Рішення № 3800601, 25.05.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.09 Справа № 9/177/06-20/304/08

Суддя Гандюкова Л.П.

м.Запоріжжя

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Агропромислова фірма “Таврія”, Херсонська область, м. Нова Каховка

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, Запорізька область, м. Мелітополь

про стягнення 303 974, 15 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –Камшуков Ю.О. (довіреність № б/н від 09.07.08р.)

Від відповідача –Сполохов Є.О. (довіреність №1 від 22.10.08р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ВАТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” суми 163 197,12 грн. основного боргу, суми 40 044, 12 грн. інфляційних нарахувань, суми 9 361,48 грн. 3% річних, за яким було порушено провадження у справі № 9/177/06.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області №687 від 12.05.2008р. у зв’язку з виробничою необхідністю справа № 9/177/06 передана на розгляд судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2008р. справа прийнята до розгляду, справі присвоєно №9/177/06-20/304/08, розгляд справи призначений на 05.06.2008р. Ухвалою суду від 28.05.2008р. провадження у справі зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ВАТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” на ухвалу господарського суду від 13.05.2008р. Ухвалою суду від 11.11.2008р. провадження у справі поновлено з 27.11.2008р., розгляд справи призначено на 27.11.2008р. Ухвалою суду від 27.11.2008р. розгляд справи відкладено на 16.12.2008р. Ухвалою в.о. голови господарського суду від 15.12.2008р. у зв’язку з хворобою судді розгляд справи, призначений на 16.12.2008р., перенесено на 16.01.2009р. Ухвалою в.о. голови суду від 16.01.2009р. строк вирішення спору у справі продовжено на один місяць –до 27.02.2009р. Ухвалою суду від 16.01.2009р. розгляд справи відкладено на 06.02.2009р., потім –на 20.02.2009р. Ухвалою від 18.02.2009р. провадження у справі №9/177/06-20/304/08 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ВАТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” на ухвалу господарського суду від 11.11.2008р. Ухвалою суду від 21.04.2009р. після усунення обставин, що зумовили зупинення, провадження у справі поновлено з 15.05.2009р., розгляд справи призначено на 15.05.2009р. Ухвалою від 15.05.2009р. розгляд справи відкладено на 25.05.2009р.

25.05.2009р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У ході розгляду справи позивачем двічі уточнювалися позовні вимоги: спочатку заявою від 23.05.2008р. (том 2, а.с. 45-46) розмір вимог було збільшено в частині інфляційних нарахувань та 3% річних у зв’язку зі збільшенням періоду прострочення, всього розмір стягуваної суми становив 321 284,77 грн., потім заявою від 02.09.2009р. (том 2, а.с.148-149), після здійснення перерахунку основного боргу, позивач зменшив розмір позовних вимог до 303 974,15 грн., в тому числі: 161 519,58 грн. –основний борг, 123 006,02 грн. –сума інфляційних нарахувань за період з травня 2004р. по квітень 2008р. включно, 19 448,55 грн. –3% річних за період з 01.05.2004р. по 05.05.2008р. .

Отже, предметом розгляду є остаточні зменшені позовні вимоги, що в порядку ст.22 ГПК України прийнято судом до розгляду. Позов мотивовано, зокрема, тим, що відповідач не повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем згідно з квитанціями №№629149, 629572 від 14.11.2003р., №№629581, 629582 від 17.11.2003р., №№629589, 629590 від 20.11.2003р., №№629658, 629620 від 28.11.2003р. та обґрунтовано ст.ст.509, 526, 530,625 ЦК України.

Відповідач спочатку надав відзив (том 1 а.с. 138-139), в якому позов не визнавав повністю, зазначивши, що поставлений позивачем товар не відповідає вимогам чинного законодавства за своєю якістю. В процесі розгляду справи було надано контррозрахунок стягуваної суми, з урахуванням уточнень, згідно з яким відповідач вважає, що в частині основного боргу позивачем не враховано здійснену часткову оплату протягом травня 2004р. в сумі 60000 грн., тому розмір основного боргу складає 101 519,38 грн., індексу інфляції –78285,37 грн., 3% річних –12493,74 грн., всього загальна сума до стягнення складає 192 298,49 грн.

У зв’язку з тим, що між сторонами під час розгляду справи виникли суперечки щодо розміру суми заборгованості, відповідачем заявлялося клопотання про призначення судової (бухгалтерської) експертизи (том 2, а.с.108-109), на вирішення якої поставити, зокрема, питання: чи існує на даний момент заборгованість відповідача перед позивачем і якщо так, то в якому розмірі. Клопотання судом було ухвалою суду від 27.11.2008р. відхилено як необґрунтоване, оскільки наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору, і призначення судової експертизи для вирішення питань, що потребують спеціальних знань, в даному випадку не має потреби. У судовому засіданні 06.02.2009р. відповідачем повторно заявлено аналогічне клопотання про призначення судової експертизи (т.3,а.с.9,10), а також у останньому судовому засіданні 25.05.2009р. відповідач надав клопотання, в якому, зокрема, зазначив про те, що представник ВАТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” Ложніков М.Г., підпис якого ніби-то засвідчує приймання товару від позивача, повідомив, що підпис на відповідних накладних істотно відрізняється від його особистого підпису, у зв’язку з чим відповідач вважає за необхідне призначення судової (почеркознавчої) експертизи. У зв’язку з цим, просив витребувати у позивача документи, необхідні для проведення експертизи та відкласти розгляд справи. Розглянувши ці клопотання, суд їх відхилив як необґрунтовані. При цьому суд брав до уваги, зокрема, що аналогічне клопотання про призначення судової експертизи для встановлення заборгованості судом відхилено раніше, і нових доказів в обґрунтування необхідності призначення експертизи відповідачем не представлено. Оригінали документів, перелічених відповідачем у письмовому клопотанні 25.05.2009р., вже судом витребувались і оглядались під час розгляду справи. Будь-яких сумнівів щодо підпису відповідальної особи у видаткових накладних відповідачем під час розгляду справи не висловлювалось, факт отримання товару за цими накладними не оспорювався. Крім того, 25.05.2009р. є останнім процесуальним строком розгляду справи, який продовжувався керівництвом суду до 3 місяців. Представник позивача проти продовження строку за погодженням сторін заперечив.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2003 року ВАТ “Агропромислова фірма ”Таврія” (позивач) було відвантажено ВАТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” кілька партій великої рогатої худоби.

Приймання-передача зазначеного товару підтверджується відповідними прийомними квитанціями форми ПК-1, видатковими накладними, накладними на приймання скота, а саме, зокрема: квитанції №629149 від 14.11.2003р. на суму 26817,16 грн., №629572 від 14.11.2003р. на суму 6586,50 грн., №629581 від 17.11.2003р. на суму 24904,53 грн., №629582 від 17.11.2003р. на суму 30279,97 грн., №629589 від 20.11.2003р. на суму 8053,51 грн., №629590 від 20.11.2003р. на суму 35953,03 грн., №629658 від 28.11.2003р. на суму 17666,11 грн., №629620 від 28.11.2003р. на суму 71258,77 грн. (том 1 а.с. 10-18).

Всього згідно із зазначеними прийомними квитанціями було передано товар на суму 221519,58 грн.

Отримання товару з боку відповідача здійснював його представник на підставі довіреностей: ЯЖЦ №733477 від 13.11.2003р., ЯЖЦ №733592 від 27.11.2003р. (том 1 а.с.98, 114), яким підписані відповідні накладні: видаткова накладна №Т-00000550 від 14.11.2003р. том 1 а.с 99), видаткова накладна №Т-00000552 від 17.11.2003р. (том 1 а.с. 104), видаткова накладна №Т-00000563 від 20.11.2003р. (том 1 а.с 109), товарно-транспортна накладна форми №1-ТН від 28.11.2003р. (том 1 а.с.115).

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.

Аналогічні приписи щодо застосування Господарського кодексу України встановлені п. 4 Прикінцевих положень цього Кодексу.

Правовідносини сторін виникли у 2003р. і продовжують існувати після 01.01.2004р., тому суд застосовує норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами на підставі ст.ст.11,202,509,642 ЦК України виникли зобов’язання, оскільки фактично між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Слід зазначити, що ухвалою від 04.04.2007р. (том 2 а.с. 8) провадження у даній справі за №9/177/06 під час її розгляду у попередньому складі суду, зупинялося на підставі ст.79 ГПК України до набрання чинності рішенням господарського суду Херсонської області у справі №16/48-ПД-07 за позовом ВАТ “Мелітопольський м'ясокомбінат”до ВАТ “Агропромислова фірма “Таврія” про розірвання договору, який виник з квитанцій про закупку (форма –ПК-1) № № 629149 та 629572 від 14.11.2003р., 629581 та 629582 від 17.11.2003р., 629589 та 629590 від 20.11.2003р., 629658 та 629620 від 28.11.2003р.

