Постанова № 38015660, 24.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року 15 год. 40 хв. Справа № 808/9001/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представників позивача Дахно Н.М., Москаленка А.В., Сєрікової М.С.

представника відповідача Гончаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Іноземного підприємства «Торговий дім ЕПК-Запоріжжя»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємства «Торговий дім ЕПК-Запоріжжя» (далі ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» або позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення форми № «Р» № 0001002201 від 08.11.2013, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у сумі 741708 грн. і штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 102100 грн. 25 коп., податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001012201 від 08.11.2013, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 472388 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 79178 грн. 75 коп., та податкового повідомлення-рішення форми «В4» № 0001022201 від 08.11.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192737 грн.

Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» та ТОВ «СВП Плюс», ПП «Позітрон», ПП «БТТ Сервіс», ТОВ «Томіріс ЛТД», а також про завищення валових витрат як результату операцій з цінними паперами та щодо не включення до складу валових доходів суми позитивних курсових різниць, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримав у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку із встановленими в ході проведеної перевірки порушеннями вимог податкового законодавства.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Іноземне підприємство «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя» зареєстровано як юридична особа 25.07.2007.

Згідно з Довідкою АА № 5111400 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видами діяльності ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» за КВЕД-2010 є:

неспеціалізована оптова торгівля (46.90); виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів (45.32); діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (46.18); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (46.69.); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (53.29) (т. 1 а.с. 158).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено планову виїзну перевірку ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2010- 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010-31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 21.10.2013 № 90/22-01/35300916 (т. 1 а.с. 15-85).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, проведеною перевіркою встановлені порушення:

1) пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.3.6. пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 741708 грн., у тому числі по періодах:

- 3 квартали 2010 року на суму 177499 грн.;

- 2010 рік на суму 298186 грн.;

- 1 квартал 2011 року на суму117021 грн.;

- 2 квартал 2011 року в сумі 91296 грн.;

- 2-3 квартал 2011 року в сумі 164632 грн.;

- 2-4 квартали 2011 року в сумі 216290 грн.;

- 1 квартал 2012 року в сумі 12559 грн.;

- півріччя 2012 року в сумі 60597 грн.;

- 3 квартали 2012 року в сумі 89172 грн.;

- 2012 рік в сумі 110211 грн.

2) порушення пункту 1.3. статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14, пункту 198.6, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого:

завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість у загальній сумі 192737 грн., у тому числі по періодах:

- жовтень 2010 в сумі 38825 грн.;

- січень 2011 в сумі 31702 грн.;

- червень 2011 рок у в сумі 39781 грн.;

- липень 2011 року в сумі 28120 грн.;

- серпень 2011 року в сумі 13327 грн.;

- січень 2012 року в сумі 16785 грн.;

- червень 2012 року в сумі 16785 грн.;

- липень 2012 року в сумі 13146 грн.;

- грудень 2012 року;

завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі по періодах:

- листопад 2010 року в сумі 73573 грн.;

- грудень 2010 року в сумі 31849 грн.;

- січень 2011 року в сумі 31849 грн.;

- лютий 2011 року в сумі 35520 грн.;

- березень 2011 року в сумі 29306 грн.;

- липень 2011 року в сумі 39781 грн.;

- серпень 2011 року в сумі 67901 грн.;

- вересень 2011 року в сумі 103551 грн.;

- жовтень 2011 року в сумі 132633 грн.;

- листопад 2011 року в сумі 133910 грн.;

- лютий 2012 року в сумі 9925 грн.;

- липень 2012 року в сумі 16785 грн.;

занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у загальній сумі 591513 грн., у тому числі по періодах:

- липень 2010 року в сумі 44015 грн.;

- серпень 2010 року в сумі 19349 грн.;

- вересень 2010 року в сумі 55761 грн.;

- грудень 2010 року в сумі 68170 грн.;

- лютий 2011 року в сумі 49662 грн.;

- березень 2011 року в сумі 37102 грн.;

- квітень 2011 року в сумі 39778 грн.;

- травень 2011 року в сумі 29135 грн.;

- грудень 2011 року в сумі 148689 грн.;

- березень 2012 року в сумі 11961 грн.;

- квітень 2012 року в сумі 9336 грн.;

- травень 2012 року в сумі 19629 грн.;

- серпень 2012 року в сумі 41828 грн.;

- вересень 2012 року в сумі 2171 грн.;

- жовтень 2012 року в сумі 522 грн.;

- листопад 2012 року в сумі 14405 грн. (т. 1 а.с. 83-84).

