Рішення № 38014830, 12.02.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Владичана А.І., Міцнея В.Ф.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на заочне рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів. Посилався на те, що 18 вересня 2009 року між ним та відповідачем укладено договір №03232 про надання йому кредиту - грошових коштів, необхідних для придбання будівельних матеріалів 100 000 грн..

Вказував на те, що ним внесено на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 26 422, 40 грн.. Кожного разу після внесення ним щомісячного платежу його повідомляли, що скоро він зможе отримати кредитні кошти. 20 жовтня 2010 року та 29 травня 2012 року він письмово звертався до відповідача з вимогою повернути йому внесені ним кошти, але відповідач ухиляється від виконання умов договору та не реагує на його звернення щодо його розірвання.

Оскільки відповідач порушив умови вказаного договору, не виплатив йому грошові кошти, вважає такі дії відповідача протиправними, такими що не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», просив

_______________________

№22ц-371/14 Головуючий у 1 інстанції: Стрільць Я.С.

Категорія:27 Доповідач: Литвинюк І.М.

визнати вказаний договір недійсним та стягнути з відповідача на його користь 25 422,40 грн. сплачених коштів.

Заочним рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" на користь ОСОБА_1 26 422, 40 гривень, які сплачені за договором № 03232 від 18 вересня 2009 року та судові витрати 229,40 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На дане рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення є незаконним та необґрунтованим, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального праві.

Посилається на те, що відповідач сумлінно виконував обов'язки, передбачені договором між ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ОСОБА_1 від 18 вересня 2009 року. Позивачу була надана повна достовірна інформація, роз»яснено всі істотні умови Договору та надано достатньо часу для того, щоб він звернувся за додатковими консультаціями. ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» є фінансовою установою з відповідним видом діяльності, а тому до даного правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні спірного договору відповідач діяв недобросовісно, позивачу не була надана повна та достовірна інформація щодо умов цього договору та його правових наслідків.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають встановленим обставинам та не ґрунтуються на законі, що в свою чергу призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 18 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Приват- Плюс» укладено договір № 03232, предметом якого є надання послуг, спрямованих на придбання товару на умовах Програми діяльності Приват-Плюс, яка є Додатком №1 до цього договору. Клієнт Програми (партнер) згідно Додатку № 2 до договору сплачує товариству (адміністратору) щомісячний чистий платіж в сумі 555,56 грн., щомісячний загальний платіж 905,56 грн. та асигнаційний платіж в розмірі 3% від вартості товару. Цим товаром, як зазначено в додатку, є будівельні матеріали вартістю 100 000 грн..

Згідно п.2.2 Програми послуги, які є предметом договору, надаються шляхом формування товариств партнерів. Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені контрактом кошти, а ТОВ «Компанія «Приват -Плюс» проводить для товариства партнерів в кінці кожного непарного місяця асигнаційний акт №1 та в кінці кожного парного місяця - асигнаційний акт № 2. Право на отримання товару по результатах асигнаційного акту №1 надається тим партнерам, які мають найбільшу кількість заявлених платежів. А право на отримання товару за асигнаційним актом №2-тим партнерам, які матимуть найбільшу сумарну кількість проплачених платежів. Право на отримання товару за результатами асигнаційного акту є підставою для придбання його за рахунок фонду товариства, утвореного із суми щомісячних чистих платежів.

Суд першої інстанції з посиланням на ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» вважав, що у даному випадку мала місце нечесна підприємницька діяльність, оскільки ДП «Плюс» здійснював діяльність за вказаним договором шляхом формування фондів групи виключно за рахунок інших учасників системи без залучення коштів ДП «Плюс» і розподіл коштів між учасниками групи за визначеним механізмом є реалізацією діяльності пірамідальної схеми, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що умовами договору передбачено щомісячна сплата внесків за товар (будівельні матеріали), який передається позивачу та право позивача на отримання товару, незалежно від сплати платежів іншими учасниками групи.

Згідно ст. 1 договору № 03232 від 18 вересня 2009 року видно, що предметом договору э надання виконавцем за завданням замовника консультаційних послуг щодо можливості придбання на його товару на умовах Програми діяльності «Приват-Плюс», яка є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до ст. 7 договору ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» гарантує одержання права на отримання товару за умови виконання Партнером усіх зобов'язань, передбачених договором та додатками до нього.

Відповідно до ст. 2 Додатка №1 Договору система «Програма діяльності «Приват-Плюс» кожний укладений Договір включається в Товариство партнерів, кожному сформованому товариству партнерів надається номер, кожному партнеру - порядковий номер його в Товаристві.

Згідно п. 4.1. «Програми діяльності Приват-Плюс» з початку і до кінця Графіка платежів Партнер повинен сплачувати в кожному місяці щомісячний загальний платіж, зазначений у Додатку № 2 до Договору. Зобов'язання зі сплати щомісячного загального платежу виникає у партнера першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було укладено Договір та Партнеру присвоєно персональний код.

За таких обставин, предметом цих договорів є надання партнеру послуг шляхом формування товариства партнерів, метою яких є отримання товару.

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА 10 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання угоди недійсною, відшкодування майнової та моральної шкоди, ухваленої в порядку п.1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України і яка є обов'язковою для суддів України - Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживача шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальна схема» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Відповідач здійснює підприємницьку діяльність відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до ч. 5 ст. 1 якого під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про наявність в діях відповідача нечесної підприємницької діяльності та введення споживача в оману під час укладення договору є помилковим і не узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» задовольнити.

Заочне рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: