Рішення № 38012582, 25.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.2014 Справа № 905/120/14

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС АГРОМАРС», с. Гаврилівка, Київська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Єнакієве, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 1631944, 94 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 800649, 89 грн., пеня в розмірі 47241, 58 грн., штраф в розмірі 156402, 59 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 36339, 68 грн., 3% річних в розмірі 10901, 90 грн.,

за участю представників:

від позивача: Смоленцевої О.Є., за довір. від 24.09.2013р.,

від відповідача: ОСОБА_3, за довір. від 13.01.2014р.,

у судовому засіданні 11 березня 2014 року

оголошено перерву до 14 березня 2014 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1631944, 94 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 1444643, 41 грн., пеня в розмірі 21418, 66 грн., штраф в розмірі 144464, 23 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 16475, 88 грн., 3% річних в розмірі 4942, 76 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 526, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 01 лютого 2012 року №12-166/КАМ-Ю, Зазначив, що відповідно до договору поставки за період з 01 лютого 2012 року по 11 грудня 2013 року відповідачу був поставлений товар на суму 53141917, 60 грн. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними, які підписані особами відповідальними за прийняття товарно - матеріальних цінностей, діючих на підставі довіреностей. Оплата за поставлений товар проведена відповідачем частково на суму 51320788, 08 грн.

Відповідно до пункту 4.8 договору, суми сплачені відповідачем за поставлений товар були в односторонньому порядку перераховані в рахунок оплати найбільш ранньої неоплаченої покупцем партії товару. Станом на 12 грудня 2013 року неоплаченим залишається товар, поставлений за накладними: №КА-00082944 від 29 жовтня 2013 року, №КА-00083556 від 30 жовтня 2013 року, №КА-00083837 від 31 жовтня 2013 року, № КА-00083963 від 31 жовтня 2013 року, № КА-00087886 від 12 листопада 2013 року.

З урахуванням часткової сплати, сума заборгованості становить 1444643, 41 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до договору та статей 611, 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані пеня в розмірі 47241, 58 грн., штраф в розмірі 156402, 59 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 36339, 68 грн., 3% річних в розмірі 10901, 90 грн.

На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.

21 січня 2014 року представником позивача через канцелярію суду надане клопотання про забезпечення позову. В обгрунтування наданої заяви зазначив, що не виконання обов'язків відповідачем за договором погіршить ділову репутацію підприємства та унеможливить реалізацію планів розширення виробництва, та відповідно, зменшить відрахування до бюджетів та соціальних фондів та завдасть значних матеріальних збитків. Враховуючи тривалий час існування заборгованості та можливість реалізації відповідачем майна та коштів до винесення рішення по справі, просив задовольнити клопотання та прийняти заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на рухоме та нерухоме майно, заборону його відчуження у будь-який спосіб; заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-яким способом та оформлення права власності на майно та немайнові права, грошові суми, що належать відповідачу.

31 січня 2014 року представником відповідача через канцелярію суду наданий відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позовних вимог. Зазначив, що за продукцію, поставлену продукцію було сплачено, в підтвердження надав копії платіжних доручень. Також, разом із відзивом на позов надав акт звірки взаємних розрахунків станом на січень 2014 року на суму 800649, 89 грн., підписаний сторонами без заперечень. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

25 лютого 2014 року через канцелярію суду надійшла заява від представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, зазачив, що за період з 18 грудня 2013 року по 19 лютого 2014 року відповідачем частково сплачено суму боргу в розмірі 643993, 52 грн. Просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 800649, 89 грн., пеню в розмірі 47241, 58 грн., штраф в розмірі 156402, 59 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 36339, 68 грн., 3% річних в розмірі 10901, 90 грн

25 лютого 2014 року представником позивача через канцелярію суду надані письмові пояснення з приводу надання відповідачу разом із товаром документів, передбачених пунктами 2.2, 3.7 договору та з приводу застосування пункту 4.8 договору при односторонньому зарахуванні перерахованих покупцем грошових коштів в рахунок оплати найбільш ранньої неоплаченої покупцем партії товару. Разом із заявою надав податкові податкові накладні, декларації виробника, корінці ветеринарного свідоцтва, розгорнутий акт звірки взаємних розрахунків.

25 лютого 2014 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов додаток до відзиву, в якому останній зазначив, що частина поставленої продукції позивачем була неякісною, про що складені відповідні акти, які надіслани на адресу позивача поштою.

06 березня 2014 року представником відповідача наданий відзив, в якому зазначив, що товар за договором не замовлявся, а тому прийнятий останнім на відповідальне зберігання. Сума заборгованості за прийнятий товар не сплачується, оскільки продукція не реалізована з приводу її недоброякісності та зберігається до теперішнього часу на зберіганні. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 березня 2014 року за клопотанням представника позивача процесуальний строк розгляду справи продовжений на 15 днів.

