Рішення № 38009986, 31.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.2014 Справа № 905/1467/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Донбасдомнаремонт», м.Донецьк (ідентифікаційний код 36252790)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод», м.Краматорськ (ідентифікаційний код 37133410)

про стягнення основної заборгованості в сумі 5937942,77грн., інфляції в сумі 35637,66грн., 3% річних у розмірі 19522,00грн.

від позивача: Арестова Н.Л. за довіреністю №9 від 24.02.2014р.,

від відповідача: Макаров А.А. за довіреністю №35/14-ю від 28.03.2014р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трест Донбасдомнаремонт», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод», м.Краматорськ про стягнення основної заборгованості в сумі 6688065,50грн., інфляції в сумі 40181,90грн., 3% річних у розмірі 83005,31грн.

Ухвалою від 11.03.2014р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №905/1467/14.

27.03.2014р. через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява б/н від 27.03.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод», м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Донбасдомнаремонт», м.Донецьк про визнання недійсним п.5.10. договору підряду №33-08-11 від 16.08.2011р.

Ухвалою від 31.03.2014р. господарський суд відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №33-08-11 від 16.08.2011р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 6688065,50грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 83005,31грн., інфляційних втрат в сумі 40181,90грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №33-08-11 від 16.08.2011р., листа №08/1042 від 28.11.2013р. та доказів його направлення, довідки №17/5/52-5 від 28.02.2014р., звіту про фінансові результати за січень 2014р., балансу на 31 січня 2014р., акту звірки взаємних розрахунків за період 9 місяців, претензії №08/7 від 09.01.2014р. та доказів ї направлення, листа №08/112 від 10.02.2014р., акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2013р. по 07.02.2014р. та доказів його отримання, додаткових угод до договору №1к від 01.11.2011р., №1а від 12.10.2011р., №1б від 03.05.2012р., №2 від 12.12.2011р., листа №1415 від 27.12.2012р., додаткових угод до договору №3 від 31.12.2012р., №4 від 13.03.2013р., №5 від 17.04.2013р., рахунків на оплату, довідко про вартість виконаних будівельних робіт, актів прийомки виконаних будівельних робіт, платіжних доручень.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 549, 550, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 15, 54-57, 67 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України.

20.03.2014р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що сума договору №33-08-11 від 16.08.2011р. становить 36215778,36грн. Також зазначено, що ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт» виконало ремонтні роботи за весь період дії договору та додаткових угод до нього на суму 26567459,06грн., об'єм будівельних робіт не був увесь вичерпаний, ТОВ «КФЗ» відмовилось працювати з позивачем та продовжувати дію договору на наступний рік. Також позивач зауважив, що рахунки за виконані будівельні роботи ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт» передав нарочно разом з актами виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) в останній день місяця, про що є підписи та печатка сторін на актах. Крім того, зазначив, що за весь період існування договірних відносин надані нами рахунки сплачувались боржником частково, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи.

31.03.2014р. позивачем надана заява про зменшення позовних вимог, за якою позивач визначив перелік актів, за якими виникла спірна заборгованість, та зменшивши суму позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача борг у розмірі 5937942,77грн., суму 3% річних у розмірі 19522,00грн., інфляційні втрати у розмірі 35637,66грн. До вказаної заяви додано розрахунок позовних вимог.

Враховуючи, що вказана заява не суперечить приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд в подальшому здійснює розгляд справи з її урахуванням.

31.03.2014р. відповідачем надано заяву, за якою зазначено, що останній може висказати свою аргументовану позицію за заявленими позовними вимогами по справі №905/1467/14 лише після виконання позивачем вимог, зазначених в ухвалі від 17.03.2014р. Також відповідачем зазначено, що з направленого позивачем на адресу ТОВ «КФЗ» позову не вбачається які саме роботи на його думку залишились не оплаченими, та за який саме період виникла заборгованість з їх оплати. Крім того, зазначено, що всі направлені позивачем на адресу ТОВ «КФЗ» платіжні вимоги-доручення (рахунки), а також акти виконаних робіт за формою КБ-2в та кошторисно-фінансові розрахунки, складені згідно ресурсним нормам та розцінкам (Мінпром, Держбуд) ДБН Д.1.1-1-2000 до зазначених платіжних вимог-доручень (виставлених до оплати згідно п.2.3. договору підряду №33-08-11 від 16.08.2011р.) оплачені.

