Ухвала суду № 38009259, 18.03.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/3496/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клімашевська І. В.Номер провадження 22-ц/788/594/14 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 34

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Собини О. І.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2014 року

в цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Комплекс «Театральний», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», про відшкодування заподіяної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

19 квітня 2013 року позивач звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона займається підприємницькою діяльністю, у зв'язку з чим орендує нежиле приміщення, яке розташоване в торгівельному комплексі «Театральний» за адресою: АДРЕСА_1. 27 грудня 2012 року сталося залиття орендованого нею приміщення гарячою водою з розташованого поверхом вище нежилого приміщення, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, з вини останнього, внаслідок чого зіпсувався товар, яким вона торгувала і їй була заподіяна майнова шкода у розмірі 21815,02 грн., яку вона просила стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, як зазначено, внаслідок залиття орендованого нею нежилого приміщення вона зазнала збитків у вигляді упущеної вигоди, які полягають у неотриманні доходу від здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з продажем товару, які позивачка оцінила в сумі 23887,15 грн. та просила стягнути з відповідача на свою користь.

Також протиправними діями відповідача, як вона вважає, їй була заподіяна і моральна шкода, що виразилась у душевних стражданнях у зв'язку з пошкодженням її майна, яку вона просила стягнути з відповідача на свою користь у сумі 5000 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2014 року, в яке були внесені виправлення ухвалою цього ж суду від 20 лютого 2014 року, частково задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду в сумі 20900 грн. 72 коп., а також частину понесених судових витрат по справі в сумі 185 грн. 49 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду в частині задоволення позову відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в зазначеній частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаної частини позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки сторонами договорів про співробітництво та порядок користування спільними нежитловими приміщеннями в торгівельному комплексі «Театральний» є суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи-підприємці та юридичні особі. Відтак, на думку відповідача, справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Крім того, на думку відповідача, не доведено факт заподіяння шкоди майну позивача саме через його неправомірні дії, оскільки висновком судової будівельно-технічної експертизи № 67 від 03 грудня 2013 року встановлено, що дві латунні заглушки, через які сталося залиття орендованого позивачкою приміщення, не відносяться до комплектації системи опалення належного йому нежилого приміщення та разом з частиною металевих труб не належать йому на праві власності. Що стосується встановленої в його магазині системи опалення, то вона знаходиться в технічно справному стані, що виключає можливість протікання води і затоплення приміщень.

Також відповідач не погоджується та вважає необґрунтованим розмір стягнутої з нього за рішенням суду матеріальної шкоди, а також вважає неправильним покладення на нього витрат за проведення товарознавчого дослідження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги, представників позивача ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_8 та третьої особи ТДВ «Комплекс «Театральний» - Куцолабської А.В. про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець і для здійснення підприємницької діяльності орендує нежиле приміщення площею 19 кв.м на першому поверсі торгівельного комплексу «Театральний» за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ВВ» (т.1, а.с.44-45,47).

Відповідач ОСОБА_3, як фізична особа, відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 23 грудня 2004 року, є власником нежилого приміщення площею 184,3 кв.м, що розташоване на другому поверсі вищевказаного торгівельного комплексу над орендованим позивачкою нежилим приміщенням (т.1, а.с.161-163, 165).

27 грудня 2012 року водою з вище розташованого нежилого приміщення магазину «Сніжна королева», власником якого є відповідач ОСОБА_3, через стелю було залито приміщення магазину «Шедевр», яке орендує позивач.

Відповідно до складеного комісією акту про залиття приміщення магазину «Шедевр», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до складу якої ввійшли головний інженер ТДВ «Комплекс «Театральний» та фізичні особи-підприємці, очевидці вказаної події, було підтверджено факт залиття вказаного нежилого приміщення магазину, а також встановлено наявність пошкодженого там товару та іншого майна відповідно до переліку, зазначеному в цьому акті (т.1, а.с.8-10).

