Постанова № 38012724, 26.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа №922/5353/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивач - Бойко Р.О.;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №499Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 29 січня 2014 року по справі №922/5353/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтон. Телеком», м. Харків

про стягнення 143249,60 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 січня 2014 року по справі №922/5353/13 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" заборгованість по орендній платі у розмірі 84 229,36 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання у розмірі 2 477,77 грн., пеню у розмірі 1 897,01 грн., три проценти річних у розмірі 861,18 грн. та 712,24 збитки від інфляції. Стягнуто з ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 1 803,55 грн.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив його скасувати в частині стягнення пені в розмірі 1897,01 грн., 3% річних у розмірі 861,18 грн., інфляційних збитків у розмірі 712,24 грн., в іншій частині - залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

У засідання суду відповідач не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просив у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні відкласти розгляд справи.

Відкладення розгляду справи є правом суду у разі виникнення певних обставин, за наявності яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, оскільки відсутні підстави неможливості вирішити спір в даному судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду із позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "Велтон.Телеком" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) грошові кошти у розмірі 133 776,04 грн. - заборгованості по орендній платі, 5 141,36 грн. - заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, 2578,78 грн. - пені, 861,18 грн. - три проценти річних та збитки від інфляції у розмірі 712,24 грн.

Зменшив позивач вимоги у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості по орендній платі у розмірі 84 229,36 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання у розмірі 2 477,77 грн., пені у розмірі 1 897,01 грн., трьох процентів річних у розмірі 861,18 грн., 712,24 грн. збитків від інфляції та судовий збір у розмірі 1 803,55 грн.

Позивач в обґрунтування позову посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору оренди №227-19 від 10.05.2011 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10 травня 2011 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 227-19 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування технологічні приміщення, розташовані в м. Харкові на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі № 3 по просп. Героїв Сталінграду, загальною площею 35,34 кв. м. для розміщення обладнання.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що передача відповідачу майна в користування здійснюється одночасно з підписанням сторонами акта приймання-передачі майна, вказаного в пункті 1.1 цього Договору, що є додатком 1 до Договору.

Факт передачі відповідачу приміщення за договором підтверджується актом приймання - передачі майна від 10 травня 2011 року, підписаним та скріпленим печатками сторін.

У відповідності до пункту 3.1 Договору, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 584,17 грн., крім того, ПДВ (20%) 116,83 грн., всього 701,00 грн. за 1 кв.м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 35,34 кв.м. всієї орендованої площі становить 20 644,45 грн., ПДВ 20% - 4 128,89 грн., разом до сплати 24 773,34 грн. та не підлягає корегуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди (додаток 3).

Згідно пункту 3.4 Договору, відповідач відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача в термін, визначений у пункті 3.6 Договору, згідно показань лічильника та діючих тарифів на електроенергію.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується відповідачем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються відповідачу разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Пунктом 6.1.3 Договору зобов'язано відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з серпня по листопад 2013 року: по орендній платі 133 776,04 грн. - заборгованості по орендній платі, 5 141,36 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, 2578,78 грн., яка частково сплачено відповідачем. У зв'язку із сплатою позивачем було зменшені позовні вимоги, та неоплаченої перед позивачем залишилась заборгованість за жовтень - листопад 2013 р.: по орендній платі у розмірі 84 229,36 грн., по відшкодуванню витрат на електропостачання у розмірі 2 477,77 грн.

Проте, матеріали справи свідчать, що сума заборгованості відповідачем повністю сплачена не була.

Тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості розмірі 84 229,36 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання у розмірі 2 477,77 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення суми пені в розмірі 2 578,78 грн. за період з 01.10.2013 року по 17.12.2013 року, три проценти річних у розмірі 861,18 грн. та 712,24 збитки від інфляції.

Колегія суддів зазначає, що пеня була частково сплачена відповідачем, не сплаченою залишилась сума пені у розмірі 1 897,01 грн.,

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 Господарського кодексу України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 8.2 Договору, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національно Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Частиною 1 та частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України закріплено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо незгоди відповідача з рішенням в частині стягнення пені у сумі 1897,01 грн., трьох відсотків річних у сумі 861,18 грн. та інфляційних збитків у розмірі 712,24 грн.

На думку судової колегії, вимоги скарги не відповідають матеріалам справи і є необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/4130/13 з ТОВ «Велтон. Телеком» стягнуто на користь ПАТ «Укртелеком» заборгованість за договором №227-19 від 10.05.2013 року за період з травня по липень 2013 року, пеню нараховано за порушення даних зобов'язань протягом періоду з 28.06.2013 року по 31.08.2013 року, три проценти річних, нараховані за порушення даних зобов'язань протягом періоду з 28.06.2013 року по 31.08.2013 року та збитки від інфляції за період з травня по липень 2013 року. Пеня, три проценти річних, збитки від інфляції за даним рішенням суду не стягувались.

Рішення господарського суду Харківської області по справі №922/4130/13 набрало законної сили.

Відповідач вказану заборгованість сплатив лише 18.11.2013 року, тобто, після 31.08.2013 року продовжував порушувати вказані зобов'язання по сплаті орендної плати за Договором.

До відповідальності відповідач не притягувався.

Спірним Договором встановлена відповідальність за невиконання зобов'язання зі сплати орендної плати за кожен день прострочення, вимоги про сплату якої обґрунтовано заявлені позивачем.

Рішенням суду від 14.10.2013 року по справі № 922/4130/13 з відповідача стягнуто пеню за прострочення зобов'язання у період з 28.06.2013 року по 31.08.2013 року. Однак, у зв'язку з тим, що відповідач орендну плату не сплатив та продовжував порушувати зобов'язання по сплаті орендної плати за травень - липень 2013 року, яке припинилося лише 18.11.2013 року, по даній справі заявлено позовні вимоги зі стягнення пені за прострочення вказаних зобов'язань протягом періоду з 01.10.2013 року по 14.10.2013 року.

Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.2 Договору, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій від дня, коли зобов'язання мало бути виконано не порушено.

В силу ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Сплата орендної плати за договором № 227-19 від 10.05.2011 року за травень -липень 2013 року, яка стягнута відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2013 року по справі № 922/4130/13 відбулася лише 18.11.2013 року.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.ст. 598 - 609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України і зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного, колегія суддів не приймає заперечень відповідача, зважаючи на те, що період нарахування пені у вказаній справі є: з 28 червня 2013 року по 31 серпня 2013 року, тому дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу матеріалів справи та наведених правових норм, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29 січня 2014 року по справі №922/5353/13 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 24.03.2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.