Постанова № 38012696, 01.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р. Справа№ 910/21881/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2013р.

у справі № 910/21881/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (далі - ПАТ "Харківгаз", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 09.12.2013р. № 3651) пені в розмірі 122524,98 грн., 3% річних у сумі 26521,06 грн., інфляційних втрат - 4198,17 грн. за неналежне виконання умов договору № 14/3361/12 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 31 травня 2012 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013р. по справі № 910/21881/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4198,17 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 26521,06 грн. три проценти річних з простроченої суми, 12252,50 грн. пені, 3064,88 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПАТ "Харківгаз" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 по даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, не врахував майновий стан сторін, зокрема, не дослідив, що зменшення розміру заявленої до стягнення з відповідача пені на 90% ставить ПАТ "Харківгаз" у скрутне матеріальне становище та має негативні наслідки в частині надання позивачем послуг з постачання та транспортування природного газу споживачам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2014р., апеляційну скаргу ПАТ "Харківгаз" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., яка ухвалою від 18.02.2014р. прийняла справу до свого провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. у зв'язку з виходом головуючого судді Коротун О.М. з лікарняного, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., яка прийняла справу до свого провадження та ухвалила дану постанову.

Представник позивача у судове засідання 01.04.2014 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411605270166 про вручення 20.03.2013 р. позивачу копії вищезазначеної ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 01.04.2014 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411605270158 про вручення 20.03.2013 р. відповідачу копії вищезазначеної ухвали суду.

Жодних заяв, клопотань про відкладення розгляду справу від сторін не надходило.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, з урахуванням значного терміну знаходження в провадженні суду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2012 р. між сторонами у справі укладено договір № 14/3361/12 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами), за умовами якого позивач зобов'язався протягом 2012 року здійснити транспортування природного газу відповідача, а останній - оплачувати надані послуги на умовах договору.

Згідно з умовами п. 4.5 договору відповідач здійснює оплату послуг протягом 5 банківських днів з моменту отримання ним рахунку за умови оформлення обома сторонами акту наданих послуг, який позивач надає відповідачу для підписання до 12-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги.

Відповідно до умов п. 4.1. договору тариф на транспортування 1000 м3 газу розподільчими трубопроводами виконавця встановлений в розмірі 353,16 грн. з урахуванням ПДВ.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 встановлений з 1 травня до 31 грудня 2012 р. в частині транспортування природного газу, в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.

Пунктом 2.7. договору встановлено, що надання послуг з транспортування газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг. В свою чергу, згідно п. 2.11. акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок позивача (п. 4.5. договору).

Факт виконання зобов'язань за договором з боку позивача з транспортування 62467349 м3 природного газу загальною вартістю 22060968,99 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актами надання послуг з транспортування газу ГРМ №№ 5 від 31 травня 2012 р., 6 від 30 червня 2012 р., 7 від 31 липня 2012 р., 8 від 31 серпня 2012 р., 9 від 30 вересня 2012 р., 10 від 31 жовтня 2012 р., 11 від 30 листопада 2012 р., 12 від 31 грудня 2012 р. (а/с 15-22). Всі зазначені акти підписані обома сторонами, факт надання послуг позивачем не заперечується.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач розрахувався за надані позивачем послуги повністю, проте порушив строки виконання зобов'язань, що підтверджується відповідними банківськими виписками (а/с 78-92).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач заявив до стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 26521,06 грн. та інфляційні витрати у сумі 4198,17 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є арифметично вірним та обгрунтованим, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 26521,06 грн. та інфляційних втрат у сумі 4198,17 грн. правомірно задоволені місцевим судом за заявлені позивачем періоди.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, з нього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Так, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 122524,98 грн. пені за весь період прострочення виконання зобов'язань.

Перевіривши розрахунок пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його арифметичну правильність.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було надано клопотання про зменшення розміру пені, обґрунтоване важким майновим станом останнього, його особливим статусом в системі державного та міжнародного газопостачання та фактичним погашенням основної суми заборгованості. Дане клопотання було задоволено місцевим судом та зменшено розмір пені, яка підлягає до стягнення до 12252,50 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач не погодився з наведеним зменшенням пені, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим, а відтак таким, що суперечить чинному законодавству та порушує його особисті інтереси.

В цій частині суд апеляційної інстанції не приймає доводи позивача як підставу для скасування рішення з урахуванням наступного.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тобто, застосування вказаної норми є правом суду.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В частині 1 статті 233 ГК України також вказано, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до частини 2 вказаної статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Так, зважаючи на вищезазначені положення законодавства, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

По - перше, відповідач сплатив суму основної заборгованості повністю.

По - друге, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» утворена на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998 р. №151 «Про реформування нафтогазового комплексу України». Засновником НАК «Нафтогаз України» є держава в особі Кабінету Міністрів України. На сьогодні єдиним акціонером НАК «Нафтогаз України» є держава в особі Мінпаливенерго.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001, №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» визначено уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України і зобов'язано забезпечити гарантованих постачальників ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує З млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії). Гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує З млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток. Частиною четвертою зазначеної статті визначено, що потреби населення у природному газі задовольняються з ресурсів природного газу, видобутого газодобувними підприємствами, що зазначені у частині першій статті 10 цього Закону, а в разі їх недостатності - з інших ресурсів газу суб'єкта, уповноваженого на формування ресурсу природного газу для населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з наведених положень стає зрозумілим, що на Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» покладено обов'язок з формування ресурсу природного газу, що використовується для задоволення потреб населення та для задоволення потреб промислових споживачів.

Крім того, НАК «Нафтогаз України» не є газовидобувним підприємством, тому для виконання вищезазначеної функції вона повинна закуповувати природний газ у газовидобувних підприємств України на договірних засадах та, через недостатність природного газу власного видобутку для задоволення потреб споживачів, імпортувати природний газ за міжнародними контрактами.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи відповідача, які надавалися ним в суді першої інстанції, що для того, щоб не допустити зриву поставок імпортного газу із Російської Федерації, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вимушена всі фінансові ресурси спрямовувати в першу чергу на оплату імпортованого природного газу, частка якого згідно з Прогнозним балансом надходження та розподілу природного газу по Україні на 2012 рік, який затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.06.12 №431-р., становила майже 50% всього ресурсу природного газу.

Крім того, важливим є той факт, що HAK «Нафтогаз України» реалізує імпортований природний газ не за ринковою вартістю, а за вартістю встановленою національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, яка є меншою від закупівельної вартості природного газу.

Також суд апеляційної інстанції приймаєяк обгрунтоване посилання відповідача на звіт про фінансові результати за перше півріччя 2013 року, відповідно до якого збиток HAK «Нафтогаз України» від звичайної діяльності становить 10561296 000,00 гри.

В свою чергу, згідно зі звітом про фінансові результати за 2012 р. збиток HAK «Нафтогаз України» від звичайної діяльності становить 10271185 000.00 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення з 122524,98 грн. до 12252,50 грн. з урахуванням того, що наведені вище обставини є винятковими в розумінні пункту 3 статті 83 ГПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2013р. у справі № 910/21881/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2013р. у справі № 910/21881/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/21881/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.А. Іоннікова