Висновки про заниження податку на прибуток обґрунтовані тим, що позивачем:

- занижено суму валових доходів у розмірі 356302 грн. внаслідок не включення до складу валових доходів суми позитивних курсових різниць (3 квартали 210 року на сум 114373 грн., 2010 рік на суму 309351 грн., 1 квартал 2011 року на суму 46951 грн. (т.1 а.с. 18-20);

- завищено валові витрати за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 на загальну суму 1304524 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрат від операції з векселями у сумі 84465 грн., яка є збитковою, та включенням до складу валових витрат витрат у розмірі 1220059 грн. по операціям з ТОВ «СПВ «Плюс», ПП «Позітрон» і ПП «БТТ Сервіс», по яким не підтверджено поставку товарів (т. 1 а.с. 22-36);

- за період з 01.04.2012 по 31.12.2012 до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, безпідставно включено суму витрат по взаємовідносинам з ТОВ «СПВ Плюс», ПП «Позітрон» ат ТОВ «Томіріс ЛТД» на загальну суму 1540489 грн., по яким не підтверджено поставку товару (а.с. 40-51).

Висновки про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та про заниження податку на додану вартість, якій підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету обґрунтовані не підтвердженням взаємовідносин з ТОВ «СПВ Плюс», ПП «Позітрон», ПП «БТТ Сервіс» та ТОВ «Томіріс ЛТД», а також включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 17 грн., які вже були відображені у складі податкового періоду звітного періоду (т. 1 а.с. 58, 60-71).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення рішення форми № «Р» № 0001002201 від 08.11.2013, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у сумі 741708 грн. і штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 102100 грн. 25 коп., податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001012201 від 08.11.2013, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 472388 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 79178 грн. 75 коп., та податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0001022201 від 08.11.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192737 грн. (т. 1 а.с. 126-128).

Податкові повідомлення-рішення в частини визначення ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» податкових зобов'язань з податку на прибуток іноземних підприємств та з податку на додану вартість по операції з цінними паперами, а також по взаємовідносинам з ТОВ «СПВ Плюс», ПП «Позітрон», ПП «БТТ Сервіс» та ТОВ «Томіріс ЛТД», та податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість суд вважає такими, що прийнятті протиправно, у зв'язку з чим позовні вимоги про їх скасування підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.07.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ «СПВ «Плюс» (постачальник) укладено договір поставки № 89, предметом якого є поставка товару, кількість, ціна, асортимент та строки поставки якого визначаються рахунками, які є невід'ємною частиною договору (т. 3 а.с. 163-164).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується в момент поставки надати покупцю рахунок-фактуру на товар та податкову накладну. Поставка товару здійснюється за домовленістю сторін.

За період з 01.07.2010 по 31.03.2011 ТОВ «СПВ Плюс» виписано видаткових накладних на загальну суму 1224679 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ 204113 грн. 20 коп., за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 - видаткових накладних на загальну суму 795682 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 132613 грн. 73 коп. ( т. 1 а.с. 25, 42).

Отримання товару ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» за вказаним договором, яким є підшипники, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом видатковими та податковими накладними, його транспортування - товарно-транспортними накладними, які були дослідженні також при проведенні перевірки (т. 3 а.с. 165-219).

Відповідно до товарно-транспортних накладних, перевезення товару здійснено транспортом позивача.

Рахунки за отриманий товар проведені у безготівковій формі (т. 4 а.с. 1-68).

01.10.2007 між ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» (покупець) та ПП «Позітрон» (постачальник) укладено договір поставки № 18, предметом якого є поставка товару, кількість, ціна, асортимент та строки поставки якого визначаються рахунками, які є невід'ємною частиною договору (т. 4 а.с. 69-70).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується в момент поставки надати покупцю рахунок-фактуру на товар та податкову накладну. Поставка товару здійснюється за домовленістю сторін.

Згідно з укладеними додатковими угодами до вказаного договору № 1 від 04.01.2011 та № 2 від 03.01.2012, термін дії договору продовжувався - відповідно до 31.12.2011 та 31.12.2012 (т. 4 а.с. 71-72).

Отримання товару ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» за вказаним договором, яким є підшипники, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом видатковими та податковими накладними, його транспортування - товарно-транспортними накладними, які були дослідженні також при проведенні перевірки (т. 4 а.с. 73-207, т. 5 а.с. 1-55).

Відповідно до товарно-транспортних накладних, перевезення товару здійснено транспортом позивача.

Рахунки за отриманий товар проведені у безготівковій формі (т. 5 а.с. 56-126).

