Постанова № 38012813, 03.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р. Справа № 804/2243/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Плохій А.Ю., Мартиненко А.В. Колупаєв О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Пейю Україна" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

06.02.2014 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.08.2013 року № 0003991501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач своєчасно сплатив грошові зобов'язання з ПДВ у сумі 271 457,19 грн. на вірний розрахунковий рахунок та згідно правильного коду бюджетної класифікації. На думку позивача, відповідач протиправно не зарахував грошові кошти сплачені позивачем в рахунок сплати його грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки код бюджетної класифікації для ПДВ із імпортованих на територію України робіт, товарів, послуг є саме 14010500 згідно наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію», а не 14010100. Також позивач зазначає про те, що відповідач безпідставно не скористався статтею 87 ПК України стосовно зарахування в рахунок сплати грошових зобов'язань з ПДВ надміру сплаченої суми ПДВ без заяви платника податків.

Ухвалою суду від 07.02.2014 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та надав суду довідку Управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, з якої вбачається, що платіж у розмірі 271 457,19 грн. здійснений на підставі платіжного доручення № 956 від 30.01.2013 року зараховано до Державного бюджету України.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог вказуючи на те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач наголосив на тому, що позивач згідно п.п. 208.4 ст. 208 ПК України подав розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у т.ч. їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками ПДВ, на митній території України за грудень 2012 року у розмірі 271 457,00 грн. В картці особового рахунку з ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100) починаючи з 31.01.2013 року обліковувався податковий борг, який виник внаслідок не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно розрахунку за грудень 2012 року у розмірі 271 457,00 грн. Заборгованість утворилася внаслідок того, що у платіжному дорученні № 956 від 30.01.2013 року позивачем вказано не вірний код бюджетної класифікації платежу. Зазначений податковий борг погашено 20.02.2013 року платіжним дорученням від 20.02.2013 року № 337 (перерахування коштів з одного бюджетного рахунку та інший), у зв'язку з чим автоматично розрахована штрафна санкція у розмірі 27 145,70 грн., а також пеня у розмірі 1338,69 грн. за період з 31.01.2013 року по 19.02.2013 року.

Відповідач також зазначає про те, що платіжним дорученням від 25.02.2013 року № 1013 позивачем сплачено податкові зобов'язання у розмірі 34 639,00 грн. згідно іншого розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у т.ч. їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками ПДВ, на митній території України за січень 2013 року по терміну нарахування 02.03.2013 року. Згідно з вимогами пункту 87.9 ст. 87 ПК України відповідач зарахував грошові кошти за платіжним дорученням від 25.02.2013 року № 1013 впершу чергу в рахунок погашення пені у розмірі 1338,69 грн., що у свою чергу призвело до виникнення податкового боргу за січень 2013 року у сумі 1338,69 грн.

Платіжним дорученням від 19.03.2013 року № 1092 та від 29.03.2013 року № 1139 позивачем перераховано грошові кошти у розмірі 55 899,00 грн. згідно розрахунку за лютий 2013 року. Згідно з вимогами пункту 87.9 ст. 87 ПК України відповідач зарахував грошові кошти за платіжними дорученнями від 19.03.2013 року № 1092 та від 29.03.2013 року № 1139 впершу чергу в рахунок погашення заборгованості минулих періодів (січень 2013 року) у розмірі 1338,69 грн., у зв'язку з чим автоматично нараховано штрафну санкцію у розмірі 133,85 грн. та пеню у розмірі 5,61 грн. за період з 04.03.2013 року по 20.03.2013 року, які погашенні згідно платіжного доручення від 19.03.2013 року № 1092.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

18.01.2013 року позивачем подано до відповідача розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у т.ч. їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками ПДВ, на митній території України за грудень 2012 року у розмірі 271 457,00 грн.

20.02.2013 року позивачем подано до відповідача розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у т.ч. їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками ПДВ, на митній території України за січень 2013 року у розмірі 34 639,00 грн.

20.03.2013 року позивачем подано до відповідача розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у т.ч. їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками ПДВ, на митній території України за лютий 2013 року у розмірі 55 899,00 грн.

Судом встановлено, що позивач оплатив грошові зобов'язання за грудень 2012 року у розмірі 271 457,00 грн. на підставі платіжного доручення № 956 від 30.01.2013 року в повному обсязі.

Суд також зазначає, що позивач оплатив грошові зобов'язання за січень 2013 року у розмірі 34 639,00 грн. на підставі платіжного доручення 25.02.2013 року № 1013 в повному обсязі.

Позивач платіжними дорученнями № 1139 від 29.03.2013 року та № 1092 від 29.03.2013 року оплатив грошові зобов'язання з ПДВ за лютий 2013 року у розмірі 1438,50 грн. та 55 899,00 грн. відповідно.

25.07.2013 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати ПДВ позивачем, за наслідками якої складено Акт від 25.07.2013 року № 88/151/37805460.

З акту перевірки вбачається, що позивач допустив затримку сплати узгодженої суми ПДВ у розмірі 272 795,50 грн., а саме: несвоєчасно оплатив суму 271 457,00 згідно розрахунку за грудень 2012 року - термін прострочення 21 день, та несвоєчасно оплатив узгоджену суму ПДВ у розмірі 1 338,50 грн. згідно розрахунку за січень 2013 року - термін прострочення 18 днів.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення форми «ш» від 13.08.2013 року № 0003991501.

Судом на підставі пояснень відповідача та рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.10.2013 року № 3269/10/04-36-10-04-09 про результати розгляду первинної скарги встановлено, що відповідач не зарахував суму 271 457,00 грн., яка була перерахована згідно платіжного доручення № 956 від 30.01.2013 року, в рахунок сплати грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2012 року, оскільки позивачем у платіжному дорученні не вірно вказано код бюджетної класифікації, а саме: замість вірного коду 14010100, позивачем помилково вказано код - 14010500.