18 березня 2014 року від представника позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що поставка продукції за накладними на які посилається відповідач, та яка, на думку відповідача, є неякісною, не є предметом розгляду справи. Договори про зберігання між сторонами не укладались. За період з 01 лютого 2012 року по 11 грудня 2013 року позивач не отримував повідомлень про виклик уповноважених представників, претензій щодо якості товару не отримував.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові та додаткових письмових поясненнях, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним у відзивах на позов. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 04 лютого 2014 року та від 25 лютого 2014 року у позивача витребувані додаткові документи, в тому числі рахунки-фактури, але у порушення вимог суду рахунки - фактури позивачем до матеріалів справи не надані.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» (філія «Гаврилівський птахівничий комплекс») (Постачальник) укладений договір поставки №12-166/КМ-Ю (надалі по тексту-договір), за умовами якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Покупця товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Предметом даного договору є м'ясо птиці (надалі іменується - товар), що поставляється у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у товарно-транспортних або видаткових накладних, що виписуються на кожну окрему партію товару. Під партією товару розуміється та кількість й асортимент товару, що поставляється Покупцю згідно його заявки (пункти 1.2, 1.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором (пункт 10.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору кількість та асортимент товару, адреси та строки поставки кожної окремої партії, що поставляється згідно даного договору, погоджується у відповідних Заявках та визначаються Сторонами в накладних (товарно-транспортних або видаткових), що виставляються на кожну окрему партію товару.

Асортимент, кількість, строк та умови поставки кожної окремої партії товару визначаються в заявках, які направляються постачальнику факсом або електронною поштою, з подальшою передачею оригіналу з письмовим підтвердженням Постачальника про отримання, або шляхом вручення представнику Постачальника особисто (пункт 3.1 договору).

Згідно із пунктом 3.7 договору при передачі товару Постачальник зобовязаний передати всю необхідну документацію на товар: сертифікат якості; ветеринарне свідоцтво; податкову накладну; видаткову накладну; акт повернення тари (за умовою, що доставка здійснюється за рахунок Постачальника), а Покупець зобовязаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару Покупцю, а також надати Постачальнику оригінал довіреності на отримання товару.

Ціна на кожне найменування товару та на кожну партію товару визначається з урахуванням податку на додану вартість на підставі прайс-листів Постачальника, та вказується в накладних на кожну партію товару (пункт 4.1).

В судовому засіданні встановлено, що прайс-листи Постачальником не складались, замовленя на товар надходціна товару зазначалась в накладних при поставці на кожну партію товару.

Загальна сума договору визначається вартістю отриманого товару протягом строку дії даного договору ( пункт 4.10 договору).

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, всього, за період з 01 лютого 2012 року по 11 грудня 2013 року позивачем поставлений товар відповідачу на загальну суму 53141917, 60 грн.

До матеріалів справи додані видаткові накладні, якими підтверджується факт поставки товару та не виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Так, відповідно до видаткових накладних: №КА-00082944 від 29 жовтня 2013 року відповідачу поставлено товар на суму 602990, 89 грн., №КА-00083556 від 30 жовтня 2013 року поставлено товар на суму 189247, 56 грн., №КА-00083837 від 31 жовтня 2013 року - на суму 494220, 74 грн., №КА-00083963 від 31 жовтня 2013 року - на суму 148575, 79 грн., №КА-00087886 від 12 листопада 2013 року - на суму 141202, 15 грн.

При прийманні товару сторонами, також, складені та підписані акти прийому-передачі продукції (том1, а.с.45,47, 49, 51, 53).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткова накладна є первинним обліковим документом в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткової накладної підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти факту отримання товару за вказаними вище видатковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (том1 а.с.54-55, 97-114).

Відповідно до пункту 4.8 договору Постачальник має право в односторонньому порядку зарахувати перераховані Покупцем грошові кошти в рахунок оплати найбільш ранньої (дата поставки якої набільш близька до дати укладення договору), неоплаченої Покупцем партії товару.

Судом встановлено, що позивач, незалежно від призначення платежу, вказаних в платіжних дорученнях, здійснював зарахування грошових коштів в рахунок оплати найбільш ранньої поставки товару, що не суперечить умовам договору.

З урахуванням часткової сплати, сума заборгованості становить 800649, 89 грн.

Пунктом 4.5 договору сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунків-фактур, які виставляються Постачальником після отримання Заявок від покупця, Покупець зобовязаний здійснити оплату протягом 1 (одного) робочого дня з моменту виставлення Постачальником відповідного рахунку-фактури.

Договір вважається автоматично розірваним у випадку, якщо від Покупця не надходило заявки на поставку відповідних партій товару протягом 90 (дев'яноста) календарних днів. При цьому договір вважається розірваним в односторонньому порядку за ініціативою Постачальника, та в такому випадку укладення письмової додаткової угоди до договору є не обов'язковим.

Покупець протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника, повинен провести взаєморозрахунки. За наявності заборгованості, Постачальник повертає Покупцю перерахований аванс або перераховану надлишкову суму за товар, а Покупець протягом 3-х календарних днів з моменту складення сторонами акту взаєморозрахунків повертає вартість поставленого та неоплаченого товару (пункт 10.2 договору).