За період з 01.07.2011 по 31.03.2012 позивачем включено до складу валових витрат суми витрат по взаємовідносинам з ПП «Позітрон» на суму 311413 грн., за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 включено до складу собівартості суми витрат на суму 274226 грн. (т. 1 а.с. 31, 45-46).

01.06.2012 між ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» (покупець) та ПП «БТТ-Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки № 22, предметом якого є поставка товару, кількість, ціна, асортимент та строки поставки якого визначаються рахунками, які є невід'ємною частиною договору (т. 3 а.с. 121-122).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується в момент поставки надати покупцю рахунок-фактуру на товар та податкову накладну. Поставка товару здійснюється за домовленістю сторін.

За період з 01.07.2010 по 31.03.2011 ПП «БТТ-Сервіс» виписано видаткових накладних на загальну суму 184920 грн. 66 коп., у тому числі ПДВ - 36984 грн. 13 коп., що відображено в Акті перевірки (т. 1 а.с. 34).

Отримання товару ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» за вказаним договором, яким є підшипники, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом видатковими та податковими накладними, які були дослідженні також при проведенні перевірки (т. 3 а.с. 123-126).

Рахунки за отриманий товар проведені у безготівковій формі (т. 3 а.с. 127-126).

Відповідно до товарно-транспортних накладних, перевезення товару здійснено транспортом позивача (т. 15 а.с. 38-39).

04.01.2012 між ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» (покупець) та ТОВ «Томіріс ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки № 2, предметом якого є поставка товару, кількість, ціна, асортимент та строки поставки якого визначаються рахунками, які є невід'ємною частиною договору (т. 3 а.с. 46-47).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується в момент поставки надати покупцю рахунок-фактуру на товар та податкову накладну. Поставка товару здійснюється за домовленістю сторін.

Отримання товару ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» за вказаним договором, яким є підшипники, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом видатковими та податковими накладними, які були дослідженні також при проведенні перевірки (т. 3 а.с. 48-120).

Розрахунки проводились у безготівковій формі.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, перевезення товару здійснено транспортом позивача (т. 15 а.с. 3-36).

Суд приходить до висновку, що дослідженні первинні документі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «СПВ Плюс», ПП «Позітрон», ПП «БТТ Сервіс» та ТОВ «Томіріс ЛТД» щодо придбання підшипників, у тому числі підтверджують понесені ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» витрати, що свідчить про дотримання позивачем вимог податкового законодавства, як підстави для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів, а також для формування податкового кредиту з ПДВ.

Отримання товару від зазначених контрагентів підтверджується також картками складського обліку позивача, копії долучені до матеріалів справи ( т. 2 а.с. 21-121).

Придбані товари використані у власній господарській діяльності позивача, що підтверджують докази їх подальшої реалізації (т. 5 а.с. 127-224, т.т. 6.-14).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» ( у редакції. чинній на час виникнення правовідносин)(далі Закон), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платнику податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), утому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пунктом 1.4. статті 1 Закону, поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно- правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Аналогічні правила щодо умов формування податкового кредиту визначені Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Матеріальні цінності, що придбавалися у ТОВ «СПВ Плюс», ПП «Позітрон», ПП «БТТ Сервіс» та ТОВ «Томіріс ЛТД» призначалися для використання ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.

Як встановлено судом, контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ, що також оспорюється відповідачем.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Окрім того, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, у зв'язку з чим посилання податкового органу про не підтвердження поставки товарів по ланцюгу постачання, як на підставу для визначення позивачу податкових зобов'язань, не є обґрунтованими.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Оскільки контрагенти позивача на час укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника податку на додану вартість, дані податкові накладні оплачені позивачем, що не спростовується в акті перевірки, позивачем в ціні придбаних у цих контрагентів послуг (товарів) по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Таким чином, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Із зазначених підстав суд приходить до висновку про безпідставне визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «СПВ Плюс», ПП «Позітрон», ПП «БТТ Сервіс» та ТОВ «Томіріс ЛТД».

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, пунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за правилами Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» підставою для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України, передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності та інші витрати.

Витрати операційної діяльності включають собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, що формують собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг), складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат.

Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, які створюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві.

При цьому, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, за правилами Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Твердження відповідача щодо не підтвердження господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних на всі поставки товару, що також стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також не можуть бути підставами для визначення податкових зобов'язань наявність або відсутність окремих документів, у тому числі товарно-транспортних накладних, або допущені помилки при їх оформленні.

Окрім того, будь-які зауваження щодо оформлення податкових накладних, які підтверджують придбання позивачем товару, Акт перевірки не містить.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення в частини визначення податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «СПВ Плюс», ПП «Позітрон», ПП «БТТ Сервіс» та ТОВ «Томіріс ЛТД», а також податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану, прийняті відповідачем протиправно.