Також комісією того ж дня було складено акт про огляд приміщення відповідача, в якому зазначено, що джерело аварії знаходиться в його нежилому приміщенні в магазині «Сніжна королева», що на момент залиття не експлуатувалось за призначенням. Причиною протікання води в приміщенні відповідача і, як наслідок, залиття нежилого приміщення позивача, як встановила комісія, що вказано в цьому акті, став вихід внаслідок недбалого користування системою опалення з ладу двох латунних заглушок на різьбовому з'єднанні труб опалення в магазині відповідача, відрізаних під час самовільного переобладнання колишньої системи опалення (т.1, а.с.11).

Про аналогічне йдеться і у висновку судової будівельно-технічної експертизи №67 від 03 грудня 2013 року, в якому з приводу зазначеного уточнено, що ті дві латунні заглушки, що вийшли з ладу, встановлені на різьбовому з'єднанні на металевому трубопроводі, що виступає з підлоги торгового залу «207,а» в магазині «Сніжна королева» (т.2, а.с.21-29, 30-45).

Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження № 77 від 30 січня 2013 року, складеного експертом Бондаренко Т.В., розмір матеріальної шкоди, завданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 пошкодженням її товару внаслідок залиття 27 грудня 2012 року водою приміщення магазину «Шедевр», на момент проведення дослідження, становить 21815,02 грн. (т.1, а.с.12-23, 24-38, 39).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що саме з вини відповідача, який повинен контролювати технічний стан майна в належному йому нежилому приміщенні, було залито гарячою водою орендоване позивачем нежиле приміщення магазину, так як відповідач безвідповідально поставився до утримання майна, не дбав про належний технічний стан залишків старої системи опалення, доступ до якої знаходився виключно у його нежилому приміщенні, внаслідок чого позивачу було завдано майнову шкоду, оскільки був зіпсований товар, що знаходився в магазині, тому суд захистив її порушене право, стягнувши з відповідача на користь позивача суму завданих матеріальних збитків в розмірі 20900,72 грн., з яких: 18841,04 грн. - розмір матеріального збитку внаслідок залиття та 2059,68 грн. - сплачена позивачем вартість експертного товарознавчого дослідження, як витрати, зроблені позивачем для відновлення свого порушеного права.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами 1, 2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Як зазначено в ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.1 ст.325 ЦК України йдеться про те, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

За положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Отже, виходячи із встановлених обставин справи, з яких випливають деліктні правовідносини, факт залиття орендованого позивачем нежилого приміщення магазину і, відповідно, заподіяння їй майнової шкоди, судом встановлений правильно.

Заперечення в цьому своєї вини відповідач ОСОБА_3 не довів, а ті доводи, на які він посилається в апеляційній скарзі стосовно невизнання цього, такими доказами не являються.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що два металевих трубопроводи, які виходять з підлоги в торговому залі належного йому нежилого приміщення, на яких встановлені дві латунні заглушки, з яких відбувся витік води, не відносяться до системи опалення, а отже, йому не передавались від попереднього власника і не являються майном, належним йому на праві власності, не доведені належними та допустимими засобами доказування, а є лише припущеннями відповідача, тому не заслуговують на увагу колегії суддів.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи № 67 від 29 листопада 2013 року, два металевих трубопроводи, що розташовані в підлозі торгового залу № «207а» та в коридорі № «202», на які встановлено дві латунні заглушки, є залишками колишньої системи опалення, яка була обрізана в місцях встановлення заглушок ще на момент придбання відповідачем нежилого приміщення, та є інша система опалення приміщення магазину «Сніжна королева», що складається з поліпропіленових труб діаметром 25 мм, які проложені відкрито по стінах приміщення і приєднані до металевих транзитних стояків опалення, до якої приєднані металеві радіатори в кількості 9 шт. (торговий зал «207а»). Також в приміщенні «199» встановлені 2 металевих радіатора, в приміщенні «200» - один, які приєднані до прихованої системи опалення, виконаної з металевих труб .

Надана «Комплексом «Театральний» проектно-технічна документація на систему опалення ІІ поверху цієї будівлі станом на 27 липня 1998 року, як зазначено у висновку експерта, не відповідає тій, яка була встановлена на момент обстеження, тобто система опалення була перероблена після продажу вказаного нежилого приміщення від АТЗП «Комплекс «Театральний» на користь ДП «КМ Інвестиції Україна» відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 27 липня 1998 року (т.1, а.с.148, 152-153, 154, 188, 189; т.2, а.с.21-29, 30-46, 98, 123-131).

Отже, за наявності встановлених обставин, експерт дійшов висновку, що та система опалення, від якої залишились дві металеві труби з заглушками, не відноситься до комплектації іншої системи опалення, яка знаходиться в належному технічному стані на відміну від тієї, з якої текла вода.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що теплова мережа у вигляді двох металевих трубопроводів, розташованих в підлозі торгового залу належного відповідачу нежилого приміщення, та які виступають з підлоги, з встановленими на них двома латунними заглушками, не були передані йому у власність згідно акту прийому-передачі нежилих приміщень від 24 грудня 2004 року, у зв'язку з чим не є його майном і він не має відповідати за їх несправність, не заслуговують на увагу колегії суддів, виходячи з наступного.

Зокрема, виходячи з вимог ст..186 ЦК України, вказана теплова мережа раніше призначалась для обігріву придбаного відповідачем нежилого приміщення, тому, як приналежність цього приміщення, разом із всим нежилим приміщенням по договору купівлі-продажу перейшла у власність відповідача, враховуючи, що зворотного той не довів.

Також матеріалами справи доведено, що доступ до тих залишків системи опалення знаходиться виключно у належному відповідачу приміщенні, тому, як власник всього приміщення магазину, він має утримувати в належному технічному стані все своє майно, що від нього вимагається і по договору про порядок користування нежилим приміщенням у комплексі «Театральний» від 03 січня 2012 року (т.1 а.с.149)

Відтак, саме він повинен відповідати за спричинення позивачу шкоди, завданої внаслідок пошкодження її майна від залиття водою приміщення.

Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно того, що в акті прийому-передачі нежилого приміщення від 24 грудня 2004 року не зазначено про передачу відповідачу у власність елементів колишньої системи опалення (т.1, а.с.165)., то з урахуванням вище вказаного вони не спростовують висновків суду про наявність підстав для покладення на ОСОБА_5 відповідальності за заподіяну позивачу майнову шкоду.

Також колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що приміщення позивача не могло бути затоплено гарячою водою, так як теплова енергія до вище розташованого приміщення відповідача не подавалась.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що на момент огляду нежилого приміщення відповідача експертом Меніним А.І. було встановлено, що те приміщення опалюється, що підтверджено цим експертом, хоча договір на подачу тепла в це приміщення не укладався (т.1, а.с.222).

З цього приводу позивач висловила думку, що відповідач міг користуватись послугами теплопостачання, не здійснюючи при цьому їх оплату.

Крім того, під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, про що зазначено у її висновку, було відновлено подання теплоносія до магазину «Сніжна королева», який належить відповідачу, шляхом відкривання шарових запірних кранів, розташованих в технологічному отворі підлоги в приміщенні «201» і на транзитних стояках в приміщенні торгового залу «207 «А» магазину «Сніжна королева».

Під час подачі теплоносія до металевого трубопроводу, розташованого в підлозі, було виявлено витікання води на місці знаходження пошкодженої латунної заглушки, розташованої над підлогою в торговому залі «207 «а», про що також зазначено в акті огляду приміщення від 27 грудня 2012 року (т.2, а.с.21-29), що свідчить, на думку колегії суддів, про наявність теплоносія в системі опалення, яка проходить через приміщення відповідача, так як протилежного останній належними та допустимими доказами не довів.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що акти про залиття орендованого позивачем нежилого приміщення не відповідають вимогам законодавства та не містять даних про вину відповідача є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки цими актами встановлено лише факт залиття орендованого позивачем нежилого приміщення, джерело витікання води і заподіяння, у зв'язку з цим, шкоди майну позивача.

Крім того, з фотографій , на яких зафіксовані оглянуті експертом пошкоджені заглушки, їх місця знаходження в приміщенні магазину, вбачається, що вони не сховані, знаходяться на видних місцях, тому, виходячи з умов договору про порядок користування нежилим приміщенням у комплексі «Театральний» від 03 січня 2012 року, підписаного в тому числі і відповідачем (т.2, а.с.117-118), він не повинен був допускати пошкоджень інженерних мереж (системи постачання тепла, води та електроенергії).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як має бути розглянутий господарським судом, колегія суддів ставиться до них критично, враховуючи, що ОСОБА_3 придбав вказане нежиле приміщення загальною площею 184,3 кв.м, що розташовано по АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 23 грудня 2004 року у ПП торговий комплекс «Лабіринт», виступаючи стороною договору саме в якості фізичної особи (т.1, а.с.164, 165).

