Постанова № 38009822, 01.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 р. Справа №805/2932/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Бойченко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Донецького обласного військового комісаріату

про визнання протиправною відмови у присвоєнні

статусу учасника бойових дій, зобов'язання

встановити статус учасника бойових дій та видати

відповідне посвідчення

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - особисто,

ОСОБА_2 за дог. від 31 березня 2014 року,

від відповідача: Коріняко О.В., за дов. від 08 січня 2014 року

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправною відмови у присвоєнні статусу учасника бойових дій, зобов'язання встановити статус учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення.

Позов вмотивований тим, що позивач проходив службу у військовій частині 25369, республіка Грузія, м. Батумі в період з 30 серпня 1991 року по 24 жовтня 1992 року.

Під час проходження служби позивач отримав бойове осколкове поранення у праву голінь та хімічне отруєння хлоровмісним газом у м. Тбілісі. Після поранення позивач був направлений у шпиталь м. Батумі для лікування.

Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарняної комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців позивач хворіє на бронхіальну астму змішаної форми ІІІ ступеня важкості із фазами загострення, що контролюється частково, має емфізему легенів, страждає на легеневу недостатність ІІ ступеня.

На підставі вищенаведених фактів позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання його учасником бойових дій.

04 грудня 2013 року своїм рішенням, оформленим протоколом № 14 відповідач, неправомірно на думку позивача, відмовив визнати його учасником бойових дій, посилаючись на те, що Грузію не віднесено до переліку держав і періодів ведення бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення аналогічні, викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення від 01 квітня 2014 року № 197, в яких вважає позовні вимоги не обґрунтовані нормами чинного законодавства України, просив відмовити у позовних вимогах з огляду на той факт, що до комісії звертався не громадянин ОСОБА_1, а громадянин ОСОБА_1, Грузію, де служив позивач, не віднесено до переліку держав і періодів ведення бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63. Вважає, що позивачем не доведений факт особистої участі у бойових діях або їх забезпеченні відповідними довідками, що видаються архівними органами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Донецького обласного військового комісаріату з заявою про встановлення йому статусу учасника бойових дій як ОСОБА_1.

Під час проходження військової служби позивач мав прізвище - ОСОБА_1, яке змінив відповідно до свідоцтва про зміну імені від 04 листопада 2011 року НОМЕР_1, яке надане позивачем під час судового засідання (а.с. 33).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 30 серпня 1991 року по 24 жовтня 1992 року проходив військову службу у військовій частині 25369, республіка Грузія, м. Батумі у званні «рядовий». Дані обставини не доведені певним військовим квитком позивача, оскільки позивач пояснив, що військовий квиток, де було зазначено про проходження ним служби у військовій частині 25369, республіка Грузія, м. Батумі залишився у військовій частині на території Грузії.

Згідно військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_1 був залучений на військову службу 24 грудня 1990 року у військову частину 96444 (м. Ворошиловргад УРСР) та звільнений в запас за хворобою 04 грудня 1991 року, а не 24 жовтня 1992 року, як зазначено у позові (а.с. 36).

Як пояснив позивач даний військовий квиток був виданий йому як дублікат.

Проте, в доведення проходження військової служби у військовій частині 25369, республіка Грузія, м. Батумі позивачем надано обліково-послужну картку до військового квитка НОМЕР_3 (а.с. 34-35) та довідку центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 02 жовтня 2013 року № 237/138, адресованої на запит військового комісара Петровсько-Куйбишевського районного військового комісаріату м. Донецька (а.с.12). Також вказаною довідкою центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації встановлено, що позивач прибув до військової частини 25369, республіка Грузія, м. Батумі з військової частини 96444, республіка Україна, м. Ворошиловград.

Слід зазначити, що Актом проголошення незалежності України, прийнятим позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року проголошено незалежність України та створено самостійну українську державу - Україну. Тобто, у період проходження військової служби позивачем в республіці Грузія Україна вже мала статус незалежної держави, хоча призивався позивач саме з СРСР.

Крім того, в довідці центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації зазначено, що частина 25369, в якій проходив службу позивач з 30 серпня 1991 року по 24 жовтня 1992 року, хоча звільнений позивач був 04 грудня 1991 року, знаходилася на території Грузії, де проходили бойові дії, пов'язані з громадянською війною у вказаній республіці. В наказі командира військової частини 25369 від 19 вересня 1991 року за № 231 зазначено, що під час несення караулу на бойовому чергуванні 17 вересня 1991 року рядовий ОСОБА_1 (ініціали не розкриті) отримав бойове осколкове поранення правої голені та хімічне отруєння хлоровмісним газом в м. Тбілісі, після чого відбув з 19 вересня 1991 року до шпиталю м. Батумі на лікування.

Довідкою архіву військово-медичних документів військово-медичного музею Міністерства оборони Російської Федерації підтверджено, що ОСОБА_1 лікувався у військовому шпиталі військової частини 25369 з 17 вересня 1991 року з осколковим пораненням правої голені при виконанні військового обов'язку (а.с. 11). Слід зазначити, що діагнозу стосовно хімічного отруєння дана довідка не містить.

Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарняної комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 25 липня 2013 року рядовий у відставці ОСОБА_1 хворіє на бронхіальну астму змішаної форми ІІІ ступеня важкості із фазами загострення, що контролюється частково, має емфізему легенів, страждає на легеневу недостатність ІІ ступеня (а.с. 10). Вказані захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Також даним витягом з протоколу засідання військово-лікарняної комісії Північного регіону від 25 липня 2013 року скасовано протокол засідання військово-лікарняної комісії військової частини 52254 від 23 жовтня 1991 року № 278, якого у позивача немає.

Позивач звернувся з зазначеними документами до військового комісаріату та заявою про надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням комісії Донецького обласного військового комісаріату від 04 грудня 2013 року, оформленим протоколом № 14 позивачеві було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій з посиланням на те, що Грузію не віднесено до переліку держав і періодів ведення бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 (а.с. 15-16).

Як правову підставу у рішенні вказано постанову Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63.

Позивач вважає, що рішення комісії є неправомірним, оскільки Перелік держав і періодів бойових дій на їх теріторії, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 не є вичерпним, хоча Республіка Грузія і не була віднесена до цього Переліку, проте позивач виконував службово-бойові завдання в умовах збройних конфліктів - громадянської війни у республіці Грузія із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику своє життя та здоров'я.

Також позивач зазначає, що даним Переліком до територій, на яких велися бойові дії, віднесено «інші країни після грудня 1979 року», куди, на його думку, і відноситься Республіка Грузія.

Судом на підставі обліково-послужної картки до військового квитка НОМЕР_3 та архивних документів Міністерства оборони РФ встановлено, що ОСОБА_1 з 30 серпня 1991 року по 04 грудня 1991 року зачислено до військової частини 25369, Республіка Грузія, м. Батумі.

З обліково-послужної картки до військового квитка НОМЕР_1вбачається, що ОСОБА_1 з 30 серпня 1991 року по 04 грудня 1991 року проходив військову службу у військовій частині 25369 на посаді оператора (а.с. 35).

Судом також встановлено, що при зверненні до відповідача з приводу надання позивачу статусу учасника бойових дій, рішенням комісії, затвердженим військовим комісаром Донецького обласного військового комісаріату, яке оформлено протоколом № 14 від 04 грудня 2013 року, позивачу було відмовлено.

Суд вважає, що відповідач дійшов до вірного висновку, відмовляючи позивачу у визнанні його учасником бойових дій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях, як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно ст. 6 п. 2 вказаного Закону учасниками бойових дій визнаються - учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Позивач призивався до війскової служби із СРСР, однак проходив службу на території іншої країни - республіка Грузія.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначений перелік держав і періодів бойових дій на їх території, де Грузію не віднесено до переліку цих держав у період проходження військової служби позивачем.

Зі змісту примітки 6 до Переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Таким чином, необхідна бути доведена сукупність таких юридичних фактів: особа повинна бути військовим фахівцем, який був направлений Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії, та мати у наявності довідку 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про його особисту участь у бойових діях. Саме із сукупністю зазначених юридичних фактів закон пов'язує право особи на визнання її учасником бойових дій.

Позивачем не надано доказів направлення його як військового фахівця Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачу не може бути присвоєний статус учасника бойових дій.

Дана правова позиція цілком узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду з зазначеного предмету позову (ухвали ВАСУ від 24 квітня 2013 року у справі № К/800/5868/13, від 10 липня 2013 року у справі № К/800/24327/13 та у справі № К/800/3305/13, від 16 липня 2013 року у справі № К/9991/30608/11, від 18 липня 2013 року у справі № К/9991/9864/12).

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 р. зі змінами та доповненнями, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату визнання протиправною відмови у присвоєнні статусу учасника бойових дій, зобов'язання встановити статус учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 01 квітня 2014 року та проголошена в присутності представників сторін.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.