Як вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи, ухвалу про порушення провадження у справі від 11.03.2014р., якою засідання призначено на 17.03.2014р., відповідачем отримано 14.03.2014р., ухвалу про відкладення розгляду справи від 17.03.2014р., якою засідання призначено на 31.03.2014р., отримано відповідачем 21.03.2014р. Так, суд дійшов висновку про достатність у відповідача часу для реалізації всіх своїх прав, визначених у ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, щодо ознайомлення з матеріалами справи, зняття копій, подання доказів, надання усних та письмових пояснень господарському суду, наведення своїх міркувань та доводів з усіх питань, що виникають в ході судового процесу та інш.

Отже, ненадання мотивованого відзиву та доказів на підтвердження своїх доводів є суто організаційною проблемою відповідача.

Відтак, оскільки під час розгляду справи відповідач не обґрунтував свою позицію щодо відхилення вимог позивача, наданим ст. 22 ГПК України правом на представлення нових доказів, які б у встановленому порядку спростовували викладені позивачем обставини не скористався, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

16.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест Донбасдомнаремонт» (підрядник) укладено договір підряду №33-08-11 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується власними силами за завданням змовника, у відповідності з умовами цього договору виконати роботи з капітального ремонту комплексу доменної печі ДП-4 (власне ДП-4, ливарний двір та повітронагрівачі) ТОВ «Краматорський феросплавний завод» (п.1.1. Договору).

Додатковою угодою №1а від 12.10.2011р. до Договору сторони дійшли згоди про доповнення п.1.1. договору новими видами робіт, виклавши його в наступній редакції: «Підрядник зобов'язується власними силами за завданням замовника, у відповідності до умов цього договору виконати роботи по капітальному ремонту комплексу доменної печі ДП-4 (власне ДП-4, ливарний двір та повітронагрівачі), вигребка повітронагрівачів №№1, 2, 3, 4 доменної печі №3 ТОВ «Краматорський феросплавний завод».

Додатковою угодою №1б від 03.05.2012р. до Договору сторони узгодили наступну редакцію пункту 1.1. Договору: «Підрядник зобов'язується власними силами за завданням замовника, у відповідності з умовами цього договору виконати роботи з капітального ремонту комплексу доменної печі ДП-4 (власне ДП-4, ливарний двір та повітронагрівачі) ТОВ «Краматорський феросплавний завод» та демонтажу холодильних плит ДП-3 з обов'язковим їх збереженням в кількості 369 штук.

За п.1.3. Договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити (якщо інше не передбачено положеннями цього договору) виконані підрядником роботи.

Пунктом 9.5. Договору в редакції додаткових угод до нього встановлено, що строк дії договору з моменту його підписання та по 31.12.2013р. включно.

Відповідно до п.1.2. Договору обсяг, характер та вартість ремонтів, передбачених п.1.1. та п.2.2. цього договору, визначаються на підставі замовлень, відомостей дефектів, проектною документацією, кошторисів та графіків, узгоджених та затверджених в установленому порядку на підприємстві замовника.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що вартість ремонтів, доручених до виконання підряднику, визначається затвердженими замовником кошторисно-фінансовим розрахунком.

У відповідності до п.2.2. Договору в редакції додаткової угоди №1а від 12.10.2011р. до нього загальна вартість робіт на момент укладення цього договору орієнтовно складає 14160000,00грн. в т.ч. ПДВ 20% 2360000,00грн. Загальна вартість (ціна) цього договору включає в себе фактично виконаний обсяг робіт, підтверджений актами виконаних робіт.

Додатковою угодою №4 від 13.03.2013р. до Договору п.2.2. доповнено реченням та викладено в наступній редакції: «Замовник компенсує підряднику видатки: на доставку персоналу підрядника, задіяного в роботах на об'єктах замовника до місця відрядження (ТОВ «КФЗ» м.Краматорськ); відрядні видатки персоналу підрядника, задіяного в роботах на об'єктах замовника: 40грн. без ПДВ добові на одну людину за час відрядження на ТОВ «КФЗ», видатки на проїзд робітників підрядника у випадку самостійного прямування до місця відрядження (ТОВ «КФЗ» м.Краматорськ). Підставою для компенсації є акт підписаний двома сторонами, з наданням замовнику копій, які підтверджують видатки підрядника документів (посвідчень на відрядження, копій проїзних документів, актів виконаних робіт); компенсація видатків з доставки персоналу підрядника, задіяного в роботах на об'єктах замовника, від місць проживання в м.Краматорськ та назад, здійснюється лише по доставці персоналу підрядника згідно «вахтового графіку». Інші поїздки персоналу підрядника, не узгоджені з замовником, компенсації не підлягають; за узгодженням сторін можлива доставка транспортом замовника та за його рахунок».

17.04.2013р. сторонами відповідно до додаткової угоди №5 від 17.04.2013р. до Договору доповнено п.2.2. Договору наступною редакцією: «Вартість робіт за угодою №5 орієнтовно складає 20000000,00грн. в т.ч. ПДВ 20% 3333333,33грн. у зв'язку зі збільшенням їх обсягів».

У відповідності до п.3.2. Договору здача-прийомка виконаних робіт, передбачених цим договором, оформлюється щомісячно двосторонніми актами прийомки виконаних робіт за формою КБ-2в, які складаються, оформлюються та надаються замовнику підрядником.

Як зазначає позивач, відповідачем не сплачено вартість виконаних робіт за актом №182 за червень 2013р. на суму 93646,68грн., та повністю не сплачено вартість робіт за актами №181 за червень 2013р., №№220, 219, 231, 228, 229, 235, 234, 230, 237, 233, 225, 232, 227, 236, 224, 226 за липень 2013р., №№ 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282 за серпень 2013р., №№309, 310, 311, 312, 313, 314 за вересень 2013р., на загальну суму 5937942,77грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що загальна сума грошових коштів, перерахованих в якості оплати за виконані роботи становить 19879393,56грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Враховуючи, що умовами Договору не передбачено порядку зарахування грошових коштів за виконані роботи за окремо визначеним актом виконаних робіт, а в призначенні платежу в платіжних дорученнях зазначено «перераховується згідно дог. 33-08-11 від 16.08.2011р. за виконані роботи», суд дійшов висновку, що зарахування грошових коштів за виконані роботи мало відбуватися в послідовному порядку.

Дослідивши акти виконаних робіт, які передують спірним, зокрема, №№324, 325, 326, 327 за вересень 2011р., №№389, 390, 391, 392, 393, 394, 395, 396, 397, 398, 399, 400 за жовтень 2011р., №№437, 438, 439, 440, 452, 453, 454, 455, 456 за листопад 2011р., б/н за грудень 2011р., №№39, 36, 41, 42, 40, 43, 44, 37, 38 за січень 2012р., №№945, 93, 100, 96, 98, 95, 99, 97 за лютий 2012р., №№163, 166, 164, 167, 168, 169, 170, 165 за березень 2012р., №№241, 238, 239, 240 за квітень 2012р., №№330, 329, 328, 327, 326 за травень 2012р., №№412, 411 за червень 2012р., №№492, 491, 495, 494, 496, 497, 493 за липень 2012р., №№567, 569, 570, 571, 568, 572 за серпень 2012р., №№625, 626, 622, 623, 624, 621 за вересень 2012р., №№689, 687, 690, 692, 691, 688 за жовтень 2012р., №№718, 719, 720, 721, 722, 723, 724, 725, 726, 727 за листопад 2012р., №№758, 759, 760, 761, 762, 763, 764 за грудень 2012р., №№23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 за січень 2013р., №№60, 59, 58, 57, 56, 55, 54, 53, 52 за лютий 2013р., №№93, 95, 99,98, 97, 96, 94, 100, 101, 102, 103 за березень 2013р., №№126, 115, 117, 116, 125, 124, 123, 122, 119, 118, 120, 121 за квітень 2013р., №№145, 146, 147, 148, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158 за травень 2013р., №№ 188, 189, 190, 187, 186. 185, 184, 183, 182, за червень 2013р., судом встановлено, що сума виконаних робіт за вказаними актами становить 19469339,90грн.

Таким чином, залишок оплати у розмірі 410053,66грн. мав бути зарахований в рахунок наступних зобов'язань з оплати виконаних робіт, тобто, за актами №181 за червень 2013р., №№220, 219 за липень 2013р. повністю та за актом №231 за липень 2013р. частково у розмірі 5135,31грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що виконані роботи за актами №181 за червень 2013р., №№220, 219 за липень 2013р. відповідачем сплачені повністю та за актом №231 за липень 2013р. частково у розмірі 5135,31грн.

Дослідивши спірні інші акти №№228, 229, 235, 234, 230, 237, 233, 225, 232, 227, 236, 224, 226 за липень 2013р., №№ 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282 за серпень 2013р., №№309, 310, 311, 312, 313, 314 за вересень 2013р., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств, судом встановлено, що сума виконаних робіт за вказаними актами становить 5225235,27грн.

Разом з актом №231 за липень 2013р., несплачений залишок за яким становить 7572,19грн., загальна сума виконаних робіт за спірними актами складає 5232807,46грн.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2в та СФР, складених згідно ресурсним кошторисним нормам та розцінкам (Мінпром, Держбуд) ДБН Д.1.1.-1-2000 р. з обов'язковим посиланням на номер цього договору, на поточний рахунок підрядника - протягом 7-ми календарних днів, після пред'явлення підрядником платіжної вимоги-доручення (рахунку) за фактом виконаних робіт.

10.01.2014р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію №08/7 від 09.01.2014р. з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 5937942,77грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у встановлені терміни відповідач не сплатив позивачу за Договором вартість виконаних робіт, внаслідок чого з 20.01.2014р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 5232807,46грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 5232807,46грн. відповідачем суду не представлено.

Враховуючи, що предметом позовних вимог є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов Договору щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт частково за актом №182 за червень 2013р. на суму 93646,68грн., та повністю за актами №181 за червень 2013р., №№220, 219, 231, 228, 229, 235, 234, 230, 237, 233, 225, 232, 227, 236, 224, 226 за липень 2013р., №№ 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282 за серпень 2013р., №№309, 310, 311, 312, 313, 314 за вересень 2013р., та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги щодо сплати заборгованості у розмірі 705135,31грн. за спірними актами суд вважає необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 5232807,46грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також відповідно до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 19522,00грн., нараховані за період з 20.01.2014р. по 28.02.2014р. на суму 5937942,77грн., інфляційні втрати у розмірі 35637,66грн., нараховані за лютий 2014р. на суму 5937942,77грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, господарським судом встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивачем допущено помилку в частині визначення сум на яку здійснюється нарахування. Так, позивач при здійсненні розрахунку визначено суму нарахування 5937942,77грн., тоді як судом встановлена сума заборгованості, а відповідно і сума нарахування 3% річних та інфляційних втрат - 5232807,46грн.

Здійснивши розрахунок 3% річних самостійно за період з 20.01.2014р. по 28.02.2014р. на суму 5232807,46грн., та інфляційних втрат за лютий 2014 року на суму 5232807,46грн., судом встановлено, що сума 3% річних становить 17203,75грн., а сума інфляційних втрат - 31396,85грн.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково: 3% річних у розмірі 17203,75грн., інфляційні втрати - у розмірі 31396,85грн.

Також позивачем надано заяву про забезпечення позову №08/178 від 28.02.2014р., за якою позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову та накласти арешт на рахунки відповідача (п/р 260093015673158 у філії Центрального міського відділення ПАТ ПІБ у м.Горлівка, МФО 334464 та п/р 26005300002594 в АТ «Златобанк», МФО 380612) в межах суми позову 6811252,71грн.

Підстави подання заяви про вжиття запобіжних заходів та порядок вжиття заходів забезпечення позову визначені розділом Х ГПК України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову міститься в ст. 67 ГПК України, серед них вказана правова норма визначає:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

заборону відповідачеві вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивач належних та допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, доказів, що підтверджують можливість виникнення чи наявності обставин, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим провадження у справі не надав.

Посилання позивача на той факт, що відповідач ігнорує свій обов'язок з погашення заборгованості, не може бути підставою застосування заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що сплата судового збору за подання позивачем вказаного позову була відстрочена до винесення рішення у зазначеній справі, судовий збір в частині позовних вимог, в яких судом у задоволенні відмовлено та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст. 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Донбасдомнаремонт», м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод», м.Краматорськ про стягнення основної заборгованості в сумі 5937942,77грн., інфляції в сумі 35637,66грн., 3% річних у розмірі 19522,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Моріса Тереза, буд.18, ідентифікаційний код 37133410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Донбасдомнаремонт» (83049, м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22, ідентифікаційний код 36252790) суму основної заборгованості у розмірі 5232807,46грн., 3% річних у розмірі 17203,75грн., інфляційні втрати у розмірі 31396,85грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Моріса Тереза, буд.18, ідентифікаційний код 37133410) на користь Державного бюджету України (отримувач: Київське УК/Київський р-н/22030001, банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ) в Донецькій області, МФО: 834016, ЄДРПОУ: 38034002, рахунок: 31217206783006, ідентифікаційний код господарського суду Донецької області: 03499901) судовий збір у розмірі 64401,54грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Донбасдомнаремонт» (83049, м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22, ідентифікаційний код 36252790) на користь Державного бюджету України (отримувач: Київське УК/Київський р-н/22030001, банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ) в Донецькій області, МФО: 834016, ЄДРПОУ:38034002, рахунок: 31217206783006, ідентифікаційний код господарського суду Донецької області: 03499901) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8678,46грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1827,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 31.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2014р.

Суддя Ю.В. Сич