Постанова № 38015646, 25.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 р. Справа № 805/819/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стиран В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області Балабан Софії Вікторівни про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора № 7164166 від 24.10.2013 року, -

ВСТАНОВИВ :

17.01.2014 року позивач звернувся до суду із позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області Балабан Софії Вікторівни про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора № 7164166 від 24.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.11.2012 року, позивачем у спадщину було прийнято земельну ділянку, площею 0,0787 га, що розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1423655400:01:000:0464, цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Після отримання декларації про готовність об'єкта до експлуатації виданої Інспекцією ДАБК у Донецькій області 12.08.2013 року № ДЦ 141132240028, позивач звернувся 21.10.2013 року до Реєстраційної служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності. 24.10.2013 року отримав рішення № 7164166 державного реєстратора Балабан Софії Вікторівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Вказане рішення обумовлене тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: цільове призначення земельної ділянки не відповідає заявленим правам, господарські будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення до житлового будинку. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.10.2005 року, цільове призначення земельної ділянки площею 0,0787 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, є - обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Позивач вважає, що дії відповідача є незаконними, тому змушений звернутись до суду із даним позовом.

Просив суд визнати дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області Балабан С.В. з прийняття рішення № 7164166 від 24.10.2013 року незаконним; визнати протиправними та скасувати рішення № 7164166 від 24.10.2013 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; зобов'язати державного реєстратора зареєструвати право власності на 1/1 частку господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1423655400:01:000:0464).

27.02.2014 року через канцелярію суду відповідач надав заперечення на позов, в якому зазначив, що позивач звернувся 21.10.2013 року до Реєстраційної служби з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та надав документи, а саме: декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, державний акт на право власності на земельну ділянку, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт. Державний реєстратор розглянув заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яку подав ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності на господарські будівлі розташовані по АДРЕСА_1 та документи подані для проведення державної реєстрації прав, встановив, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Вказав, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Господарські будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

Крім того вказав, що приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до норм ч. 6 ст. 128 КАС України, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає встановленим наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на час виникнення спірних правовідносин, врегульовані нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 прийняв у спадщину земельну ділянку площею 0,0787 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, наданої для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 1423655400:01:000:0464 (а.с.26).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та надав до неї документи, а саме: декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ДЦ 141132240028 від 12.08.2013 року, державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА № 982333 від 13.10.2005р., свідоцтво про право на спадщину № 1-1125 від 16.11.2012 року, технічний паспорт від 21.03.2013р.

Рішенням № 7164166 від 24 жовтня 2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив у державній реєстрації права власності на господарські будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом - ОСОБА_1 (а.с.24).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 128 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що підставою для реєстрації прав, є зокрема, інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих державної реєстрації прав разом із заявою.

Із копії технічного паспорту, виданого Новоазовським районним БТІ, вбачається, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1, розташовані зокрема господарські будівлі (а.с.5-18).

Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДЦ 141132240028, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Донецькій області 12.08.2013 року, будівництво господарських будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, закінчено та об'єкт готовий до експлуатації (а.с.20-23).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека, довірче управління майном.

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав (п.1,2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про ).

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначається Законом та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно га їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703 (далі-Порядок).

Відповідно до ч.1, 2, 5, 7 ст.15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Відповідно до ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Із письмових пояснень відповідача суд з'ясував, що єдиною підставою відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень стало те, що на думку державного реєстратора, цільове призначення земельної ділянки не відповідає заявленим правам, господарські будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення до житлового будинку. Однак в державному акті на право власності на земельну ділянку зазначено, що цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Таким чином, у судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, однак не вірно трактує норми діючого законодавства.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної власності, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При цьому, ст. 1 Протоколу № 1 до ст. 1 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тож, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0787 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що надана для обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с.26).

Суд приходить до висновку, що рішення про відмову у державній реєстрації прав на зазначене вище нерухоме майно за позивачем з підстав, викладених у ст. 24 Закону, прийнято державним реєстратором є протиправним.

За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підставі для прийняття оскаржуваного рішення та, відповідно, про його протиправність.

Окрім того, позивач просив суд зобов'язати відповідача зареєструвати право власності на 1/1 частку господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1.

Внесення записів до Державного реєстру прав регламентовані нормами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі зазначеного суд вважає доцільним задовольнити позов в частині зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності на 1/1 частку господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1.

Разом із тим, суд вважає за доцільне зазначити, що заявляючи вимоги про визнання незаконним та скасування спірного рішення реєстратора позивач не враховував положення п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про скасування (визнання нечинним) рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Таким чином, для захисту порушених прав позивача, суд вважає за доцільне скасувати спірне рішення відповідача та зобов'язати його зареєструвати право власності на 1/1 частку господарських будівель.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, Донецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області Балабан Софії Вікторівни про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора № 7164166 від 24.10.2013 року, задовольнити частково.

Скасувати рішення Реєстраційної служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області № 7164166 від 24.10.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати Реєстраційну службу Новоазовського районного управління юстиції Донецької області зареєструвати право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - 1/1 частку господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Стиран В.В.