В той же час, являючись фізичною особою - підприємцем, відповідач ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність в магазині «Сніжна королева», що знаходиться в придбаному ним нежилому приміщенні (т.1, а.с.61, 108, 109).

Таким чином, на думку колегії суддів, спір з фізичною особою, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових відносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, правильно судом розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Що стосується посилань в апеляційній скарзі на те, що позивачкою не доведено наявність пошкодженого товару та не обґрунтовано визначений розмір матеріальної шкоди, то до них колегія суддів також ставиться критично, враховуючи, що перелік пошкодженого товару, встановлений в акті про залиття приміщення від 27 грудня 2012 року, відповідає тому переліку пошкодженого товару, який досліджений експертом у висновку експертного товарознавчого дослідження від 30 січня 2013 року № 77, за виключенням двох найменувань одиниць товару, у відшкодуванні вартості яких суд першої інстанції відмовив (т.1, а.с.8-10, 12-23, 24-39), тобто весь пошкоджений товар досліджувався експертом. До того ж, клопотання про огляд та дослідження доказів за їх місцезнаходженням під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось.

Щодо непогодження відповідача зі стягненням з нього на користь позивача вартості двох бокалів для шампанського, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з висновку експертного товарознавчого дослідження від 30 січня 2013 року № 77, судовим експертом досліджено два набори для шампанського торгівельної марки «Chinelli» (Італія), арт. № 6003100 («Змія в золоті»), код 226509 та № 3002500 («Змія в сріблі»), код 226508 та виявлено наступні пошкодження: плями від намокання, короблення художнього упакування (картонної коробки) та ушкодження його цвілевими грибами, намокання, забруднення та деформація тканинної підкладки в упакуванні, намокання та короблення товарного ярлика, схід декоративного покриття на фігурці-талісмані року (т.1, а.с.18).

Таким чином, враховуючи, що вказані бокали для шампанського не призначені для реалізації як самостійний товар, оскільки є наборами для шампанського, що включають окрім бокалу ще й його художнє упакування, яке було ушкоджено внаслідок залиття орендованого позивачкою нежилого приміщення магазину, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача і їх вартості, на думку колегії суддів, є правильним.

Отже, обставини стосовно визначення розміру заподіяної позивачці майнової шкоди внаслідок пошкодження її майна від залиття водою в сумі 18841 грн. 04 коп. встановлені письмовим доказом, яким є експертне дослідження разом з висновком, який сумнівів у колегії суддів не викликає.

Заявлене в судовому засіданні суду апеляційної інстанції усне клопотання представника відповідача про призначення товарознавчої експертизи з приводу визначення вартості пошкодження належного позивачу майна колегія суддів залишила без задоволення, враховуючи, що аналогічне клопотання було заявлено відповідачем в суді першої інстанції (т.1, а.с.144-145, 167-169), від якого в послідуючому відповідач відмовився і судом така відмова прийнята(т.2, а.с.156).

Крім того, представник відповідача не подав суду питань на експертизу, чітко не визначився з відповідною судово-експертною установою, яка мала б проводити експертизу, а також не запевнив про гарантії щодо оплати проведення експертизи.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача вартість витрат за проведення товарознавчого дослідження в сумі 2059 грн. 68 коп. (т.1, а.с.46), оскільки вказані кошти були стягнуті на користь позивача не в якості судових витрат, а як понесені позивачем реальні збитки.

Зокрема, відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи, що позивачка замовила проведення експертного товарознавчого дослідження для обґрунтування розміру шкоди, яку вона зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна, тому суд першої інстанції правомірно відніс вказані потрачені кошти до витрат, які зробила позивач для відновлення свого порушеного права, стягнувши їх з відповідача на її користь.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2014 року в даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -