Рішення № 38012653, 03.04.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

02 квітня 2014 року Справа № 927/380/14

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго",

вул. Горького, 40, м. Чернігів, 14000, код 22815333

Відповідач: Державне підприємство "Чернігівторф",

вул. Борисенка, 35-А, м. Чернігів, 14037, код 02968220

Про стягнення заборгованості в сумі 16377,05 грн.

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: Бабак О.М. - юрисконсульт (довіреність № 28/1743 від 28 березня 2014 року);

відповідача: Глібко В.П.- провідний юрисконсульт (довіреність №58 від 7 лютого 2014 року);

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського кодексу України у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" подано позов до Державного підприємства "Чернігівторф" про стягнення 16377,05 грн. боргу, в тому числі 15002,84 грн. боргу за активну електроенергію, 1106,35 грн. інфляційних нарахувань, 47,16 грн. 3% річних та 220,70 грн. пені, згідно Договору про постачання електричної енергії № 3025 від 31 жовтня 2007 року з додатками до нього.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву визнав суму основного боргу, зазначивши, що заборгованість виникла в зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, сплатити заборгованість неможливо оскільки на всі рахунки та майно ДП "Чернігівторф" та філії "Смолинський торфозавод" - споживача електроенергії, відділом ДВС головного управління юстиції в Чернігівській області накладений арешт. В зв'язку з чим просив суд не застосовувати штрафні санкції.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

31 жовтня 2007 року між публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Чернігівторф" (далі - споживач), було укладено договір № 3025 про постачання електричної енергії (надалі - договір) (а.с. 9-12).

Згідно п. 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1150 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.1. визначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 договору постачальник зобов'язується: виконувати умови цього договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; надавати споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії та інших платежів за розрахунковий період у терміни визначені в Додатку №3 до цього Договору "Порядок розрахунків".

Згідно п. 2.3.3. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з умовами Додатку №3 до цього Договору "Порядок розрахунків", Додатку №4 до цього Договору "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та діючого законодавства.

Відповідно до вказаного Додатку № 3 до Договору, споживач здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, який встановлюється з „25" числа попереднього місяця по „24" число наступного місяця включно за такою схемою: перший плановий платіж, самостійно в другий банківський день поточного календарного місяця у розмірі 100% вартості заявленого обсягу споживання, згідно договору, з врахуванням сальдо на початок розрахункового періоду; остаточний розрахунок, згідно Додатку №3 до договору, здійснюється не пізніше перших трьох операційних днів з дня отримання рахунку.

На підставі актів про використану електроенергію споживачу було виставлено рахуноки за спожиту активну електроенергію № 3025-12-2013 від 24 грудня 2013 року на суму 5591,08 грн., № 3025-11-2013 від 24 листопада 2013 року на суму 1376,39 грн. та № 3025-10-2013 від 24 жовтня 2013 року на суму 8035,37грн. (а.с. 30, 32, 34).

31 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем було проведено звірку взаєморозрахунків, про що свідчить акт звірки від 31 грудня 2013 року (а.с. 38), який підписаний обома сторонами та скріплений печатками, тим самим відповідач визнав заборгованість в повному обсязі.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача по оплаті вартості за спожиту активну електроенергію становить 15002,84 грн.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача по стягненню 15002,84 грн. боргу за активну електроенергію є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 47,16 грн. 3% річних, 1106,35 грн. інфляційних нарахувань та 220,70 грн. пені за період з 24 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів визначених в Додатку №3 "Порядок розрахунків" до цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 47,16 грн. 3 % річних. В частині стягнення пені судом було проведено перерахунок, з якого вбачається що за період з 30 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року сума пені становить 5,72 грн., з 01 листопада 2013 року по 27 листопада 2013 року сума пені становить 77,27 грн., з 28 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року сума пені становить 10,06 грн., з 01 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року сума пені становить 90,51 грн., з 28 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року сума пені становить 21,37 грн. - всього 204,93 грн.

Таким чином, пеня за договором підлягає стягненню в сумі 204,93 грн., в частині стягнення пені в сумі 15,77 грн. слід відмовити.

Також судом було проведено перерахунок в частині стягнення інфляційних нарахувань, з якого вбачається що за жовтень 2013 року сума інфляційних нарахувань становить 376,45 грн., за листопад 2013 року сума інфляційних нарахувань становить 204,29 грн., за грудень 2013 року сума інфляційних нарахувань становить 517,62 грн. - всього 1098,36 грн.

Таким чином, інфляційні нарахування підлягають стягненню в сумі 1098,36 грн., в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 7,99 грн. слід відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Заява представника відповідача про не застосування штрафних санкцій, не підлягає задоволенню оскільки суду не було надано беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять неможливим його виконання.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволення частково, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1827,00 грн. має бути покладений на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Чернігівторф" (вул. Борисенка, 35-А, м. Чернігів, 14037, р/р №26001935070050 у ЧОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Чернігів, МФО 353014, код 02968220) на користь публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (вул. Горького, 40, м. Чернігів, 14000, п/р №26032301102791 в філії - Чернігівське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 353553, код 22815333) 15002,84 грн. боргу за активну електроенергію.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства "Чернігівторф" (вул. Борисенка, 35-А, м. Чернігів, 14037, р/р №26001935070050 у ЧОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Чернігів, МФО 353014, код 02968220) на користь публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (вул. Горького, 40, м. Чернігів, 14000, п/р №26009301102791 в філії - Чернігівське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 353553, код 22815333) 1098,36 грн. інфляційних нарахувань, 47,16 грн. 3% річних, 204,93 грн. пені та 1824,35 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позовних відмовити.

Повне рішення складено 03 квітня 2014 року.

Суддя В.В. Моцьор