Як пояснили представники сторін у судовому засіданні, попередні оплати покупцем не здійснювались.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно із частиною 1 статті 666 вказаного Кодексу, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Наразі, у пункті 5.2 договору сторонами обумовлено застосування норм Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6.

Згідно із пунктом 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відсутність відповідного згідно Інструкцій П-6 та П-7 акту та жодних доказів повідомлення відповідача до моменту звернення останнього до суду про наявність претензій стосовно того, що будь-якого з передбачених договором документу не вистачає, відповідачем всупереч ст.ст. 33-36 ГПК України не надано, що на думку суду, свідчить про те, що всі передбачені договором документи відповідачем були отримані.

Договором підписання окремого акту прийому-передачі документів при прийманні товару, не встановлено.

Згідно із пунктом 4.7 договору сторони (у разі, якщо Покупцем є фізична особа-підприємець) до 15 числа кожного кварталу підписують акти звірки взаєморозрахунків за попередній квартал, які є підставою для остаточних розрахунків сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на січень 2014 року на суму 800649, 89 грн.

Згідно із пунктом 5.3 договору у разі виникнення претензій за кількістю та/або якістю, представники сторін укладають та підписують відповідний акт. Такі претензії приймаються виключно під час передачі товару представнику Покупця.

У разі виникнення у покупця сумнівів щодо якості товару, покупець проводить незалежну експертизу щодо якості товару. Поверненню підлягає лише та частина товару, яка за висновками незалежної експертизи визнана неякісною (пункт 5.4 договору).

Партія товару, яка була прийнята покупцем, поверненню не підлягає (пункт 5.5 договору).

Двосторонні акти, предбачені пунктом 5.3 договору, в матеріалах справи відсутні. Доказів проведення незалежної експертизи відповідачем до матеріалів справи не надано.

Доказів відмови від товару, поставленого згідно видаткових накладних №КА-00082944 від 29 жовтня 2013 року, №КА-00083556 від 30 жовтня 2013 року, №КА-00083837 від 31 жовтня 2013 року, №КА-00083963 від 31 жовтня 2013 року,, №КА-00087886 від 12 листопада 2013 року не надано.

Таким чином, відповідач своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано.

Згідно із статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Невиконання однією стороною свого обов'язку не звільняє другу сторону від виконання свого обов'язку. За загальним правилом ця особа вправі застосувати міри відповідальності за несвоєчасне виконання або невиконання контрагентом своїх обов'язків.

Пунктом 7.2.1 договору встановлено, що за порушення строків оплати товару, визначених пунктом 4.5 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару. Пеня нараховується протягом 10 (десяти) років з дня. Наступного за днем порушення Постачальником свого зобов'язання. До закінчення спливу зазначених 10 (десять) років нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобов'язання Постачальником.

Відповідно до пункту 7.2.3 договору Покупець за даним договором за порушення строків оплати товару, визначених пунктом 4.5 договору, понад 5 (пять) календарних днів, додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за періоди, вказані позивачем, з урахуванням узгодження сторонами терміну протягом якого пеня нараховується, суд визнає його вірним, пеня в розмірі 47241, 58 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого відповідно до пункту 7.2.3 договору, суд визнає його вірним, штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару в сумі 156402, 59 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 7.3 договору за весь час прострочення оплати товару, Покупець понад суми пені, штрафів, збитків також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 10 процентів річних за періоди, вказані позивачем, суд визнає його вірним, сума в розмірі 36339, 68 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 10901, 90 грн. не підлягає задоволенню, оскільки договором сторони встановили інший розмір процентів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Що стосується заяви позивача про забезпечення позову, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами

майнового характеру є достатньо обґрунтоване, підтверджене доказами припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або

погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дослідивши обставини, викладені в заяві про вжиття заходів до забезпечення позовної заяви, суд приходить до висновку про відсутність існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Відмова в забезпеченні позову не спричинить неможливість захисту прав позивача та не ускладнить відновлення його прав без вжиття таких заходів.

Таким чином, на думку суду, заява є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1631944, 94 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 800649, 89 грн., пеня в розмірі 47241, 58 грн., штраф в розмірі 156402, 59 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 36339, 68 грн., 3% річних в розмірі 10901, 90 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, Ідентифікаційний код 30160757) суму основного боргу в розмірі 800649 (вісімсот тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 89 коп., пеню в розмірі 47241(сорок сім тисяч двісті сорок одна) грн.. 58 коп., штраф в розмірі 156402 (сто п'ятдесят шість тисяч чотириста дві) грн. 59 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 36339 (тридцять шість тисяч триста тридцять дев'ять ) грн. 68 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, Ідентифікаційний код 30160757) витрати зі сплати судового збору в сумі 32420 (тридцять дві тисячі чотириста двадцять) грн. 86 коп.

У судовому засіданні 25 березня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 31 березня 2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява