” 157 369,63грн. пені та 171 646,27грн. інфляційних за неналежне виконання останніми умов укладеного з ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” договору 06/04-1123ТЕ-34 на постачання природного газу від 03.11.2004р., рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Радченя Д.) присуджено до стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” 154 698,88грн. інфляційних, в іншій частині вимог та у стягненні пені відмовлено, мотивуючи спливом строку позовної давності для нарахування останньої.

17.06.2008р. постановою Житомирського апеляційного господарського суду (судді: Зарудяна Л.О. –головуючий, Ляхевич А.А., Пасічник С.С.) рішення місцевого суду частково скасовано, присуджено до стягнення з ЗАТ “Тепловоденергія” 171 646,27грн. інфляційних та 149 589,89грн. пені. Суд виходив з того, що умовами договору сторони узгодили інший термін, ніж передбачений ст. 232 ГК України, нарахування пені –протягом року, що передує моменту звернення з позовом, тому пеня підлягає стягненню за період з 27.04.2005р по 27.04.2006р. (дата звернення з позовом). Також, враховуючи вимоги норм діючого законодавства апеляційний суд здійснив перерахунок інфляційних та дійшов висновку про правомірність заявленого позивачем розміру інфляційних.

В подальшому постановою від 13 жовтня 2008 року колегією суддів Вищого господарського суду України постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.06.2008р. у справі господарського суду Хмельницької області №11/18/12/2300 в частині стягнення 149 589,89грн. пені –скасовано та передано справу до господарського суду Хмельницької області для нового розгляду. В іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Зважаючи на наведене та приписи встановлені Постановами Вищого господарського суду України від 30.10.2006 року та від 13.10.2008 року предметом розгляду по даній справі , з врахуванням наведеного судового рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.06.2006р (суддя Шпак В.О.), та постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 17.06.2008р., які набрали законної сили, в подальшому виступає вимога позивача про стягнення з відповідача 149 589,89 грн. пені.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Відповідно до ст. 627 Господарського Кодексу України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі ( одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору №06/04-1123ТЕ-34 від 03.11.2004р. сторони обумовили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.7.5. договору штраф та пеня нараховуються постачальником протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Фактично у договорі №06/04-1123ТЕ-34 від 03.11.2004р. сторони погодили інший період нарахування пені, а саме: в межах строку позовної давності ( п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, згідно з якою позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки ), тобто за весь період прострочки.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 27.04.2006 р., про що свідчить відтиск поштового штемпеля на поштовому конверті про дату відправки кореспонденції.

Отже, на думку суду, позивач з врахуванням п.п.7.2., 7.5. договору та ч.2 ст.258 ЦК України мав право нараховувати пеню за період з 27.04.2005 р. по 27.04.2006 р., а фактично нарахував її за період з 14.04.2005 р. по 14.04.2006 р.

З огляду на викладене пеня нарахована за період з 14.04.2005 р. по 27.04.2005р., не підлягає задоволенню, як безпідставно нарахована.

А тому предметом розгляду справи виступає сума пені за період з 27.04.2005 р. по 14.04.2006 р. , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Перерахунком пені судом проведено за період з 27.04.2005 р. по 09.08.2005р.

Згідно вказаного перерахунку а період з 27.04.2005 р. по 09.08.2005р. (за 105 днів) розмір пені становить 62 836,29 грн. (розрахунок проведено судом за такою формулою: 9 х2 :365 днів х 105 днів х 1 213 876,14 грн. (розмір простроченого платежу станом на 14.04.2005 р., який не змінився станом на 27.04.2005 р.) :100 ).

Стосовно розрахунку пені за період з 10.08.2005 р. по 14.04.2006 р. суд погоджується з розрахунком позивача розміру пені за вказаний період.

Всього пеня за період з 27.04.2005 р. по 14.04.2006 р. складає 149 589, 89 грн.

Проте при винесенні рішення судом приймається до уваги заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені внаслідок дії виняткових обставин.

Так згідно положень ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Тому з огляду на викладене, враховуючи те, що неналежне виконання договірних зобов'язань сталось в результаті встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на комунальні послуги, що надає підприємство, нижчими фактичних витрат на їх виробництво суд прийшов до висновку , що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню із зменшенням їх розміру до 74794,95грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з віднесенням судових витрат згідно ст. 49 ГПК України, на рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В:

Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ до закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" м. Кам'янець-Подільський про стягнення стягнення 149 589,89 грн. пені задоволити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" (м. Кам"янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123, код 32844038) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) - 74794,95 грн. ( сімдесят чотири тисячі сімсот дев’яносто чотири грн. 95коп. ) пені.

Видати наказ.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

Суддя О.Є. Танасюк