У зв'язку з чим позивач вимушений був подати заяву від 08.02.2013 року про перерахування коштів на бюджетний рахунок за кодом бюджетної класифікації 14010100 "податок на додану вартість з вироблений в Україні товарі (робіт, послуг) у сумі 271 457,00 грн.

Зазначений податковий борг погашено 20.02.2013 року платіжним дорученням від 20.02.2013 року № 337 (перерахування коштів з одного бюджетного рахунку та інший), у зв'язку з чим автоматично розрахована штрафна санкція у розмірі 27 145,70 грн., а також пеня у розмірі 1338,69 грн. за період з 31.01.2013 року по 19.02.2013 року.

Платіжним дорученням від 25.02.2013 року № 1013 позивачем сплачено податкові зобов'язання у розмірі 34 639,00 грн. згідно іншого розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у т.ч. їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками ПДВ, на митній території України за січень 2013 року по терміну нарахування 02.03.2013 року.

Згідно з вимогами пункту 87.9 ст. 87 ПК України відповідач зарахував грошові кошти за платіжним дорученням від 25.02.2013 року № 1013 впершу чергу в рахунок погашення пені у розмірі 1338,69 грн., що у свою чергу призвело до виникнення податкового боргу за січень 2013 року у сумі 1338,69 грн.

Платіжним дорученням від 19.03.2013 року № 1092 та від 29.03.2013 року № 1139 позивачем перераховано грошові кошти у розмірі 55 899,00 грн. та 1438,50 грн. відповідно в рахунок сплати ПДВ за період лютий 2013 року.

Згідно з вимогами пункту 87.9 ст. 87 ПК України відповідач зарахував грошові кошти за платіжними дорученнями від 19.03.2013 року № 1092 та від 29.03.2013 року № 1139 впершу чергу в рахунок погашення заборгованості минулих періодів (січень 2013 року) у розмірі 1338,69 грн., у зв'язку з чим автоматично нараховано штрафну санкцію у розмірі 133,85 грн. та пеню у розмірі 5,61 грн. за період з 04.03.2013 року по 20.03.2013 року, які погашенні згідно платіжного доручення від 19.03.2013 року № 1092.

На підставі викладеного судом встановлено, що предметом спору у справі є виконання позивачем податкового обов'язку у відповідності до п.38.1 ст. 38 ПК України згідно поданого ним розрахунку за грудень 2012 року.

У відповідності до пункту 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Суд зазначає, що оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких знаходиться на території України, врегульовано у статті 208 ПК України, у відповідності до пунктів 208.2, 208.4 та 208.5 якої отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу, якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не виписується. Форма розрахунку податкових зобов'язань такого отримувача послуг у вигляді додатку до декларації з цього податку, затверджується у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Судом встановлено, що позивач у визначений Податковим кодексом України строк сплатив грошове зобов'язання згідно розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у т.ч. їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками ПДВ, на митній території України за грудень 2012 року у розмірі 271 457,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 956 від 30.10.2013 року, яке знаходиться у матеріалах справи.

З листа Управління Державної казначейської служби України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровській області від 26.02.2014 року № 02-12 «Про надання підтвердження» вбачається, що платіж у розмірі 271 457,19 грн. здійснений на підставі платіжного доручення № 956 від 30.01.2013 року зараховано до Державного бюджету України 30.01.2013 року.

Суд також зазначає, що у платіжному дорученні № 956 від 30.01.2013 року позивачем вірно вказано в якості коду бюджетної класифікації - 14010500.

У відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» код бюджетної класифікації 14010500 стосується платежу ПДВ із імпортованих на територію України робіт, послуг.

Код бюджетної класифікації 14010100, який зазначено відповідач у акті перевірки та рішенні Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.10.2013 року № 3269/10/04-36-10-04-09 про результати розгляду первинної скарги, як вірний, стосується платежу ПДВ із вироблених на території України товарів (робіт, послуг).

Згідно п.87.1 ст. 87 ПК України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Одночасно суд зазначає, у випадку невірного зазначення позивачем коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні № 956 від 30.01.2013 року відповідач повинен був згідно вимог пункту 87.1 статті 87 ПК України самостійно без заяви платника податків врахувати переплату з ПДВ, яка утворилася у позивача внаслідок невірного, на думку відповідача, зазначення позивачем коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні № 956 від 30.01.2013 року, в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ у сумі 271 457,00 грн., оскільки у позивача утворилася переплата з платежу «податок на додану вартість» станом на 30.01.2013 року.

Також суд вказує на те, що зазначення у платіжному дорученні № 956 від 30.01.2013 року невірного коду бюджетної класифікації не вплинуло на виконання обов'язку платника податків із сплати податку та відповідно не утворило складу правопорушення встановленого пунктом 126.1 ст. 126 ПК України, оскільки грошові кошти надійшли до Державного бюджету України.

Аналогічну позицію займає Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 08.08.2013 року № К/9991/38036/12 (номер у ЄДРСР 33017290).

На підставі викладеного судом встановлено, що відповідач протиправно не врахував грошові кошти згідно платіжного доручення № 956 від 30.01.2013 року в рахунок погашення податкового зобов'язання позивача за грудень 2012 року.

Таким чином, відповідач протиправно нарахував штраф у розмірі 10 % від суми погашеного грошового зобов'язання та пеню згідно розрахунків позивача із сплати ПДВ за грудень 2012 року та січень 2013 року.

Враховуючи викладене оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.08.2013 року № 0003991501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейю Україна» судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 03.04.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіС.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка