Постанова № 38010112, 01.04.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 906/1522/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Волобуєва Т.М. (доручення № б/н від 01.10.2013 року); Климець Т.І. (доручення № б/н від 03.02.2014 року); Табалюк С.М. (згідно довідки з ЄДРПОУ АБ №463040)

відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал"Довбиський фарфоровий завод" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 14 лютого 2014 року у справі №906/1522/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод"

про стягнення заборгованості в сумі 461676,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21 листопада 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинські Шляхи» задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал» Довбиський фарфоровий завод» борг на загальну суму 446552,59 грн. та розстрочено його виконання на 2 місяці.

10 грудня 2013 року господарський суд Житомирської області видав наказ на примусове виконання рішення суду.

У січні 2014 року боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корал» Довбиський фарфоровий завод» звернувся до господарського суду Житомирської області із заявою про розстрочку виконання судового рішення, в якій просив суд надати розстрочку строком на 6 (шість) місяців, посилаючись на складне фінансове становище, що значно ускладнює виконання рішення суду. Також заявник зазначав, що сума, заявлена до стягнення за даним рішенням, є досить великою і сплатити її за два місяці у боржника не має змоги, оскільки це може привести боржника до його неплатоспроможності.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14 лютого 2014 року відмовлено ТОВ «Корал» Довбиський фарфоровий завод» у задоволенні заяви за №б/н від 23.01.2014 року про розстрочку виконання рішення господарського суду від 21.11.2013 року. Вказана ухвала обґрунтована тим, що визнавши позов стягувача, боржник не вжив будь-яких активних дій задля добровільної сплати боргу, що мало би своїм наслідком припинення провадження у справі без відкриття в подальшому виконавчого провадження за рішенням суду. Після відкриття виконавчого провадження боржник не запропонував стягувачу укласти мирову угоду. Не скористався боржник також можливістю укладення угоди про переведення боргу на дебітора ТОВ «Церсаніт Інвест» або ж про залучення кредитних коштів для погашення боргу перед позивачем тощо. З врахуванням вищевказаного, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що боржник має реальну можливість виконання рішення суду у цій справі як добровільно, так і в ході здійснення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, відповідач - ТОВ «Корал» Довбиський фарфоровий завод» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.02.2014 року по справі №906/1522/13 та прийняти нове рішення, яким розстрочити, строком на 6 (шість) місяців виконання рішення господарського суду Житомирської області від 21.11.2013 року у справі №906/1522/13. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального права, а також на неповноту з'ясування обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що на сьогоднішній день боржник перебуває у складному фінансовому становищі, що вбачається з фінансових звітностей, довідок з банківських установ, які були подані до суду для огляду, проте не взяті судом до уваги; боржником було запропоновано внести в якості забезпечення виконання рішення суду рухоме майно, проте суд проігнорував такі дії боржника для мирного врегулювання спору; апелянтом було доведено в судовому засіданні можливість погашення заборгованості в повному обсязі на підтвердження чого суду було надано перелік дебіторів боржника, основним з яких являється ТОВ «Церсаніт Інвест»; боржник має істотну заборгованість перед стягувачем та заборгованість по заробітній платі, існує ризик утворення заборгованості перед бюджетом по податках та зборах, у зв'язку з чим брак коштів негативно вплине на фінансове становище боржника і як наслідок погіршить його.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2014 року, у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Огороднік К.М., суддя Коломис В.В. було прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Корал" Довбиський фарфоровий завод" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.02.2014 року у справі №906/1522/13 та призначено дату судового засідання на 18 березня 2014 року.

На підставі розпорядження №31 від 18 березня 2014 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", у зв'язку з перебування у відрядженні головуючого судді (судді-доповідача) по справі №906/1522/13 - Тимошенко О.М., призначено колегію суддів по справі № 906/1522/13 у такому складі: головуючий суддя - Мамченко Ю.А., судді - Огороднік К.М., Коломис В.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського від 18 березня 2014 року справу №906/1522/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

Від позивача - ТОВ «Новоград-Волинські шляхи» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що з акту звірки між ТОВ «Корал» Довбиський фарфоровий завод» та ТОВ «Церсаніт Інвест» вбачається, що на розрахунковий рахунок боржника перераховані кошти в розмірі 796037,90 грн.; банківські виписки боржника свідчать про те, що підприємство стабільно працювало і стабільно одержувало виручку від реалізації продукції власного виробництва.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 березня 2014 року, у зв'язку зі зміною складу колегії суддів та неявкою представника відповідача, розгляд апеляційної скарги боржника було відкладено на 01 квітня 2014 року.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.89/.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Господарський суд Житомирської області, приймаючи рішення від 21 листопада 2013 року у цій справі, скористався правом розстрочити його виконання строком на два місяці.

Приймаючи за основу правову позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 13.12.2012 року №18-рп/2012 про відстрочення виконання судового рішення на певний строк, господарський суд виходив з того, що розстрочка виконання рішення суду має відповідати принципу верховенства права, який дає можливість приймати рішення з врахуванням загальних принципів права: добросовісності, розумності та справедливості (стаття 3 ЦК України) та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.

Господарським судом було забезпечено боржнику реальну можливість виконання рішення суду, однак боржник не виконав рішення суду у спосіб та порядку, що в ньому визначені, тоді як мав для цього реальну можливість.

Згідно частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню, оскільки посилання останнього на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення.

Наведена відповідачем підстава для розстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тією виключною обставиною, яка давала б підстави для розстрочки виконання рішення суду, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.

Боржник в заяві про розстрочку виконання рішення та апеляційній скарзі посилається на складне фінансове становище, яке, в разі відмови в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення, може призвести до банкрутства підприємства. В обґрунтування поданої заяви відповідачем подано копію Балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31.12.2013 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2013 рік, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 01.01.2014 року по ТОВ «Корал» Довбиський фарфоровий завод».

Проте, вказані обставини не є такими, що відповідають визначеним в статті 121 ГПК України обставинам, при яких надається розстрочка виконання рішення. Заявником не доведено, яким чином вони ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Останнім також не наведено виняткових обставин, які б були підставою для розстрочки виконання рішення в спірному випадку.

Фактично обставини, на які відповідач посилається у апеляційній скарзі, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для підприємства у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. Крім того, слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Корал» Довбиський фарфоровий завод» не здійснювало активних дій щодо погашення заборгованості, а заява про розстрочку виконання судового рішення мотивована скрутним фінансовим становищем товариства, що не є винятковим випадком.

Жодних доказів, які б свідчили про скрутне фінансове становище, заявником ані суду першої інстанції, ані при апеляційному розгляді питання не надано, тоді як невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав належних доказів, які б могли бути підставою для надання розстрочки виконання рішення та не обґрунтував необхідність розстрочки саме на шість місяців.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ,106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.02.14 р. у справі №906/1522/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1522/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.