Рішення № 3801391, 13.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34


РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/10913.05.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/109

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Дніпропетровської філії

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 294773,65 грн.

за участю представників сторін
від позивача- Маркін І.І., Гринюк І.І.
від відповідача- Глузманова М.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В серпні 2008 року Дніпропетровська філія Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»звернулась в господарський суд міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі - Комітет) про стягнення 294773,65 грн. витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилається на те, що ним зберігались матеріальні цінності державного матеріального резерву з 01.10.2006 р. по 31.03.2008 р., у звязку з чим позивачем понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву, які не відшкодовані відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2008 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2008 р. у справі № 14/109 призначено судову бухгалтерську (економічну) експертизу та на підставі ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2009 р. поновлено провадження у справі № 14/109 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 13.05.2009 р.

У процесі провадження у справі відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечує, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідач в порушення умов Договору не направляв позивачу кошториси витрат на зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження розмірів понесених ним витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та не вбачається, що такі витрати понесені позивачем саме у звязку зі зберіганням таких цінностей.

У судовому засіданні 13.05.2009 р. представники сторін підтримали свої правові позиції.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2005 року між Державним комітетом з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Дніпропетровської філії укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10/16/783-18 (надалі - Договір).

Предметом Договору є зберігання матеріальних цінностей державного резерву, що здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача. Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1.

Згідно Договору зберігач зобов'язаний вжити заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду; закладати на відповідальне зберігання цінності, передбачені номенклатурою; надсилати Комітетові акти форми № 1; відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження; щороку подавати Комітетові станом на 1 січня звіт форми № 12; станом на 1 липня інформація про результати перевірки якості і умов зберігання цінностей, а також про відповідність цінностей цілям, для яких вони призначені, за формою, встановленою Комітетом, щороку разом з річним звітом форми № 12 подавати кошторис витрат на збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік.

В свою чергу, Комітет зобовязаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими, регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки); контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан.

Тож наведене свідчить, що між сторонами виникли господарські правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, що регулюються главою 66 ЦК України та Законом України «Про державний матеріальний резерв».

Частиною 1 ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

У відповідності до п. 2 вищезгаданого Порядку, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.

Зазначені положення передбачені також і Договором, пунктом 4.2. якого передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та Зберігачем.

У своєму позові позивач зазначає, що виконуючи взяте на себе зобовязання щодо зберігання матеріальних цінностей, за рахунок власних коштів зберігало цінності державного резерву, у звязку з чим понесло витрати на їх утримання та зберігання.

На адресу відповідача направлялась претензія, у якій позивач зазначає про наявність у Державного комітету України з матеріального резерву заборгованості за договором № 10/16/783-18 від 16.11.2004 р. у розмірі 294773,65 грн. Однак, відповідач залишив зазначену претензію без відповіді.

Відповідно до п. 2.7 Договору зберігач зобовязаний щороку подавати Комітету станом на 1 січня звіт форми № 12, станом на 1 липня інформацію про результати перевірки якості і умов зберігання цінностей, а також про відповідність цінностей цілям, для яких вони призначені, за формою, встановленою Комітетом.

Згідно п. 2.8 Договору зберігач зобовязаний щороку разом з річним звітом форми № 12 подавати кошторис витрат на збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, відповідач зазначає, що в порушення умов Договору позивачем не надавались кошториси витрат на зберігання та утримання цінностей. Однак зазначене спростовується матеріалами справи, зокрема описом вкладення у цінний лист, на якому міститься календарний штамп поштової установи від 11.06.2008 р. З даного опису вбачається, що на адресу відповідача направлено кошториси вартості послуг на 2006-2008 роки з додатками до нього.

Як стверджує позивач, за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2008 р. відповідно до умов Договору, позивач зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та, відповідно до поданої позовної заяви поніс витрати на їх зберігання в розмірі 294773,65 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження розмірів понесених ним витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та не вбачається, що такі витрати понесені позивачем саме у звязку зі зберіганням таких цінностей. Однак такі твердження відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2008 р. з метою встановлення точного фактичного розміру витрат, понесених позивачем на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та утримання складу мобілізаційного резерву за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2008 р. призначено судову бухгалтерську (економічну) експертизу.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до висновку № 10166 судово-економічної експертизи, Дніпропетровською філією ВАТ «Укртелеком»за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р. на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву витрачено грошових коштів на загальну суму 223193,40 грн., в тому числі за 4 кв. 2006 р. 21090,23 грн. за 2007 рік 202103,17 грн.

При цьому, у висновку зазначається, що згідно платіжного доручення від 03.12.2008 р. № 219620 Держкомрзервом України відшкодовано витрати Філії на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 1 квартал 2008 р. в сумі 71580,25 грн. Тому заявлена до стягнення за позовною заявою заборгованість у розмірі 294773,65 грн. зменшується на 71580,25 грн. і на момент підписання висновку № 10166 судово-економічної експертизи складає 223193,40 грн.

Досліджуючи матеріали та оцінюючи подані позивачем доказі в їх сукупності, в тому числі висновок судово-економічної експертизи, судом встановлено, що позивачем понесено витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р. на загальну суму 223193,40 грн., які складаються з витрат на оплату праці працівників, задіяних до роботи з мобілізаційним резервом, витрат на електроенергію, оренду земельної ділянки, послуг звязку та інших витрати.

Враховуючи викладені обставини, витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву документально підтверджується на суму 223193,40 грн.

За таких обставин, вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Дніпропетровської філії підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 223193, 40 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(49101, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 26, код ЄДРПОУ 25543196) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 223193,40 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, 5633,34 грн. витрат на проведення судової експертизи, 2231,93 грн. державного мита та 89,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський


03.06.2009 р.