Також суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення в частини визначення податкового зобов'язання по операції з цінними паперами.

Як зазначено в Акті перевірки, ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» до 01.07.2010 отримано в від ВАТ «Інгулецький гірно-збагачувальний комплекс» в рахунок оплати за реалізований товар простий вексель АА 0137887 номінальною вартістю 84465 грн., який в подальшому було реалізовано підприємству ПрАТ «Альтана Капітал» за ціною 50679 грн., у зв'язку з чим позивачем отримано збиток 33786 грн.

До складу витрат по рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» підприємством віднесено витрати від операцій з векселями у сумі 84465 грн. , у тому числі: 2010 року на суму 84465 грн., чим завищено суму валових витрат за вказаний період (т. 1 а.с. 22-24).

Як встановлено судом, вексель отримано позивачем 15.02.2010 та його продаж на користь ПрАТ «Альтана Капітал» здійснено 23.02.2010, витрати від вказаної операції, а також збитки, відображені у податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року (т. 1 а.с. 155-156, т. 3 а.с. 20-22).

Відповідно до пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічні положення щодо граничного строку, протягом якого податковий орган має право самостійно визначити податкові зобов'язання, були закріплені у статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом встановлено, що податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року була подана позивачем 11.05.2010, тобто у межах граничного строку подання податкової декларації, уточнюючі розрахунки до неї не подавались (т. 3 а.с. 22).

Граничним строком подання такої декларації було 11.05.2010 та відповідно з 12.05.2010 почався перебіг строку тривалістю 1095 днів для можливості визначення податкових зобов'язань контролюючим органом.

Таким чином, станом на дату прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення в частини визначення податкових зобов'язань з прибутку іноземних підприємств за операцію з векселем закінчився перебіг строку 1095 днів для визначення податкових зобов'язань контролюючим органом, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України позивач вважається вільним від сплати грошового зобов'язання, а відтак податкове повідомлення-рішення в цій частини прийнято протиправно.

Висновки податкового органу про допущенні позивачем порушення вимог пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не включення до складу валових доходів суми позитивних курсових різниць, що призвело до заниження суми валових доходів у розмірі 356302 грн. суд вважає обґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення в частини визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в цій частини прийнято правомірно.

Як зазначено в Акті перевірки, ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» не включено до складу валових доходів суми позитивних курсових різниць у розмірі 356302 грн., у тому числі за період: 3 квартал 2010 року на суму 114373 грн.; 2010 рік на суму 309351 грн.; 1 квартал 2011 року на суму 46951 грн.(т. 1 а.с. 18-21).

Відповідно до положень пункту 7.3 статті 7 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з метою оподаткування будь-яка заборгованість в іноземній валюті, що перебувала на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за офіційним (валютним) курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому, позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю такої заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду.

Відображення в податковому обліку платника податку розрахованих курсових різниць за будь-якою заборгованістю передбачено за умови, що така заборгованість перебувала на обліку платника податку.

Враховуючи, що позивачем не було відображено суму позитивних курсових різниць, висновки податкового органу про заниження суми валових доходів є обґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення в частини визначення зобов'язань за вказаним порушенням не підлягає скасуванню.

Також суд приходить до висновку, що не підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001012201 від 08.11.2013 в частини визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 17 грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4 грн. 75 коп.

Як встановлено перевіркою, у період з 01.07.2010 по 31.12.2012 позивачем до складу податкового кредиту включено суму ПДВ, яка вже відображена у складі податкового кредиту звітного періоду, що є порушенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту т201.15 статті 201 Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 58).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частини визначення ІП «ТД ЄПК-Запоріжжя» податкових зобов'язань з податку на прибуток іноземних підприємств та з податку на додану вартість по операції з цінними паперами, а також по взаємовідносинам з ТОВ «СПВ Плюс», ПП «Позітрон», ПП «БТТ Сервіс» та ТОВ «Томіріс ЛТД», та податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в цій частини податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають понесені ним витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001002201 від 08.11.2013 в частин визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у сумі 652632 (шістсот п'ятдесят дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 50 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 75616 (сімдесят п'ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 51 коп.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001012201 від 08.11.2013 в частин визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 472371 (чотириста сімдесят дві тисячі триста сімдесят одна) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 79174 (сімдесят дев'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 75 коп.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0001022201 від 08.11.2013.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Іноземного підприємства «Торговий дім ЕПК-Запоріжжя» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 137 грн. (сто тридцять сім) грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя С.М. Каракуша