Так, рішенням від 13.03.2007р. у справі №16/48-ПД-07 було відмовлено у задоволенні позову. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2007р. зазначене рішення залишено без змін. Судом апеляційної інстанції встановлено, що товар отриманий представником м’ясокомбінату за довіреністю на підставі квитанцій №629149 від 14.11.2003р., №629572 від 14.11.2003р., №629581 від 17.11.2003р., №629582 від 17.11.2003р., №629589 від 20.11.2003р., №629590 від 20.11.2003р., №629658 від 28.11.2003р., №629620 від 28.11.2003р.. Ніяких заперечень стосовно неякісного товару при передачі товару не встановлено.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно зі ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України , ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що для оплати переданого товару позивачем було виставлено рахунок-фактуру №Т-00000087 від 26.03.2004р. (том 1 а.с. 20-22) на оплату заборгованості згідно відвантажень по накладним №Т-00000550 від 14.11.2003р., накладна №Т-00000552 від 17.11.2003р., №Т-00000563, №Т-00000581 від 28.11.2003р. Надсилання цього рахунку відповідачу підтверджується переліком до вкладеного листа з відбитком поштового штемпеля про направлення 22.04.2004р. З урахуванням приписів ст.530 ЦК України строк виконання зобов’язання по оплаті цього рахунку виник у відповідача 30.04.2004р..

Як вбачається, рахунок був виставлений на суму 223197,12 грн. в т.ч. ПДВ, тобто більшу, ніж здійснено поставку за спірними прийомними квитанціями. Це обумовлено тим, що до цього рахунку було включено також іншу заборгованість.

Згідно з платіжними дорученнями №8999 від 07.05.2004р., №9179 від 25.05.2004р., №9244 від 13.05.2009р.,№9392 від 17.05.2004р., №9466 від 18.05.2004р. відповідачем було частково сплачено заборгованість на загальну суму 60 000 грн. Призначення платежу в цих дорученнях вказано: “За одержаний скот згідно квитанцій 629581, 629582 від 17.11.2003р.” Внаслідок цього, заборгованість відповідача склала 161 519,58 (221 519,58-60000 грн.) грн.

Відповідач надав контррозрахунок на остаточні позовні вимоги, зазначивши, що згідно уточненого розрахунку позивача від 02.02.2009р. сума основного боргу станом на 30.04.2004р. складала 161 519,38 грн., таку ж суму було зазначено станом на 31.05.2004р., тобто позивачем не було враховано, що протягом травня 2004р. відповідачем було сплачено суму 60 000 грн.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок суми основного боргу, з урахуванням зменшення суми позову (том 2 а.с150-151), суд вважає, що розрахунок суми боргу здійснений позивачем вірно, підтверджений належними доказами. В остаточному розрахунку основного боргу позивачем враховано всі оплати відповідача.

Відповідач не надав суду доказів виконання свого зобов’язання по оплаті отриманого ним товару у повному обсязі.

Таким чином, вимоги про стягнення з ВАТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” на користь позивача суми 161 519,58 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути втрати від інфляції у розмірі 123 006 грн. 02 коп. за період з травня 2004р. по квітень 2008р. включно та 3% річних у розмірі 19 448 грн. 55 коп. за період з 01.05.2004р. по 05.05.2008р..

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому суд бере до уваги, що оплата 60000грн. здійснена відповідачем протягом травня 2004р., тобто, станом на 30.04.2004р. борг відповідача становив не 161 519,58грн., а 221519,58грн. Тобто, нарахування інфляційних втрат і 3% річних на меншу суму боргу є правом позивача, і будь-яким чином не порушує прав відповідача, тому його контррозрахунок є необгрунтованим. Інші заперечення відповідача спростовуються наведеним вище.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст.22,35,49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” (72319, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Кірова,175, код ЄДРПОУ 00443513) на користь Відкритого акціонерного товариства “Агропромислова фірма “Таврія” (74905, Херсонська область, м.Нова Каховка, пр.Дніпровський, 299, код ЄДРПОУ 00413475, р/р2600001691614 у ВАТ “Укрексімбанк”, МФО 352639) суму 161 519 грн. 58 коп. . основного боргу, суму 123 006 грн. 02 коп. втрат від інфляції, суму 19 448 грн. 55 коп. –3% річних, суму 3 039 грн. 74 коп. витрат на сплату державного мита, суму 118 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 02.06..2009р.